Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Наприкінці вересня 1920 року Поворськ знову окупували війська буржуазно-поміщицької Польщі. Згідно з Ризьким мирним договором 18 березня 1921 року село потрапило під владу панської Польщі.
За законом про перерозподіл землі, який почався здійснюватись у 1923 році, землеволодіння православної церкви та частина земель польської шляхти за високі викупні платежі наділялись селянам. Часто ці ділянки були розкидані в кількох місцях, не до всіх з них через бездоріжжя і болота можна було під'їхати. Зміцнюючи свої позиції на окупованих землях, польські власті переселяли частину місцевих селян в Познанське і Поморське воєводства, а їх землі роздавали осадникам.
Основна частина кращих земель Поворська у 1923 році була, як і раніше, в руках поміщиків. Шляхтич Маленський мав 2949 га кращих угідь, І. Глембоцька — 1010 га, Стахурський — 550 га і т. д. Селяни ж, не маючи змоги звести кінці з кінцями, продавали своє убоге майно і виїжджали за кордон на заробітки. Понад 25 сімей села змушені були покинути рідні місця. А той, хто залишався, йшов у найми до багатіїв. Шляхта і чиновники поводилися з селянами як з поневоленим колоніальним населенням. Згадуючи про свої поневіряння, місцева жителька О. Самчук писала: «Нас, бідняків, колись пани та буржуї і за людей не вважали. Вони так говорили: поганий, бо бідний, а хто бідний — той і дурень і ледар. На собі я відчула цю гірку кривду. За 11 років наймитування я дуже багато лиха набралася». Та трудящі Поворська не мирилися з тяжким гнітом; очолені комуністами, вони стають на шлях боротьби за своє визволення. Ще в 1921 році в селі був організований перший комуністичний осередок, до якого ввійшли Д. Остаплюк, А. Костевич, О. Романчук, У. Ващук, М. Чалайдюк та інші. Підпільники поширювали серед населення політичну літературу, газети та журнали, які видавались у Радянському Союзі, розповідали про перемогу Жовтня, закликали народ до боротьби. Під час революційних свят кожного року проводились демонстрації, розклеювались прокламації. Комуністи вміло поєднували нелегальні і легальні форми боротьби. Так, підпільники використовували філію культурно-освітнього товариства «Просвіта», головою і секретарем якого були комуністи Д. С. Остаплюк і А. Й. Костевич. Серед трудівників поширювались заборонені революційні книжки, зокрема твори Маркса, Енгельса, Леніна, а також радянська література, з якої вони довідувались про успіхи Радянського Союзу.
Налякані ростом революційних настроїв серед трудящих, буржуазно-поміщицькі власті в 1927 році закрили філію «Просвіти» в Поворську. Всі книги, в т. ч. політична література, були конфісковані, а активних членів комуністичного осередку села — Д. С. Остаплюка, А. Й. Костевича, М. І. Костевича, М. А. Чалайдюка та ін. — заарештували. Всіх їх відправили до Луцька, де в 1930 році засудили на 4—12 років тюремного ув'язнення.
Незважаючи на репресії, класова боротьба селян проти своїх гнобителів не припинялась. Влітку 1930 року в Поворську запалали садиби поміщиків, осадників, куркулів. В село було направлено збройний загін карателів, що налічував 80 поліцаїв. Почались масові арешти селян. Та боротьба тривала.
Найбільшого розмаху революційні виступи селян Поворська набрали 1930 року під час виборів до польського сейму. ЦК КПЗУ роз'яснював трудящим, що соціального і національного визволення вони зможуть добитися не виборами своїх депутатів у буржуазний парламент, а тільки рішучою класовою боротьбою за встановлення народної влади, за возз'єднання з Радянською Україною. Намагаючись придушити революційний та національно-визвольний рухи, польський уряд, спираючись на міжнародну реакцію, почав підготовку до нової війни з Радянською країною. Трудящі Поворська затаврували ці мерзенні плани на багатолюдному передвиборному мітингу, який пройшов під лозунгами: «Геть фашистський уряд Пілсудського!», «Геть підготовку війни проти Радянського Союзу!», «Хай живе пролетарська революція!», «Хай живе возз'єднання Західної України з Українською Радянською Соціалістичною Республікою!»
У відповідь на свавілля з боку польських поневолювачів та українських
Поворськ
Сторінка 2 з 7
будівель була спалена. У 1915 році, після жорстоких боїв, село захопили австро-німецькі окупанти, яких на початку 1919 року змінили війська буржуазно-поміщицької Польщі. 1 серпня 1920 року 25-а стрілецька Чапаєвська дивізія Червоної Армії під командуванням Бахтіна звільнила Поворськ. Тут деякий час перебував і штаб дивізії. Під час відступу польські війська пограбували і спалили частину села. За законом про перерозподіл землі, який почався здійснюватись у 1923 році, землеволодіння православної церкви та частина земель польської шляхти за високі викупні платежі наділялись селянам. Часто ці ділянки були розкидані в кількох місцях, не до всіх з них через бездоріжжя і болота можна було під'їхати. Зміцнюючи свої позиції на окупованих землях, польські власті переселяли частину місцевих селян в Познанське і Поморське воєводства, а їх землі роздавали осадникам.
Основна частина кращих земель Поворська у 1923 році була, як і раніше, в руках поміщиків. Шляхтич Маленський мав 2949 га кращих угідь, І. Глембоцька — 1010 га, Стахурський — 550 га і т. д. Селяни ж, не маючи змоги звести кінці з кінцями, продавали своє убоге майно і виїжджали за кордон на заробітки. Понад 25 сімей села змушені були покинути рідні місця. А той, хто залишався, йшов у найми до багатіїв. Шляхта і чиновники поводилися з селянами як з поневоленим колоніальним населенням. Згадуючи про свої поневіряння, місцева жителька О. Самчук писала: «Нас, бідняків, колись пани та буржуї і за людей не вважали. Вони так говорили: поганий, бо бідний, а хто бідний — той і дурень і ледар. На собі я відчула цю гірку кривду. За 11 років наймитування я дуже багато лиха набралася». Та трудящі Поворська не мирилися з тяжким гнітом; очолені комуністами, вони стають на шлях боротьби за своє визволення. Ще в 1921 році в селі був організований перший комуністичний осередок, до якого ввійшли Д. Остаплюк, А. Костевич, О. Романчук, У. Ващук, М. Чалайдюк та інші. Підпільники поширювали серед населення політичну літературу, газети та журнали, які видавались у Радянському Союзі, розповідали про перемогу Жовтня, закликали народ до боротьби. Під час революційних свят кожного року проводились демонстрації, розклеювались прокламації. Комуністи вміло поєднували нелегальні і легальні форми боротьби. Так, підпільники використовували філію культурно-освітнього товариства «Просвіта», головою і секретарем якого були комуністи Д. С. Остаплюк і А. Й. Костевич. Серед трудівників поширювались заборонені революційні книжки, зокрема твори Маркса, Енгельса, Леніна, а також радянська література, з якої вони довідувались про успіхи Радянського Союзу.
Налякані ростом революційних настроїв серед трудящих, буржуазно-поміщицькі власті в 1927 році закрили філію «Просвіти» в Поворську. Всі книги, в т. ч. політична література, були конфісковані, а активних членів комуністичного осередку села — Д. С. Остаплюка, А. Й. Костевича, М. І. Костевича, М. А. Чалайдюка та ін. — заарештували. Всіх їх відправили до Луцька, де в 1930 році засудили на 4—12 років тюремного ув'язнення.
Незважаючи на репресії, класова боротьба селян проти своїх гнобителів не припинялась. Влітку 1930 року в Поворську запалали садиби поміщиків, осадників, куркулів. В село було направлено збройний загін карателів, що налічував 80 поліцаїв. Почались масові арешти селян. Та боротьба тривала.
Найбільшого розмаху революційні виступи селян Поворська набрали 1930 року під час виборів до польського сейму. ЦК КПЗУ роз'яснював трудящим, що соціального і національного визволення вони зможуть добитися не виборами своїх депутатів у буржуазний парламент, а тільки рішучою класовою боротьбою за встановлення народної влади, за возз'єднання з Радянською Україною. Намагаючись придушити революційний та національно-визвольний рухи, польський уряд, спираючись на міжнародну реакцію, почав підготовку до нової війни з Радянською країною. Трудящі Поворська затаврували ці мерзенні плани на багатолюдному передвиборному мітингу, який пройшов під лозунгами: «Геть фашистський уряд Пілсудського!», «Геть підготовку війни проти Радянського Союзу!», «Хай живе пролетарська революція!», «Хай живе возз'єднання Західної України з Українською Радянською Соціалістичною Республікою!»
У відповідь на свавілля з боку польських поневолювачів та українських