Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Старий Загорів

Українське населення села було позбавлене будь-яких політичних прав. Утво­рена з початку польської окупації сільська громада в Старому Загорові була розпущена, а сільські органи самоврядування очолили призначені урядові комісари з поляків. У 1931 році в селі відкрили школу, але навчали тут польською мовою. Школу побудували на кошти сільської громади, кожне господарство сплатило для цього по 10 злотих з кожного гектара землі.
Прагнучи звільнитись від соціального й національного гніту, селяни під керів­ництвом комуністів повставали на боротьбу. Однією з найбільш активних організа­цій КПЗУ Горохівського повіту була Хорівська. Про її діяльність з тривогою не раз повідомляв повітовий староста у воєводське управління.
Часто селяни потай збирались, щоб послухати правду про життя в Радянському Союзі, дізнатись про великі соціалістичні перетворення, які сталися по той бік Збруча. Про все це розповідали хліборобам комуністи-підпільники. Селяни під впливом їхньої пропаганди у революційні свята виходили на демонстрації, вияв­ляючи цим свою волю до возз’єднання з Українською РСР.
Мрія трудящих селян про вільне й щасливе життя в дружній сім’ї народів Ра­дянського Союзу здійснилась у вересні 1939 року, коли прийшла Червона Армія. Жителі Старого Загорова, як і інших сіл, зустрічали своїх визволителів з хлібом-сіллю, квітами й червоними прапорами. У Старому Загорові заснували тимчасовий революційний комітет, який згодом перетворився в селянський комітет, головою його спочатку був С. М. Козюк, а пізніше – М.М. Закревський. Селянський комі­тет розділив серед біднішої частини селян всю поміщицьку й церковну землю, весь реманент і худобу. Вперше у своєму житті малоземельні й безземельні селяни одер­жали безплатно землю.
У січні 1940 року селянський комітет передав владу сільській Раді, головою якої обрали жителя села Старого Загорова С. К. Павловського. Тоді тут жило 965 чоло­вік. Сільська Рада енергійно взялася до роботи. Було налагоджено облік дітей і за­лучено їх до навчання в початковій школі з українською мовою викладання. Учителі і культармійці організували навчання дорослого населення в гуртках і в школах лікнепу.
Весною 1940 року селяни дружно вийшли в поле орати і сіяти на власній ниві. Вільні від експлуатації, вони успішно долали труднощі, допомагали один одному. І всю землю було засіяно в стислі строки. Восени земля щедро віддячила хліборобам за їх невтомну працю. Ще з більшим завзяттям працювали селяни під час другої радянської весни. Заколосилися поля, зашуміли хлібами. І раптом війна. 23 червня 1941 року гітлерівці вдерлися до Старого Загорова. Вони встановили тут суворий оку­паційний режим. Всю колишню поміщицьку землю загарбники оголосили власністю фашистської Німеччини і примушували селян з ранку до ночі обробляти її своїми кіньми і інвентарем.
Селяни чинили рішучий опір окупантам. У 1942 році старозагорівці під усякими приводами ухилялись від роботи на окупантів: зволікали вивезення зерна, хо­вали хліб, підпалювали скирти. Гітлерівці намагались виявити організаторів боротьби. Вони заарештовували чоловіків і жінок, катували їх. Грабували населен­ня. На каторжні роботи до Німеччини із Старого Загорова фашисти вивезли 50 чоловік, більшість з них не повернулась назад, там і загинула.
У липні 1944 року підрозділи частин Червоної Армії підійшли до Старого За­горова. На світанку 15 липня розгорівся запеклий бій, внаслідок якого воїни 106-ї стрілецької дивізії визволили Старий Загорів. Населення села радо зустріло своїх визволителів.
В перші дні багато чоловіків пішли на фронт, щоб громити ворогів. Так, два брати Т. Є. і Г. Є. Баран були саперами Червоногвардійської Гатчинської 191-ї ди­візії 1-го Українського фронту і брали участь в боях на річці Одер у лютому 1945 ро­ку, а згодом на території Чехословаччини били фашистів. С. А. Соловей і К. Я. Моначинський – учасники боїв за Берлін і за визволення Праги.
Ще поблизу села гриміла війна, а старозагорівці взялися відбудовувати народ­не господарство. Відновила роботу Старозагорівська сільська Рада. Першим голо­вою її був С. К. Павловський. Сільська Рада скликала хліборобів на сходи, радилася з ними, як швидше загоїти рани, завдані війною. Велику допомогу подала громад­ськість у ремонті будинків сім'ям фронтовиків. У селі створюється земельна грома­да, яка організовувала взаємодопомогу селян в своєчасному проведенні сільсько­господарських робіт.
Відбудовуючи господарство, трудівники Старого Загорова допомагали Черво­ній Армії продовольством, власними заощадженнями. Населення надсилало воїнам-визволителям подарунки, теплі речі.



Сучасна карта - Старий Загорів