Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Селяни Чарукова стали повноправними господарями своєї долі. В селі, як центрі гміни, було створено тимчасове гмінне управління, яке існувало до січня 1940 року, коли в результаті ліквідації старого адміністративного поділу Чаруків увійшов до складу Сенкевичівського району. Очолив тимчасове управління член КПЗУ О. А. Найчук. На сході селяни обрали селянський
комітет, головою якого став член КПЗУ В. Вічинюк (у 1943 році фашисти розстріляли його). Селянський комітет згідно з рішенням Народних Зборів Західної України провів націоналізацію поміщицьких і осадницьких земель. Селяни одержали землю, про яку мріяли віками. В Чарукові було відкрито клуб, бібліотеку, школу з українською мовою викладання. Розгорнулась робота по ліквідації неписьменності серед дорослих. Почали діяти фельдшерсько-акушерський пункт і аптека.
Але дальші соціалістичні перетворення перервав віроломний напад гітлерівської Німеччини на Радянський Союз. Уже 25 червня 1941 року фашисти окупували Чаруків і за допомогою місцевих багатіїв відновили в селі буржуазно-поміщицький лад. Землю, яку передала селянам Радянська влада, окупанти забрали. Вони грабували населення, вивозили в Німеччину худобу, хліб та іншу сільськогосподарську продукцію. Примушували селян працювати з ранку до ночі, а за найменший вияв опору жорстоко розправлялися з ними. Так, улітку 1943 року за те, що хтось розібрав міст через р. Чорногузку, окупанти направили в село загін карателів. Фашистські кати підпалили село. Тих, що тікали з палаючих будинків, розстрілювали з автоматів. Всього загинуло 62 чоловіка і згоріло десятки будівель. За будь-яке порушення «нового порядку», встановленого окупантами, розстрілювали без суду й слідства. Жертвами фашистського свавілля стали Г. Карпюк, Г. Кривенький, сім'я Мельничуків, П. Тенчук з дитиною, 12-річний А. Барабас та десятки інших радянських громадян. Знущалися над радянськими людьми і запроданці фашистів — українські буржуазні націоналісти. Від їх рук загинули сім'я Оковських і С. Петрук. Бандити порубали їх і вкинули в колодязь.
Червона Армія визволила Чаруків від гітлерівських загарбників 1 квітня 1944 року. Понад 150 жителів села взяли участь у завершальній боротьбі з фашизмом. Одразу після визволення в Чарукові, як і в інших селах Волині, були відновлені органи Радянської влади. Селяни знову одержали землю. Відгукуючись на звернення ЦК КП(б)У, Президії Верховної Ради і РНК УРСР від 24 липня 1944 року до населення західних областей України, чаруківці включились у загальнонародну справу — відбудову господарства рідного краю. Переважна більшість селян, в основному жінки й молодь, не шкодуючи сил, працювала на полях і перші пуди зерна нового врожаю здавала в державні засіки, вносячи тим самим гідний вклад у загальну справу боротьби за визволення і зміцнення Вітчизни.
В 1945 році на Волині розгорнулося соціалістичне змагання за подання допомоги родинам воїнів Червоної Армії. Вступивши в змагання з сусіднім селом Несвічем, жителі Чарукова в 1945 році зібрали урожай в господарствах сімей червоноармійців на площі 98 гектарів.
Незважаючи на те, що селяни трудились на своїх полях, не покладаючи рук, сільське господарство стояло ще на низькому рівні. Великі площі орних земель пустували, бо не вистачало ні тягла, ні реманенту. Переконавшись, що єдино правильний шлях до заможного життя — колективне господарювання, селяни Чарукова восени 1947 року організували колгосп «8 Березня», першим головою якого обрали К. І. Шевчука. Спочатку об'єдналося 160 дворів, а в 1950 році в колгоспі налічувалось уже 254 двори.В 1951 році до колгоспу «8 Березня» приєднано одну бригаду артілі ім. Жданова (с. Несвіч). Укрупнене господарство, яке налічувало 301 двір (1090 чоловік), мало 1983 га землі, з них 1780 га орної, 66 га природних сіножатей, 20 га пасовищ, 3 га саду. Колгосп очолював Л. М. Олійник, з 1955 року — П. Т. Карпенко, посланець партії, один з армії тридцятитисячників.
Спочатку труднощі організаційного періоду, відсутність досвідчених кадрів гальмували розвиток артільного господарства. Врожаї зернових і технічних культур, продуктивність громадського тваринництва були низькими. Значні зміни сталися в господарстві артілі після вересневого (1953 р.) Пленуму ЦК КПРС. Керуючись його рішеннями, правління колгоспу і партійна організація провели велику роботу для підвищення продуктивності всіх галузей артільного господарства. Ферми укомплектували сталими кадрами тваринників, упорядкували оплату праці, зокрема доярки, крім основної
Чаруків
Сторінка 5 з 9
Несвіч-Волинський.Селяни Чарукова стали повноправними господарями своєї долі. В селі, як центрі гміни, було створено тимчасове гмінне управління, яке існувало до січня 1940 року, коли в результаті ліквідації старого адміністративного поділу Чаруків увійшов до складу Сенкевичівського району. Очолив тимчасове управління член КПЗУ О. А. Найчук. На сході селяни обрали селянський
Але дальші соціалістичні перетворення перервав віроломний напад гітлерівської Німеччини на Радянський Союз. Уже 25 червня 1941 року фашисти окупували Чаруків і за допомогою місцевих багатіїв відновили в селі буржуазно-поміщицький лад. Землю, яку передала селянам Радянська влада, окупанти забрали. Вони грабували населення, вивозили в Німеччину худобу, хліб та іншу сільськогосподарську продукцію. Примушували селян працювати з ранку до ночі, а за найменший вияв опору жорстоко розправлялися з ними. Так, улітку 1943 року за те, що хтось розібрав міст через р. Чорногузку, окупанти направили в село загін карателів. Фашистські кати підпалили село. Тих, що тікали з палаючих будинків, розстрілювали з автоматів. Всього загинуло 62 чоловіка і згоріло десятки будівель. За будь-яке порушення «нового порядку», встановленого окупантами, розстрілювали без суду й слідства. Жертвами фашистського свавілля стали Г. Карпюк, Г. Кривенький, сім'я Мельничуків, П. Тенчук з дитиною, 12-річний А. Барабас та десятки інших радянських громадян. Знущалися над радянськими людьми і запроданці фашистів — українські буржуазні націоналісти. Від їх рук загинули сім'я Оковських і С. Петрук. Бандити порубали їх і вкинули в колодязь.
Червона Армія визволила Чаруків від гітлерівських загарбників 1 квітня 1944 року. Понад 150 жителів села взяли участь у завершальній боротьбі з фашизмом. Одразу після визволення в Чарукові, як і в інших селах Волині, були відновлені органи Радянської влади. Селяни знову одержали землю. Відгукуючись на звернення ЦК КП(б)У, Президії Верховної Ради і РНК УРСР від 24 липня 1944 року до населення західних областей України, чаруківці включились у загальнонародну справу — відбудову господарства рідного краю. Переважна більшість селян, в основному жінки й молодь, не шкодуючи сил, працювала на полях і перші пуди зерна нового врожаю здавала в державні засіки, вносячи тим самим гідний вклад у загальну справу боротьби за визволення і зміцнення Вітчизни.
В 1945 році на Волині розгорнулося соціалістичне змагання за подання допомоги родинам воїнів Червоної Армії. Вступивши в змагання з сусіднім селом Несвічем, жителі Чарукова в 1945 році зібрали урожай в господарствах сімей червоноармійців на площі 98 гектарів.
Незважаючи на те, що селяни трудились на своїх полях, не покладаючи рук, сільське господарство стояло ще на низькому рівні. Великі площі орних земель пустували, бо не вистачало ні тягла, ні реманенту. Переконавшись, що єдино правильний шлях до заможного життя — колективне господарювання, селяни Чарукова восени 1947 року організували колгосп «8 Березня», першим головою якого обрали К. І. Шевчука. Спочатку об'єдналося 160 дворів, а в 1950 році в колгоспі налічувалось уже 254 двори.В 1951 році до колгоспу «8 Березня» приєднано одну бригаду артілі ім. Жданова (с. Несвіч). Укрупнене господарство, яке налічувало 301 двір (1090 чоловік), мало 1983 га землі, з них 1780 га орної, 66 га природних сіножатей, 20 га пасовищ, 3 га саду. Колгосп очолював Л. М. Олійник, з 1955 року — П. Т. Карпенко, посланець партії, один з армії тридцятитисячників.
Спочатку труднощі організаційного періоду, відсутність досвідчених кадрів гальмували розвиток артільного господарства. Врожаї зернових і технічних культур, продуктивність громадського тваринництва були низькими. Значні зміни сталися в господарстві артілі після вересневого (1953 р.) Пленуму ЦК КПРС. Керуючись його рішеннями, правління колгоспу і партійна організація провели велику роботу для підвищення продуктивності всіх галузей артільного господарства. Ферми укомплектували сталими кадрами тваринників, упорядкували оплату праці, зокрема доярки, крім основної