Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Трудящі Шацька піднялися на боротьбу проти гітлерівських загарбників. Цю боротьбу очолювали комуністи й комсомольці. Територія колишнього Шацького району стала одним з осередків активного партизанського руху на Волині.
Для організації антифашистського підпілля і партизанського руху за завданням ЦК КП(б)У до Шацька прибула група у складі колишнього голови правління Шацького сільського споживчого товариства комуніста С. О. Шковороди та Т. Глущука. Спираючись на підтримку місцевого населення, вони організували явки, добирали людей для участі в антифашистському підпіллі, налагодили зв'язок з активістами сусідніх сіл. У вересні 1941 року створюється партизанський загін на чолі з С. О. Шковородою. З місцевих жителів у партизанському русі взяли активну участь Ф. С. Кропивник, брати Я. Г., С. Г. і П. Г. Рупінці, M. Н. Козак, Ф. І. Боярчук, С. М. Редько, M. І. Копитко та інші. На початок 1942 року загін налічував понад 20 народних месників. Партизани знищували живу силу противника, проводили роз'яснювальну роботу серед населення, рятували молодь від фашистської неволі. Патріоти визволили близько 200 юнаків і дівчат, зігнаних за наказом окупаційних властей для відправки на каторжні роботи до Німеччини. Значна частина їх вступила до партизанського загону.
Німецько-фашистські загарбники та їх найманці жорстокими репресіями намагалися придушити антифашистське підпілля. Вони жорстоко розправлялися з учасниками партизанського руху і з усіма тими, хто допомагав їм. Від рук катів загинули сім'я і всі родичі П. К. Бегаса, Є. М. Редько та його дружина, які активна сприяли партизанам. У 1942 році за участь в антифашистському підпіллі були розстріляні О. І. Редько, члени сім'ї З. І. Забродоцького та інші радянські патріоти.
Незважаючи на репресії, шацькі партизани продовжували мужню боротьбу проти ворога. На початку червня 1942 року загін провів запеклий бій з гітлерівцями і поліцаями біля села Вілиці. Зустрівши карателів, які поверталися з награбованим майном, партизани знищили 12 ворогів, спалили автомашини, а майно повернули потерпілим.
Оскаженілі фашисти спалили Вілицю і розстріляли 91 жителя цього села. Вони кинули проти партизанів численний військовий загін і поліцію. Але загін С. О. Шковороди, своєчасно попереджений зв'язковими, відійшов за 50 км від Шацька і уник оточення. Незабаром партизани повернулися до Шацького лісу. Щоб дізнатися, чи є німецько-фашистські карателі в навколишніх селах, 22 червня 1942 року до села Кропивників було надіслано розвідниць комсомолок Ярину Смоляр і Пашу Шепелю. Під час виконання завдання загинула Я. Смоляр. Бойові товариші поховали її край лісової галявини. За смерть відважної комсомолки партизани жорстоко помстилися фашистським катам. Вони пустили під укіс військовий ешелон і завдали ворогу ряд відчутних ударів.
Гітлерівці будь-що намагалися оточити й знищити партизанський загін, але це їм не вдавалося. Восени 1942 року фашисти схопили розвідника загону комсомольця Миколу Сулиму. Скрутивши юнакові руки, карателі наказали йому вести їх до місця розташування партизанського загону. Три години патріот водив понад 100 фашистів і поліцаїв по гущавинах і болотах. Незважаючи на жорстокі катування, він не вимовив ні слова і геройськи загинув.
З прибуттям влітку 1943 року на Волинь партизанського з'єднання на чолі з О. Ф. Федоровим Шацький партизанський загін увійшов до складу 3-го батальйону цього з'єднання. З серпня 1943 року 500 партизанів з'єднання Федорова здійснили сміливу й успішну операцію — розгромили фашистський гарнізон, який розташовувався у Шацьку, і ввійшли у селище. Відбувся мітинг. Партизани роздали жителям продукти і майно, відібрані в окупантів. 21 липня 1944 року 185-а стрілецька дивізія 1-го Білоруського фронту визволила Шацьк від фашистів.
Німецько-фашистські окупанти завдали Шацьку великих руйнувань. Вони спалили 70 дворів, пограбували колгоспи, знищили МТС, електростанцію, Будинок культури та інші приміщення громадських організацій. Вони відібрали у населення 691 голову великої рогатої худоби, 131 коня, 250
Шацьк
Сторінка 5 з 9
власникам. Фашисти та їх найманці за час окупації закатували 574 жителі Шацька, 188 юнаків і дівчат силоміць вивезли на каторжні роботи до Німеччини.Трудящі Шацька піднялися на боротьбу проти гітлерівських загарбників. Цю боротьбу очолювали комуністи й комсомольці. Територія колишнього Шацького району стала одним з осередків активного партизанського руху на Волині.
Німецько-фашистські загарбники та їх найманці жорстокими репресіями намагалися придушити антифашистське підпілля. Вони жорстоко розправлялися з учасниками партизанського руху і з усіма тими, хто допомагав їм. Від рук катів загинули сім'я і всі родичі П. К. Бегаса, Є. М. Редько та його дружина, які активна сприяли партизанам. У 1942 році за участь в антифашистському підпіллі були розстріляні О. І. Редько, члени сім'ї З. І. Забродоцького та інші радянські патріоти.
Незважаючи на репресії, шацькі партизани продовжували мужню боротьбу проти ворога. На початку червня 1942 року загін провів запеклий бій з гітлерівцями і поліцаями біля села Вілиці. Зустрівши карателів, які поверталися з награбованим майном, партизани знищили 12 ворогів, спалили автомашини, а майно повернули потерпілим.
Оскаженілі фашисти спалили Вілицю і розстріляли 91 жителя цього села. Вони кинули проти партизанів численний військовий загін і поліцію. Але загін С. О. Шковороди, своєчасно попереджений зв'язковими, відійшов за 50 км від Шацька і уник оточення. Незабаром партизани повернулися до Шацького лісу. Щоб дізнатися, чи є німецько-фашистські карателі в навколишніх селах, 22 червня 1942 року до села Кропивників було надіслано розвідниць комсомолок Ярину Смоляр і Пашу Шепелю. Під час виконання завдання загинула Я. Смоляр. Бойові товариші поховали її край лісової галявини. За смерть відважної комсомолки партизани жорстоко помстилися фашистським катам. Вони пустили під укіс військовий ешелон і завдали ворогу ряд відчутних ударів.
Гітлерівці будь-що намагалися оточити й знищити партизанський загін, але це їм не вдавалося. Восени 1942 року фашисти схопили розвідника загону комсомольця Миколу Сулиму. Скрутивши юнакові руки, карателі наказали йому вести їх до місця розташування партизанського загону. Три години патріот водив понад 100 фашистів і поліцаїв по гущавинах і болотах. Незважаючи на жорстокі катування, він не вимовив ні слова і геройськи загинув.
З прибуттям влітку 1943 року на Волинь партизанського з'єднання на чолі з О. Ф. Федоровим Шацький партизанський загін увійшов до складу 3-го батальйону цього з'єднання. З серпня 1943 року 500 партизанів з'єднання Федорова здійснили сміливу й успішну операцію — розгромили фашистський гарнізон, який розташовувався у Шацьку, і ввійшли у селище. Відбувся мітинг. Партизани роздали жителям продукти і майно, відібрані в окупантів. 21 липня 1944 року 185-а стрілецька дивізія 1-го Білоруського фронту визволила Шацьк від фашистів.
Німецько-фашистські окупанти завдали Шацьку великих руйнувань. Вони спалили 70 дворів, пограбували колгоспи, знищили МТС, електростанцію, Будинок культури та інші приміщення громадських організацій. Вони відібрали у населення 691 голову великої рогатої худоби, 131 коня, 250