Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Промисловість у Камені-Каширському майже не розвивалася. У 1925 році тут було лише кілька промислових підприємств, залізнична станція, 2 млини, лісові промисли, хлібобулочні і побутові кустарні підприємства, на яких працювало близько 100 робітників. Польські пани оголосили свою монополію на торгівлю тютюном, медом, шкірою тощо. Селянські господарства дедалі більше занепадали і розорялися. Селяни були примушені йти в найми до польських шляхтичів і осадників. Це знайшло своє відображення в народній пісні «Бувайте здорові», яку в той час співали у містечку.
Трудящі Каменя-Каширського не мирилися з своїм становищем і піднялися на боротьбу проти гнобителів. У 1931 – 1932 рр. поблизу Каменя-Каширського діяло кілька партизанських загонів. Зайнявши окопи, що залишилися з часів першої світової війни, по лінії Поворськ – Великий Обзир – Верхи, партизани нападали на поліцейські загони. В одному з боїв були розгромлені підрозділи карателів і поранено коменданта Каменя-Каширського, який ледве врятувався. У 1932 році жителі містечка взяли активну участь у першотравневих демонстраціях. В умовах піднесення революційного руху в Камені-Каширському у 1931 році було створено комуністичний осередок, який у наступному році реорганізували у гмінний комітет Комуністичної партії Західної Білорусії. Активними членами його були І. С. Кистенюк, Є. І. Смолярчук, А. Т. Тарасюк, І. Я. Олещук та інші. Партійна організація керувала страйком сільськогосподарських робітників, який відбувся у липні 1935 року. Комуністи допомогли розробити вимоги до землевласників, організували на підтримку страйкарів виступи жителів сусідніх сіл. Разом з комсомольською організацією, створеною у 1935 році в Камені-Каширському, члени КПЗБ розповсюджували серед населення радянську пресу, листівки тощо.
Наляканий піднесенням революційної боротьби трудящих, польський уряд посилював репресії. У 1935 році були заарештовані члени гмінного комітету КПЗБ І. С. Кистенюк, Є. І. Смолярчук, А. Т. Тарасюк та інші і кинуті до в'язниці, де вони зазнали жорстоких тортур. Проте репресії не залякали трудящих. Наймити і поденники Каменя-Каширського взяли участь у загальному страйку трудящих Волині на знак протесту проти масових арештів, що відбувся у вересні 1936 року.
Нестерпним для жителів Каменя-Каширського було національне гноблення. В містечку не було жодної школи з українською мовою навчання. Власті закрили філіал культурно-освітнього товариства «Просвіта», що виник тут 1922 року, ліквідували навіть приватні бібліотеки. 85 проц. трудящих лишалися неписьменними. На все містечко була одна поліклініка, в якій працювали лише лікар і фельдшер, приватна лікарня на 15 ліжок і аптека. Вони не могли забезпечити населенню необхідну медичну допомогу. У 1936 році смертність становила тут понад 2,5 процента.
Борючись проти буржуазно-поміщицького гноблення, трудящі Каменя-Каширського звертали свої погляди на Схід і сподівалися, що народи Радянського Союзу подадуть їм братню руку допомоги. І вона прийшла в незабутні вересневі дні 1939 року. 19 вересня Камінь-Каширський комітет КПЗБ створив тимчасовий ревком. Ще до приходу Червоної Армії за його розпорядженням було роззброєно поліцію, захоплено телефонно-телеграфну і залізничну станції, склади. 22 вересня трудящі Каменя-Каширського з хлібом-сіллю зустріли радянських воїнів-визволителів.
Цього ж дня відбувся багатолюдний мітинг, на якому прийняли рішення про встановлення тут Радянської влади. Тоді ж на зборах представників від усіх організацій містечка було обрано тимчасове управління, яке взяло владу в свої руки і організувало проведення виборів до Народних Зборів Західної Білорусії. Було ліквідовано буржуазно-поміщицький урядовий апарат, конфісковано у поміщиків 2500 га орної землі і понад 3 тис. га лісів і лук. Крім того, у шляхтичів відібрали 45 коней, 30 корів, багато борошна і цукру та розподілили між біднішими селянами. 22 жовтня 1939 року жителі Каменя-Каширського уперше в житті в умовах повної свободи обрали депутатів до Народних Зборів Західної
Камінь-Каширський
Сторінка 4 з 8
налічувалося лише 15 плугів, 2 сівалки і 1 сіножатка. Наслідком цього були дуже часті недороди, які спричинювалися до голоду. Так, взимку 1924/25 рр. західні області України охопив голод. Населення Каменя-Каширського ледве животіло. Але це не турбувало уряд буржуазно-поміщицької Польщі. Допомогу голодуючим подали трудящі Країни Рад, які надіслали їм велику кількість хліба. «Спасибі, рідні браточки, що пам’ятаєте нас, – писали трудящі містечка у своїй відповіді. – ...Ваша допомога надає нам сили і кличе нас до ще завзятішої боротьби з гнобителями – панами».Трудящі Каменя-Каширського не мирилися з своїм становищем і піднялися на боротьбу проти гнобителів. У 1931 – 1932 рр. поблизу Каменя-Каширського діяло кілька партизанських загонів. Зайнявши окопи, що залишилися з часів першої світової війни, по лінії Поворськ – Великий Обзир – Верхи, партизани нападали на поліцейські загони. В одному з боїв були розгромлені підрозділи карателів і поранено коменданта Каменя-Каширського, який ледве врятувався. У 1932 році жителі містечка взяли активну участь у першотравневих демонстраціях. В умовах піднесення революційного руху в Камені-Каширському у 1931 році було створено комуністичний осередок, який у наступному році реорганізували у гмінний комітет Комуністичної партії Західної Білорусії. Активними членами його були І. С. Кистенюк, Є. І. Смолярчук, А. Т. Тарасюк, І. Я. Олещук та інші. Партійна організація керувала страйком сільськогосподарських робітників, який відбувся у липні 1935 року. Комуністи допомогли розробити вимоги до землевласників, організували на підтримку страйкарів виступи жителів сусідніх сіл. Разом з комсомольською організацією, створеною у 1935 році в Камені-Каширському, члени КПЗБ розповсюджували серед населення радянську пресу, листівки тощо.
Наляканий піднесенням революційної боротьби трудящих, польський уряд посилював репресії. У 1935 році були заарештовані члени гмінного комітету КПЗБ І. С. Кистенюк, Є. І. Смолярчук, А. Т. Тарасюк та інші і кинуті до в'язниці, де вони зазнали жорстоких тортур. Проте репресії не залякали трудящих. Наймити і поденники Каменя-Каширського взяли участь у загальному страйку трудящих Волині на знак протесту проти масових арештів, що відбувся у вересні 1936 року.
Нестерпним для жителів Каменя-Каширського було національне гноблення. В містечку не було жодної школи з українською мовою навчання. Власті закрили філіал культурно-освітнього товариства «Просвіта», що виник тут 1922 року, ліквідували навіть приватні бібліотеки. 85 проц. трудящих лишалися неписьменними. На все містечко була одна поліклініка, в якій працювали лише лікар і фельдшер, приватна лікарня на 15 ліжок і аптека. Вони не могли забезпечити населенню необхідну медичну допомогу. У 1936 році смертність становила тут понад 2,5 процента.
Борючись проти буржуазно-поміщицького гноблення, трудящі Каменя-Каширського звертали свої погляди на Схід і сподівалися, що народи Радянського Союзу подадуть їм братню руку допомоги. І вона прийшла в незабутні вересневі дні 1939 року. 19 вересня Камінь-Каширський комітет КПЗБ створив тимчасовий ревком. Ще до приходу Червоної Армії за його розпорядженням було роззброєно поліцію, захоплено телефонно-телеграфну і залізничну станції, склади. 22 вересня трудящі Каменя-Каширського з хлібом-сіллю зустріли радянських воїнів-визволителів.
Цього ж дня відбувся багатолюдний мітинг, на якому прийняли рішення про встановлення тут Радянської влади. Тоді ж на зборах представників від усіх організацій містечка було обрано тимчасове управління, яке взяло владу в свої руки і організувало проведення виборів до Народних Зборів Західної Білорусії. Було ліквідовано буржуазно-поміщицький урядовий апарат, конфісковано у поміщиків 2500 га орної землі і понад 3 тис. га лісів і лук. Крім того, у шляхтичів відібрали 45 коней, 30 корів, багато борошна і цукру та розподілили між біднішими селянами. 22 жовтня 1939 року жителі Каменя-Каширського уперше в житті в умовах повної свободи обрали депутатів до Народних Зборів Західної