Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Д. Бегас, О. І. Редько та інші.
Улітку 1936 року польська поліція вдалася до масових арештів учасників революційного руху. Комуністів Я. І. Гинайла і К. К. Терету, виданих провокаторами, по-звірячому закатували. Лише через 27 років пощастило знайти місце поховання відважних борців — за 18 км від Шацька. В 1963 році їх останки трудящі з почестями перенесли до селища й поховали.
Масові репресії польських властей не зламали волі трудящих до боротьби за свободу. У вересні 1936 року поліція виявила в Шацьку 12 відозв. На заклик комуністів селяни бойкотували сплату податків і виконання громадських повинностей, ухилялися від призову до польської армії. Власті запровадили білий терор. 6 червня 1938 року за їх наказом було вбито одного з активних членів шацького осередку КПЗУ С. Д. Бегаса. Проте цей терористичний акт не залякав борців за справу народу. Траурні плакати про вбивство С. Д. Бегаса з осудом фашистського терору були вивішені комуністами в багатьох селах. На них було написано: «Честь і слава товаришеві Бегасеві Степанові, що поліг від фашистських куль. Геть з фашизмом, геть з розстрілами, підпалами!».
Боротьба за визволення не припинялась до історичних вересневих днів 1939 року. З великою радістю трудящі Шацька зустріли звістку про початок визвольного походу Червоної Армії. З ініціативи комуністів тут було створено ревком і загін Червоної гвардії. За рішенням ревкому на головній вулиці Шацька спорудили арку, прикрасили її червоними прапорами і революційними гаслами. 23 вересня частини Червоної Армії увійшли до селища. З цієї нагоди відбувся масовий мітинг.
Трудящі Шацька стали господарями своєї долі. Почалося нове життя. Влада перейшла до ревкому, який згодом був реорганізований у селянський комітет. Його очолив колишній член КПЗУ О. І. Редько. Селянський комітет забезпечив революційний порядок, встановив контроль за майном місцевих великих землевласників, що втекли, організував торгівлю предметами першої потреби. 22 жовтня 1939 року шацькі селяни вперше на основі загального, прямого і рівного виборчого права при таємному голосуванні обрали О. І. Редька своїм депутатом до Народних Зборів Західної України, які проголосили Радянську владу.
Після возз'єднання західних областей з Радянською Україною Шацьк з січня 1940 року став районним центром. Почали діяльність РК КП(б)У, райвиконком, РК ЛКСМУ, а з березня того ж року — сільська Рада. Місцеві органи Радянської влади, здійснюючи рішення Народних Зборів, конфіскували панські й церковні землі та передали їх безплатно селянам. Селяни Шацька і району одержали 2185 га землі, в т. ч. 990 га орної і понад 1130 га луків. Загальнонародною власністю стали чудові шацькі озера й ліси. Радянська влада націоналізувала паровий млин, цегельню. Почав роботу райпромкомбінат.
Трудящі Шацька дістали можливість безплатно одержувати медичну допомогу. У селищі було відкрито районну лікарню. Широким фронтом розгорнулося культурне будівництво. Діти шкільного віку стали навчатися рідною мовою. В 1940 році на базі початкової школи почала працювати семирічна. Органи влади подбали про забезпечення її кваліфікованими кадрами. Чимало було зроблено для ліквідації неписьменності серед дорослих. Вогнищем культури стала хата-читальня, де жителі завжди могли прочитати газету, журнал, книгу. На початку 1941 року відчинилися двері Будинку культури з кінозалом на 400 місць.
Навесні 1941 року серед шацьких селян почався рух за новий, соціалістичний спосіб господарювання. Бідняцькі й середняцькі господарства стали утворювати колгоспи. 80 селянських господарств об'єдналися в колгосп ім. XXIII річниці Робітничо-Селянської Армії. Його головою було обрано колишнього члена КПЗУ З. І. Забродоцького. Близько 70 господарств утворили другий колгосп, решта селянських господарств — третій. Велику роль у проведенні соціалістичних перетворень на селі відіграла Шацька МТС.
Віроломний напад фашистської Німеччини на Радянський Союз перервав мирну працю трудящих Шацька. 25 червня 1941 року німецько-фашистські загарбники вдерлися до селища. Окупанти та їх прихвосні — українські буржуазні націоналісти завдали населенню багато лиха й страждань. Вони ліквідували колгоспи, пограбували МТС, землі повернули колишнім
Шацьк
Сторінка 4 з 9
Терета, М. К. Курзяба, К. Т. Зуб,Д. Бегас, О. І. Редько та інші.
Улітку 1936 року польська поліція вдалася до масових арештів учасників революційного руху. Комуністів Я. І. Гинайла і К. К. Терету, виданих провокаторами, по-звірячому закатували. Лише через 27 років пощастило знайти місце поховання відважних борців — за 18 км від Шацька. В 1963 році їх останки трудящі з почестями перенесли до селища й поховали.
Боротьба за визволення не припинялась до історичних вересневих днів 1939 року. З великою радістю трудящі Шацька зустріли звістку про початок визвольного походу Червоної Армії. З ініціативи комуністів тут було створено ревком і загін Червоної гвардії. За рішенням ревкому на головній вулиці Шацька спорудили арку, прикрасили її червоними прапорами і революційними гаслами. 23 вересня частини Червоної Армії увійшли до селища. З цієї нагоди відбувся масовий мітинг.
Трудящі Шацька стали господарями своєї долі. Почалося нове життя. Влада перейшла до ревкому, який згодом був реорганізований у селянський комітет. Його очолив колишній член КПЗУ О. І. Редько. Селянський комітет забезпечив революційний порядок, встановив контроль за майном місцевих великих землевласників, що втекли, організував торгівлю предметами першої потреби. 22 жовтня 1939 року шацькі селяни вперше на основі загального, прямого і рівного виборчого права при таємному голосуванні обрали О. І. Редька своїм депутатом до Народних Зборів Західної України, які проголосили Радянську владу.
Після возз'єднання західних областей з Радянською Україною Шацьк з січня 1940 року став районним центром. Почали діяльність РК КП(б)У, райвиконком, РК ЛКСМУ, а з березня того ж року — сільська Рада. Місцеві органи Радянської влади, здійснюючи рішення Народних Зборів, конфіскували панські й церковні землі та передали їх безплатно селянам. Селяни Шацька і району одержали 2185 га землі, в т. ч. 990 га орної і понад 1130 га луків. Загальнонародною власністю стали чудові шацькі озера й ліси. Радянська влада націоналізувала паровий млин, цегельню. Почав роботу райпромкомбінат.
Трудящі Шацька дістали можливість безплатно одержувати медичну допомогу. У селищі було відкрито районну лікарню. Широким фронтом розгорнулося культурне будівництво. Діти шкільного віку стали навчатися рідною мовою. В 1940 році на базі початкової школи почала працювати семирічна. Органи влади подбали про забезпечення її кваліфікованими кадрами. Чимало було зроблено для ліквідації неписьменності серед дорослих. Вогнищем культури стала хата-читальня, де жителі завжди могли прочитати газету, журнал, книгу. На початку 1941 року відчинилися двері Будинку культури з кінозалом на 400 місць.
Навесні 1941 року серед шацьких селян почався рух за новий, соціалістичний спосіб господарювання. Бідняцькі й середняцькі господарства стали утворювати колгоспи. 80 селянських господарств об'єдналися в колгосп ім. XXIII річниці Робітничо-Селянської Армії. Його головою було обрано колишнього члена КПЗУ З. І. Забродоцького. Близько 70 господарств утворили другий колгосп, решта селянських господарств — третій. Велику роль у проведенні соціалістичних перетворень на селі відіграла Шацька МТС.
Віроломний напад фашистської Німеччини на Радянський Союз перервав мирну працю трудящих Шацька. 25 червня 1941 року німецько-фашистські загарбники вдерлися до селища. Окупанти та їх прихвосні — українські буржуазні націоналісти завдали населенню багато лиха й страждань. Вони ліквідували колгоспи, пограбували МТС, землі повернули колишнім