Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
В пореформений період у Камені-Каширському, як і в інших містах України, відбувався посилений розвиток капіталізму. Наприкінці XIX століття в містечку налічувалося вже 1220 жителів. Тут діяли водяний млин, 12 магазинів, 4 рази на рік відбувалися ярмарки. У 1890 році Камінь-Каширський підтримував зв’язки з багатьма містами. Предметами торгівлі були ремісничі вироби місцевої промисловості, продукти сільського господарства, віск, хутро, риба. Містечко стало центром повіту. Проте тут продовжувало переважати сільськогосподарське виробництво. В 1905 році з 250 дворів 160 було селянських та 80 ремісничих і торгових. У 1913 – 1915 рр. побудували залізницю, яка зв'язала його з Ковелем.
Медичне обслуговування населення Каменя-Каширського було вкрай незадовільним. Тут налічувалось лише 2 фельдшери і працювала аптека. За медичною допомогою жителям доводилося їхати за 40 км – до Ковеля. Побутові умови населення лишалися важкими. Про благоустрій містечка ніхто не дбав. Вживання забрудненої води з колодязів часто спричинялося до епідемій. Лише у 1914 році коштом населення тут побудували першу артезіанську свердловину. У жовтні 1882 року у Камені-Каширському нарешті було відкрито однокласне народне училище. На його утримання держава щорічно асигновувала 226 крб., а більшу частину потрібних коштів – 330 крб. – збирали з населення. У 1892 році в училищі навчалося 48 хлопчиків.
Внаслідок експлуатації, злиднів і голоду посилилася боротьба трудящих Камінь-Каширської волості. Вони взяли активну участь у першій російській буржуазно-демократичній революції 1905 – 1907 рр. Навесні 1906 року спалахнули повстання в навколишніх селах Воєгощі, Карасині та інших.
Жителі Каменя-Каширського всіляко допомагали повсталим: переховували їх керівників від жандармів, давали зброю, частина з них взяла участь у повстанні. У містечку влітку 1906 року палали поміщицькі маєтки. Тут було розповсюджено ленінську газету «Искра».
З початком першої світової імперіалістичної війни становище трудящих Каменя-Каширського дедалі гіршало. Багато чоловіків мобілізували до армії. Для воєнних потреб реквізовано понад 70 проц. селянських коней. 27 вересня 1915 року Камінь-Каширський окупували кайзерівські війська. Вони відібрали у населення продовольство, худобу, примусили жителів платити великі податки, безплатно працювати.
Трудящі Каменя-Каширського із захопленням зустріли звістку про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції.
В грудні 1917 року в містечку у глибокому підпіллі був створений волосний ревком, який очолив боротьбу народних мас проти окупантів, за встановлення Радянської влади. Ревком ознайомив населення з першими декретами Радянської влади про мир, землю. Він вів революційну роботу серед німецьких солдатів, розповсюджував серед них листівки, закликав їх до братання на фронтах і повалення кайзерівського уряду.
Після краху австро-німецької окупації і перемоги революції в Німеччині німецькі загарбники в листопаді 1918 року залишили Камінь-Каширський. На початку 1919 року містечко захопили білополяки.
29 липня 1920 року Камінь-Каширський визволили частини легендарної 25-ї Чапаєвської дивізії. В містечку було встановлено Радянську владу. Землю відібрали у поміщиків і передали її селянам. Але у вересні білополяки знову окупували Камінь-Каширський. За Ризьким мирним договором 1921 року панська Польща при підтримці агресивних кіл Англії, Франції і СІЛА відторгла від Радянської України її західні землі, в т. ч. і Камінь-Каширський. Містечко знову опинилося під владою польських панів і увійшло до складу Пінського повіту Поліського воєводства. З початком окупації населення було обкладено великими податками. Воно сплачувало 15 різних податків: поземельний, подушний, торговий, городній, вуличний, мостовий та інші. Крім того, жителі були примушені будувати шляхи і військові укріплення. їх руками в 1932 – 1935 рр. було побудовано вузькоколійну залізницю Камінь-Каширський – Любешів.
Основним заняттям населення, як і раніше, лишалося землеробство. Сільське господарство Каменя-Каширського перебувало в дуже занедбаному стані. Тут
Камінь-Каширський
Сторінка 3 з 8
величезні викупні платежі, які на 6 проц. перевищували ринкову вартість землі. З 80 селянських дворів 57 дістало лише по 1 – 3 десятини на ревізьку душу. Всього селяни містечка одержали 454 десятини землі, в т. ч. 153 десятини чагарників, пісків і боліт, що на 150 десятин менше, ніж їм належало за інвентарними правилами 1848 року. Медичне обслуговування населення Каменя-Каширського було вкрай незадовільним. Тут налічувалось лише 2 фельдшери і працювала аптека. За медичною допомогою жителям доводилося їхати за 40 км – до Ковеля. Побутові умови населення лишалися важкими. Про благоустрій містечка ніхто не дбав. Вживання забрудненої води з колодязів часто спричинялося до епідемій. Лише у 1914 році коштом населення тут побудували першу артезіанську свердловину. У жовтні 1882 року у Камені-Каширському нарешті було відкрито однокласне народне училище. На його утримання держава щорічно асигновувала 226 крб., а більшу частину потрібних коштів – 330 крб. – збирали з населення. У 1892 році в училищі навчалося 48 хлопчиків.
Внаслідок експлуатації, злиднів і голоду посилилася боротьба трудящих Камінь-Каширської волості. Вони взяли активну участь у першій російській буржуазно-демократичній революції 1905 – 1907 рр. Навесні 1906 року спалахнули повстання в навколишніх селах Воєгощі, Карасині та інших.
Жителі Каменя-Каширського всіляко допомагали повсталим: переховували їх керівників від жандармів, давали зброю, частина з них взяла участь у повстанні. У містечку влітку 1906 року палали поміщицькі маєтки. Тут було розповсюджено ленінську газету «Искра».
З початком першої світової імперіалістичної війни становище трудящих Каменя-Каширського дедалі гіршало. Багато чоловіків мобілізували до армії. Для воєнних потреб реквізовано понад 70 проц. селянських коней. 27 вересня 1915 року Камінь-Каширський окупували кайзерівські війська. Вони відібрали у населення продовольство, худобу, примусили жителів платити великі податки, безплатно працювати.
Трудящі Каменя-Каширського із захопленням зустріли звістку про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції.
В грудні 1917 року в містечку у глибокому підпіллі був створений волосний ревком, який очолив боротьбу народних мас проти окупантів, за встановлення Радянської влади. Ревком ознайомив населення з першими декретами Радянської влади про мир, землю. Він вів революційну роботу серед німецьких солдатів, розповсюджував серед них листівки, закликав їх до братання на фронтах і повалення кайзерівського уряду.
Після краху австро-німецької окупації і перемоги революції в Німеччині німецькі загарбники в листопаді 1918 року залишили Камінь-Каширський. На початку 1919 року містечко захопили білополяки.
29 липня 1920 року Камінь-Каширський визволили частини легендарної 25-ї Чапаєвської дивізії. В містечку було встановлено Радянську владу. Землю відібрали у поміщиків і передали її селянам. Але у вересні білополяки знову окупували Камінь-Каширський. За Ризьким мирним договором 1921 року панська Польща при підтримці агресивних кіл Англії, Франції і СІЛА відторгла від Радянської України її західні землі, в т. ч. і Камінь-Каширський. Містечко знову опинилося під владою польських панів і увійшло до складу Пінського повіту Поліського воєводства. З початком окупації населення було обкладено великими податками. Воно сплачувало 15 різних податків: поземельний, подушний, торговий, городній, вуличний, мостовий та інші. Крім того, жителі були примушені будувати шляхи і військові укріплення. їх руками в 1932 – 1935 рр. було побудовано вузькоколійну залізницю Камінь-Каширський – Любешів.
Основним заняттям населення, як і раніше, лишалося землеробство. Сільське господарство Каменя-Каширського перебувало в дуже занедбаному стані. Тут