Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
лютого 1931 року. Він об'єднував 15 комуністичних осередків навколишніх сіл — Поворська, Кричевичів, Черемошного, Озерного та ін. Комуністи закликали селян використовувати кожний слушний момент для боротьби з окупантами.
Відзначаючи в 1932 році Міжнародний жіночий день 8 Березня та 62-у річницю Паризької комуни, комуністи Поворська вивісили червоні прапори і транспаранти на багатьох будинках. У селі були також розклеєні революційні листівки. Жінки, літні жителі Поворська, які не могли взяти участі у збройних виступах, допомагали повсталим усім, чим могли. Виступи селян Поворська та навколишніх сіл набрали широкого розмаху. Проти них окупанти кинули значні каральні сили: тисячу поліцейських, війська корпусу прикордонної охорони і кавалерійські частини. За діями селян стежили навіть розвідувальні літаки. В Поворську був створений спеціальний штаб карателів. 17 серпня поблизу села вони стратили 12 активістів. Майже 400 арештованих селян, схоплених зі зброєю в руках, було відправлено в Ковель, де засідав спеціальний польовий суд, який у терміновому порядку розглядав справи «бунтівників». Селянам не дозволялось виїжджати за межі своїх сіл, виходити з будинків вночі. За найменше порушення наказів органів влади проводились репресії, заарештованих били, забирали у них майно. Але терор не давав карателям бажаних наслідків. Селяни не склали зброї. У дні революційних свят на селі знову з'являлися червоні прапори і транспаранти. Замайорів червоний прапор над Поворськом і 1 Травня 1933 року. Польські власті дедалі посилювали репресії, щоб примусити селян скоритись.
Ріст експлуатації та безземелля призводили до дальшого розорення селян. «Замучили пани селян штрафами і податками, — згадував один із жителів Поворська. — Вибігла собака на вулицю — плати 5 злотих, колодязь не в порядку, зверху не покритий або відро не приковане — 3 злотих, корова забрела на узбіччя шосе — 10 злотих, їдучи до міста, забув взяти з собою паспорт на коня або не прибив дощечки до воза, на якій вказані прізвище і місце проживання господаря, — знову штраф 5 злотих. Селянин буквально не знав, де ступити — всюди на нього чекав штраф».
На заклик Ковельського окружкому КПЗУ весною 1934 року біднота Поворська взяла активну участь у сільськогосподарському страйку, який охопив Ковельщину. Комсомольці перед початком страйку виготовили транспаранти з вимогами страйкуючих, встановили молодіжні пікети на всіх шляхах, які вели до Ковеля. Селяни відмовлялись сплачувати непосильні податки, продавати продукти харчування, доки не будуть знижені ціни на промислові і не підвищені ціни на сільськогосподарські товари. Організаторами страйку були жителі села члени КПЗУ Г. А. Логвинюк, М. І. Костевич, Я. Г. Демчук та інші.
1 серпня 1934 року селяни Поворська вирішили відзначити як антивоєнний день. В селі було розклеєно революційні листівки і вивішено транспаранти з лозунгами — «Хай живе 1 серпня — день антивоєнної солідарності!», «Хай живе революція!», «Геть концентраційні табори!», «Геть підготовку до війни проти Радянського Союзу!». Висловлюючи міжнародну солідарність з борцями за справу робітничого класу, учасники виступу проголошували: «Вимагаємо звільнення Тельмана і всіх арештованих!», «Геть фашистський терор!», «Геть фашистський уряд Пілсудського!», «Хай живе КПЗУ і КСМЗУ!».
Ведучи нерівну боротьбу проти своїх поневолювачів, селяни Поворська з надією звертали свої думки до Радянського Союзу. І ось у вересні 1939 року їх мрія здійснилася, прийшла жадана воля. Ставши повноправними господарями своєї долі, хлібороби Поворська з великим піднесенням почали будувати нове життя. З перших днів визволення в Поворську був обраний селянський комітет. Він узяв під нагляд поміщицьке майно, організував охорону села, створив загін сільської міліції, проводив підготовку до виборів у Народні Збори Західної України. А 22 жовтня трудівники Поворська одностайно віддали свої голоси за посланців до Народних Зборів. У грудні 1939 року у Поворську обрана сільська Рада, головою якої став член КПЗУ Д. С. Остаплюк. Сільська Рада проводила в життя Декларацію Народних Зборів про землю, відбирала поміщицькі й осадницькі землі, безплатно наділяла ними селян, допомагала бідняцьким господарствам в обробітку землі, залишені осадниками будівлі та
Поворськ
Сторінка 3 з 7
буржуазних націоналістів селяни Поворська під впливом наростаючого революційного руху в Польщі розгорнули ще більш активну боротьбу. 16 березня 1931 року вони розгромили поліцейський загін, садиби шляхтичів і осадників. Цією боротьбою керував Поворський райком КПЗУ, створений 15 Відзначаючи в 1932 році Міжнародний жіночий день 8 Березня та 62-у річницю Паризької комуни, комуністи Поворська вивісили червоні прапори і транспаранти на багатьох будинках. У селі були також розклеєні революційні листівки. Жінки, літні жителі Поворська, які не могли взяти участі у збройних виступах, допомагали повсталим усім, чим могли. Виступи селян Поворська та навколишніх сіл набрали широкого розмаху. Проти них окупанти кинули значні каральні сили: тисячу поліцейських, війська корпусу прикордонної охорони і кавалерійські частини. За діями селян стежили навіть розвідувальні літаки. В Поворську був створений спеціальний штаб карателів. 17 серпня поблизу села вони стратили 12 активістів. Майже 400 арештованих селян, схоплених зі зброєю в руках, було відправлено в Ковель, де засідав спеціальний польовий суд, який у терміновому порядку розглядав справи «бунтівників». Селянам не дозволялось виїжджати за межі своїх сіл, виходити з будинків вночі. За найменше порушення наказів органів влади проводились репресії, заарештованих били, забирали у них майно. Але терор не давав карателям бажаних наслідків. Селяни не склали зброї. У дні революційних свят на селі знову з'являлися червоні прапори і транспаранти. Замайорів червоний прапор над Поворськом і 1 Травня 1933 року. Польські власті дедалі посилювали репресії, щоб примусити селян скоритись.
Ріст експлуатації та безземелля призводили до дальшого розорення селян. «Замучили пани селян штрафами і податками, — згадував один із жителів Поворська. — Вибігла собака на вулицю — плати 5 злотих, колодязь не в порядку, зверху не покритий або відро не приковане — 3 злотих, корова забрела на узбіччя шосе — 10 злотих, їдучи до міста, забув взяти з собою паспорт на коня або не прибив дощечки до воза, на якій вказані прізвище і місце проживання господаря, — знову штраф 5 злотих. Селянин буквально не знав, де ступити — всюди на нього чекав штраф».
На заклик Ковельського окружкому КПЗУ весною 1934 року біднота Поворська взяла активну участь у сільськогосподарському страйку, який охопив Ковельщину. Комсомольці перед початком страйку виготовили транспаранти з вимогами страйкуючих, встановили молодіжні пікети на всіх шляхах, які вели до Ковеля. Селяни відмовлялись сплачувати непосильні податки, продавати продукти харчування, доки не будуть знижені ціни на промислові і не підвищені ціни на сільськогосподарські товари. Організаторами страйку були жителі села члени КПЗУ Г. А. Логвинюк, М. І. Костевич, Я. Г. Демчук та інші.
1 серпня 1934 року селяни Поворська вирішили відзначити як антивоєнний день. В селі було розклеєно революційні листівки і вивішено транспаранти з лозунгами — «Хай живе 1 серпня — день антивоєнної солідарності!», «Хай живе революція!», «Геть концентраційні табори!», «Геть підготовку до війни проти Радянського Союзу!». Висловлюючи міжнародну солідарність з борцями за справу робітничого класу, учасники виступу проголошували: «Вимагаємо звільнення Тельмана і всіх арештованих!», «Геть фашистський терор!», «Геть фашистський уряд Пілсудського!», «Хай живе КПЗУ і КСМЗУ!».
Ведучи нерівну боротьбу проти своїх поневолювачів, селяни Поворська з надією звертали свої думки до Радянського Союзу. І ось у вересні 1939 року їх мрія здійснилася, прийшла жадана воля. Ставши повноправними господарями своєї долі, хлібороби Поворська з великим піднесенням почали будувати нове життя. З перших днів визволення в Поворську був обраний селянський комітет. Він узяв під нагляд поміщицьке майно, організував охорону села, створив загін сільської міліції, проводив підготовку до виборів у Народні Збори Західної України. А 22 жовтня трудівники Поворська одностайно віддали свої голоси за посланців до Народних Зборів. У грудні 1939 року у Поворську обрана сільська Рада, головою якої став член КПЗУ Д. С. Остаплюк. Сільська Рада проводила в життя Декларацію Народних Зборів про землю, відбирала поміщицькі й осадницькі землі, безплатно наділяла ними селян, допомагала бідняцьким господарствам в обробітку землі, залишені осадниками будівлі та