Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
В липні 1940 року була створена ініціативна група по організації колгоспу. «Заяви подали майже всі селяни — згадує перший голова, в минулому
підпільник, А. Й. Костевич. — Із 300 чоловік 287 було прийнято до колгоспу. Було усуспільнено 43 пари коней, 40 кінних плугів, дерев'яні борони та окучники. Згодом побудували і ферму, в якій було 14 корів. З цим і почали посівну. В цей перший рік існування колгоспу було засіяно 300 гектарів». Колгоспники докладали всіх зусиль для зміцнення молодої артілі.
В середині 1940 року в Поворську створюється МТС, яка подавала значну допомогу селянам і колгоспу в обробітку землі, зборі і обмолоті врожаю. Вона також готувала з селянської молоді кадри молодих механізаторів. Того року 10 поворських юнаків здобули цю спеціальність.
З перших днів нового життя в Поворську було відкрито бібліотеку і клуб з кінопересувкою, в якому щотижня демонструвалися кінофільми. Селяни з великим інтересом дивилися кінофільми «Ленін у Жовтні», «Чапаєв», «Ми з Кронштадта» та інші.
Почала працювати початкова школа. З метою підвищення кваліфікації вчителів працівники школи були командировані до Ковеля на півторамісячні курси.
Надійним помічником комуністів була комсомольська організація, до складу якої входило 50 юнаків і дівчат. Але мирна праця хліборобів незабаром обірвалась: почалася війна. 26 червня 1941 року німецько-фашистські загарбники окупували Поворськ. В село повернулись землевласники, частина осадників, підняли голови українські буржуазні націоналісти, які люто розправлялися з тими, хто встановлював Радянську владу. Та селяни не скорилися фашистам і їхнім посіпакам. Проти ворогів боролися десятки місцевих патріотів, серед них Я. Г. Демчук, Г. А. Карплюк, М. Є. Катеринюк, Є. Г. Матящук, П. X. Самчук, М. П. Булін, Г. О. Сінчук, Н. Г. Романюк, X. І. Римарчук та багато інших. Вони організовували антифашистські групи опору. Наприкінці грудня 1941 року на території села була створена підпільна група з 6 чоловік на чолі з місцевим жителем комуністом П. X. Самчуком (підпільна кличка Бондаренко). Народні месники розгорнули активні бойові дії проти окупантів. Це відзначав також колишній командир партизанського з'єднання, нині Герой Радянського Союзу А. П. Бринський, який писав, що в районах «північніше Ковеля в 1941 році виникли осередки опору, в центрі яких, як правило, стояли колишні члени КПЗУ, які набули великого досвіду підпільної роботи ще за панської Польщі». Члени підпільної групи Поворська, очолюваної комсомольцем А. Ф. Сінчуком, писали антифашистські листівки і поширювали їх серед населення. Вони закликали селян не виїжджати до Німеччини, не давати ворогам хліба і худоби, жорстоко мстити чужинцям. Підпільник цієї групи Я. Г. Демчук збирав цінні розвідувальні відомості про розташування ворожих військ, їх кількість та озброєння і передавав партизанам. Наприкінці 1941 року він знайшов і відправив партизанам 150 снарядів, залишених при відступі частинами Червоної Армії, для добування з них толу, а А. Ф. Сінчук — 100 снарядів, 10 ящиків патронів, 2 пістолети, бойове спорядження. Зв'язківець О. Я. Савчук залучив до лав партизанів 34 чоловіка.
Навесні 1942 року підпільники Поворська і навколишніх сіл, діставши достатню кількість зброї, створили боєздатний партизанський загін. Командиром групи, що складалася з 55 чол., був П. X. Самчук, його заступником — Я. М. Ципко. Патріоти розробили сміливий план дій і почали його здійснювати.
Борючись проти окупантів та їх пособників, партизани спиралися на місцеве населення. Відповідальні бойові завдання виконували жінки і молодь села. Мужньо боровся проти фашистів 15-річний юнак Василь Войтар. «На користь рідної Батьківщини згоджуюся виконувати будь-яке завдання...» — говорив Войтар. І де тільки не проходив, які пильні ворожі пікети не обминав сміливий зв'язковий. У Поворську, Голобах, Ковелі — скрізь проникав через будь-які перешкоди і своєчасно приносив вісті партизанам. Довго був невловимий. Але в листопаді 1942 року окупантам та поліцаям вдалось арештувати його. Почалися страшні тортури. Та хлопець не виказав нікого з товаришів.
Поворськ
Сторінка 4 з 7
майно передала в користування селян і громади.В липні 1940 року була створена ініціативна група по організації колгоспу. «Заяви подали майже всі селяни — згадує перший голова, в минулому
В середині 1940 року в Поворську створюється МТС, яка подавала значну допомогу селянам і колгоспу в обробітку землі, зборі і обмолоті врожаю. Вона також готувала з селянської молоді кадри молодих механізаторів. Того року 10 поворських юнаків здобули цю спеціальність.
З перших днів нового життя в Поворську було відкрито бібліотеку і клуб з кінопересувкою, в якому щотижня демонструвалися кінофільми. Селяни з великим інтересом дивилися кінофільми «Ленін у Жовтні», «Чапаєв», «Ми з Кронштадта» та інші.
Почала працювати початкова школа. З метою підвищення кваліфікації вчителів працівники школи були командировані до Ковеля на півторамісячні курси.
Надійним помічником комуністів була комсомольська організація, до складу якої входило 50 юнаків і дівчат. Але мирна праця хліборобів незабаром обірвалась: почалася війна. 26 червня 1941 року німецько-фашистські загарбники окупували Поворськ. В село повернулись землевласники, частина осадників, підняли голови українські буржуазні націоналісти, які люто розправлялися з тими, хто встановлював Радянську владу. Та селяни не скорилися фашистам і їхнім посіпакам. Проти ворогів боролися десятки місцевих патріотів, серед них Я. Г. Демчук, Г. А. Карплюк, М. Є. Катеринюк, Є. Г. Матящук, П. X. Самчук, М. П. Булін, Г. О. Сінчук, Н. Г. Романюк, X. І. Римарчук та багато інших. Вони організовували антифашистські групи опору. Наприкінці грудня 1941 року на території села була створена підпільна група з 6 чоловік на чолі з місцевим жителем комуністом П. X. Самчуком (підпільна кличка Бондаренко). Народні месники розгорнули активні бойові дії проти окупантів. Це відзначав також колишній командир партизанського з'єднання, нині Герой Радянського Союзу А. П. Бринський, який писав, що в районах «північніше Ковеля в 1941 році виникли осередки опору, в центрі яких, як правило, стояли колишні члени КПЗУ, які набули великого досвіду підпільної роботи ще за панської Польщі». Члени підпільної групи Поворська, очолюваної комсомольцем А. Ф. Сінчуком, писали антифашистські листівки і поширювали їх серед населення. Вони закликали селян не виїжджати до Німеччини, не давати ворогам хліба і худоби, жорстоко мстити чужинцям. Підпільник цієї групи Я. Г. Демчук збирав цінні розвідувальні відомості про розташування ворожих військ, їх кількість та озброєння і передавав партизанам. Наприкінці 1941 року він знайшов і відправив партизанам 150 снарядів, залишених при відступі частинами Червоної Армії, для добування з них толу, а А. Ф. Сінчук — 100 снарядів, 10 ящиків патронів, 2 пістолети, бойове спорядження. Зв'язківець О. Я. Савчук залучив до лав партизанів 34 чоловіка.
Навесні 1942 року підпільники Поворська і навколишніх сіл, діставши достатню кількість зброї, створили боєздатний партизанський загін. Командиром групи, що складалася з 55 чол., був П. X. Самчук, його заступником — Я. М. Ципко. Патріоти розробили сміливий план дій і почали його здійснювати.
Борючись проти окупантів та їх пособників, партизани спиралися на місцеве населення. Відповідальні бойові завдання виконували жінки і молодь села. Мужньо боровся проти фашистів 15-річний юнак Василь Войтар. «На користь рідної Батьківщини згоджуюся виконувати будь-яке завдання...» — говорив Войтар. І де тільки не проходив, які пильні ворожі пікети не обминав сміливий зв'язковий. У Поворську, Голобах, Ковелі — скрізь проникав через будь-які перешкоди і своєчасно приносив вісті партизанам. Довго був невловимий. Але в листопаді 1942 року окупантам та поліцаям вдалось арештувати його. Почалися страшні тортури. Та хлопець не виказав нікого з товаришів.