Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Вагомий вклад у піднесення артільного господарства внесли колгоспні механізатори М. К. Бондарук, З. Ю. Бохонський, В. І. Лящук, П. Т. Лящук та інші. Передових механізаторів знають за межами колгоспу, їх імена – на районній Дошці пошани.
У 1964 році колгосп прославили доброю працею буряководи, які виростили по 344 цнт коренів на кожному гектарі. А ланки В. С. Глод, О. П. Лящук зібрали ще більше – по 350 –400 цнт цукрових буряків з кожного гектара.
Нову турботу про піднесення сільського господарства відчули хлібороби, ознайомившись з рішенням березневого (1965 р.) Пленуму ЦК КПРС. Ці рішення захопили кожного трудівника колгоспу. Заспівувачами соціалістичного змагання стали ланкові В. С. Глод і Н. К. Калиш. Весною 1965 року вони звернулись через обласну газету «Радянська Волинь» із закликом до всіх буряководів Волині розгорнути роботи щодо вчасного догляду за рослинами, зобов'язалися протягом 6 днів завершити їх проривку на всіх 200 га, своєчасно підживити і перевірити рослини.
Правління і партійна організація колгоспу створили найкращі умови для роботи буряководів. Почали працювати дитячі ясла. Для виїзду на поле і повернення додому були надані автомашини. В полі організовували гарячі обіди, запровадили матеріальне стимулювання тих, хто перевиконував норми.
Своє зобов'язання буряководи колгоспу виконали – 5 червня повністю завершили проривку цукрових буряків і забезпечили належну густоту насаджень. Приклад старозагорівських колгоспників мобілізував буряководів інших колгоспів області на зразковий обробіток плантацій.
Широкого розмаху набрало змагання і серед механізаторів колгоспу. Під час жнив особливо старанно працювали комбайнери, вміло використовуючи техніку. Переможцями вийшли комбайнери Т. Є. Баран і В. А. Баран. Вони намолочували по 278 – 280 цнт зерна за зміну (норма 190 цнт). Знатний комбайнер артілі Т. Є. Баран намолотив за час жнив в 1965 році близько 5 тис. цнт зерна.
11 вересня 1965 року колгоспники артілі відзначили свято – артільні обжинки. В урочистій обстановці секретар парторганізації В. М. Баран від імені партійної організації і правління колгоспу подякував усім, хто натхненно трудився на жнивах. Учасники свята підвели підсумки праці. Результати були відрадні. Найвищих показників добилась бригада С. А. Гури, яка на площі 69 га зібрала по 34 цнт озимої пшениці і на площі 187 га – по 403 цнт цукрових буряків, ланка В. С. Глод зібрала в середньому по 420 цнт цукрових буряків.
Добра слава лине про невтомних членів ланки В. С. Глод: О. Д. Глод, О. Г. Доцюк, Н. П. Дурик, Г. А. Білогруд, Л. П. Дурик, П. Ф. Мельничук, М. С. Козюк, М. Ф. Соловей. Імена всіх членів ланки – в книзі літопису комсомолу України. Колгоспниці нагороджені Почесною Грамотою ЦК ЛКСМУ і премійовані.
Високо оплатили працю буряководів. Наприклад, члени ланки В. С. Глод, сестри Н. П. і Л. П. Дурик заробили 5 цнт цукру і близько 1000 крб. кожна.
За успіхи, досягнуті в підвищенні врожайності цукрових буряків, ланковій В. С. Баран було присвоєно високе звання Героя Соціалістичної Праці.
Життєвий шлях В. С. Баран – знаменний для багатьох волинських хліборобів. Нелегким було дитинство Віри. Батьки її – прості селяни. Змалку вона залишилась сиротою. Батько загинув у роки Великої Вітчизняної війни в боях проти фашистських загарбників. Завдяки допомозі колгоспу Вірина мати зуміла виростити й виховати трьох дітей, прищепити їм любов до праці, до землі. Після закінчення Локачинської середньої школи в 1958 році Віра пішла працювати в рідну артіль. Правління колгоспу й комсомольська організація доручили їй очолити комсомольсько-молодіжну ланку.
Таких працелюбів, як В. С. Баран, у колгоспі багато. Орденом Трудового Червоного Прапора нагороджена доярка О. А. Омельчук, орденом «Знак Потпани» – бригадир комплексної бригади С. А. Гура, доярка Г. В. Бондарук та агроном колгоспу О. М. Сипченко.
Велике довір’я виявила обласна партійна організація бригадирові комплексної бригади артілі – комуністу С. А. Гурі, обравши його делегатом XXIII з'їзду КП України.
Комуністи колгоспу – заспівувачі соціалістичного змагання за підвищення продуктивності праці у ювілейному 1967 році. Своєю самовідданою працею, палким словом вони виховують у всіх трудівників почуття відповідальності за артільні справи. Комуністка, передова свинарка Н. Т. Баран, не лише сама добре працює, але й щедро ділиться досвідом з тваринниками району.
Старий Загорів
Сторінка 5 з 7
Колгоспники артілі на чолі з парторганізацією докладають всіх зусиль, щоб втілити у життя рішення XXII з’їзду Комуністичної партії Радянського Союзу.Вагомий вклад у піднесення артільного господарства внесли колгоспні механізатори М. К. Бондарук, З. Ю. Бохонський, В. І. Лящук, П. Т. Лящук та інші. Передових механізаторів знають за межами колгоспу, їх імена – на районній Дошці пошани.
Нову турботу про піднесення сільського господарства відчули хлібороби, ознайомившись з рішенням березневого (1965 р.) Пленуму ЦК КПРС. Ці рішення захопили кожного трудівника колгоспу. Заспівувачами соціалістичного змагання стали ланкові В. С. Глод і Н. К. Калиш. Весною 1965 року вони звернулись через обласну газету «Радянська Волинь» із закликом до всіх буряководів Волині розгорнути роботи щодо вчасного догляду за рослинами, зобов'язалися протягом 6 днів завершити їх проривку на всіх 200 га, своєчасно підживити і перевірити рослини.
Правління і партійна організація колгоспу створили найкращі умови для роботи буряководів. Почали працювати дитячі ясла. Для виїзду на поле і повернення додому були надані автомашини. В полі організовували гарячі обіди, запровадили матеріальне стимулювання тих, хто перевиконував норми.
Своє зобов'язання буряководи колгоспу виконали – 5 червня повністю завершили проривку цукрових буряків і забезпечили належну густоту насаджень. Приклад старозагорівських колгоспників мобілізував буряководів інших колгоспів області на зразковий обробіток плантацій.
Широкого розмаху набрало змагання і серед механізаторів колгоспу. Під час жнив особливо старанно працювали комбайнери, вміло використовуючи техніку. Переможцями вийшли комбайнери Т. Є. Баран і В. А. Баран. Вони намолочували по 278 – 280 цнт зерна за зміну (норма 190 цнт). Знатний комбайнер артілі Т. Є. Баран намолотив за час жнив в 1965 році близько 5 тис. цнт зерна.
11 вересня 1965 року колгоспники артілі відзначили свято – артільні обжинки. В урочистій обстановці секретар парторганізації В. М. Баран від імені партійної організації і правління колгоспу подякував усім, хто натхненно трудився на жнивах. Учасники свята підвели підсумки праці. Результати були відрадні. Найвищих показників добилась бригада С. А. Гури, яка на площі 69 га зібрала по 34 цнт озимої пшениці і на площі 187 га – по 403 цнт цукрових буряків, ланка В. С. Глод зібрала в середньому по 420 цнт цукрових буряків.
Добра слава лине про невтомних членів ланки В. С. Глод: О. Д. Глод, О. Г. Доцюк, Н. П. Дурик, Г. А. Білогруд, Л. П. Дурик, П. Ф. Мельничук, М. С. Козюк, М. Ф. Соловей. Імена всіх членів ланки – в книзі літопису комсомолу України. Колгоспниці нагороджені Почесною Грамотою ЦК ЛКСМУ і премійовані.
Високо оплатили працю буряководів. Наприклад, члени ланки В. С. Глод, сестри Н. П. і Л. П. Дурик заробили 5 цнт цукру і близько 1000 крб. кожна.
За успіхи, досягнуті в підвищенні врожайності цукрових буряків, ланковій В. С. Баран було присвоєно високе звання Героя Соціалістичної Праці.
Життєвий шлях В. С. Баран – знаменний для багатьох волинських хліборобів. Нелегким було дитинство Віри. Батьки її – прості селяни. Змалку вона залишилась сиротою. Батько загинув у роки Великої Вітчизняної війни в боях проти фашистських загарбників. Завдяки допомозі колгоспу Вірина мати зуміла виростити й виховати трьох дітей, прищепити їм любов до праці, до землі. Після закінчення Локачинської середньої школи в 1958 році Віра пішла працювати в рідну артіль. Правління колгоспу й комсомольська організація доручили їй очолити комсомольсько-молодіжну ланку.
Таких працелюбів, як В. С. Баран, у колгоспі багато. Орденом Трудового Червоного Прапора нагороджена доярка О. А. Омельчук, орденом «Знак Потпани» – бригадир комплексної бригади С. А. Гура, доярка Г. В. Бондарук та агроном колгоспу О. М. Сипченко.
Велике довір’я виявила обласна партійна організація бригадирові комплексної бригади артілі – комуністу С. А. Гурі, обравши його делегатом XXIII з'їзду КП України.
Комуністи колгоспу – заспівувачі соціалістичного змагання за підвищення продуктивності праці у ювілейному 1967 році. Своєю самовідданою працею, палким словом вони виховують у всіх трудівників почуття відповідальності за артільні справи. Комуністка, передова свинарка Н. Т. Баран, не лише сама добре працює, але й щедро ділиться досвідом з тваринниками району.