Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Невпинно зростає і продуктивність громадського тваринництва. Якщо у 1950 році середньорічний надій на одну фуражну корову становив 991 кг, то в 1953 році він збільшився до 2181 кг, а в 1968 році – до 2300 кг.
Багато колгоспників самовіддано працюють на тваринницьких фермах. Скотар колгоспу А. С. Дишкант за сумлінну працю у 1966 році був нагороджений орденом «Знак Пошани».
Із завершенням у 1957 році електрифікації села було переведено на електричну тягу всі основні стаціонарні механізми. Внаслідок цього підвищилась продуктивність праці і зміцнилася економіка колгоспу. Всі польові роботи, а також трудомісткі виробничі процеси на фермах механізовано. У 1968 році машинний парк артілі налічував 5 комбайнів, 19 тракторів, 11 вантажних автомашин та багато іншої сільськогосподарської техніки.
Широко розгорнулося в колгоспі виробниче будівництво. Протягом 1962 – 1967 рр. тут спорудили 2 свинарники, 2 корівники, телятник, гараж, цегельний завод, який щороку виробляє до 150 тис. штук цегли, млин тощо. У 1968 – 1969 рр. збудували 2 водонапірні башти, пункт штучного запліднення, кузню, пожежне депо, зерносклад, 2 корівники на 210 голів кожний, стайню, молочний блок, кормокухню, шлях з твердим покриттям довжиною 3,5 км, який з’єднує бригаду № 3 з центральною садибою колгоспу. Сучасна колгоспна ферма – це справжнє тваринницьке містечко з добротними типовими спорудами.
Важливу роль у житті села відіграє партійна організація, яка об’єднує 30 комуністів. Переважна більшість членів КПРС безпосередньо працює на різних ділянках колгоспного виробництва і своїм сумлінним ставленням до праці є прикладом для інших. Так, комуніст М. К. Войнович з дня організації артілі незмінно працює ланковою, ріку рік її ланка добивається високих виробничих показників. За самовіддану працю Указом Президії Верховної Ради СРСР у 1958 році М. К. Войтович нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. Комуніст І. С. Дишкант – ветеран колгоспного будівництва. Його бригада неодноразово виходила переможцем у соціалістичному змаганні. У 1958 році І. С. Дишкант був нагороджений медаллю «За трудову відзнаку», а в 1966 році – орденом «Знак Пошани».
У колгоспі високо шанують людей праці. Тут є книга «Почесний хлібороб», до якої заносять імена кращих трудівників. Звання «Почесний хлібороб» надається загальними зборами колгоспників за поданням правління й партійної організації артілі. Трудівники, удостоєні цього звання, мають пільги. Вони одержують підвищену пенсію (на 25 проц.), безплатно користуються електроенергією, відвідують вистави й кінофільми, забезпечуються паливом, путівками до будинку відпочинку, дістають передплату на 2 газети і журнал на рік. Першими це почесне звання дістали О. П. Дишкант та Я. О. Музика, які сумлінно працюють в артілі з часу її заснування.
Завдяки піднесенню економіки колгоспу зросла оплата праці колгоспників, підвищився матеріальний і культурний рівень їх життя. У 1967 році на один людино-день вони одержали по 3,64 карбованця.
На території села розташована шахта № 9 «Нововолинська», яка стала до ладу 29 жовтня 1963 року. Проектна потужність її – 1500 тонн вугілля на добу. Тут працюють понад 200 жителів села. Багато з них відзначилися високими виробничими показниками, зокрема В. Я. Сивак, І. Н. Мартинюк та інші. Між шахтарями й колгоспниками міцніють дружні зв'язки. Гірники допомогли обладнати на тваринницькій фермі автопоїлки, відремонтувати у корівниках і свинарниках транспортери, щороку разом з колгоспниками збирають урожай.
Змінився зовнішній вигляд Литовежа. Завершено зселення з хуторів. Протягом післявоєнних років у селі споруджено понад 250 житлових будинків. Лише в 1966 році їх було збудовано 37. Колгоспники і робітники живуть у нових добротних будинках. Широкому розгортанню житлового і господарського будівництва сприяє організація виробництва будівельних матеріалів на місці. Село електрифіковано і радіофіковано.
Значно підвищився добробут населення. У 1968 році в особистому користуванні колгоспників і робітників було понад 495 велосипедів, 90 мотоциклів, 14 легкових автомашин, 188 телевізорів, 230 пральних машин, 17 холодильників, 310 швейних машин. Застосовуються газові плитки. До послуг жителів дитячі
Литовеж
Сторінка 6 з 7
на тваринницькій фермі налічувалася 631 голова великої рогатої худоби (в т. ч. 230 корів), 774 свині та 615 овець. У 1968 році артіль мала 1270 голів великої рогатої худоби (в т. ч. 328 корів) і 829 свиней. На 100 га сільськогосподарських угідь у 1967 році було вироблено по 72 цнт м’яса і по 298 цнт молока.Невпинно зростає і продуктивність громадського тваринництва. Якщо у 1950 році середньорічний надій на одну фуражну корову становив 991 кг, то в 1953 році він збільшився до 2181 кг, а в 1968 році – до 2300 кг.
Із завершенням у 1957 році електрифікації села було переведено на електричну тягу всі основні стаціонарні механізми. Внаслідок цього підвищилась продуктивність праці і зміцнилася економіка колгоспу. Всі польові роботи, а також трудомісткі виробничі процеси на фермах механізовано. У 1968 році машинний парк артілі налічував 5 комбайнів, 19 тракторів, 11 вантажних автомашин та багато іншої сільськогосподарської техніки.
Широко розгорнулося в колгоспі виробниче будівництво. Протягом 1962 – 1967 рр. тут спорудили 2 свинарники, 2 корівники, телятник, гараж, цегельний завод, який щороку виробляє до 150 тис. штук цегли, млин тощо. У 1968 – 1969 рр. збудували 2 водонапірні башти, пункт штучного запліднення, кузню, пожежне депо, зерносклад, 2 корівники на 210 голів кожний, стайню, молочний блок, кормокухню, шлях з твердим покриттям довжиною 3,5 км, який з’єднує бригаду № 3 з центральною садибою колгоспу. Сучасна колгоспна ферма – це справжнє тваринницьке містечко з добротними типовими спорудами.
Важливу роль у житті села відіграє партійна організація, яка об’єднує 30 комуністів. Переважна більшість членів КПРС безпосередньо працює на різних ділянках колгоспного виробництва і своїм сумлінним ставленням до праці є прикладом для інших. Так, комуніст М. К. Войнович з дня організації артілі незмінно працює ланковою, ріку рік її ланка добивається високих виробничих показників. За самовіддану працю Указом Президії Верховної Ради СРСР у 1958 році М. К. Войтович нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. Комуніст І. С. Дишкант – ветеран колгоспного будівництва. Його бригада неодноразово виходила переможцем у соціалістичному змаганні. У 1958 році І. С. Дишкант був нагороджений медаллю «За трудову відзнаку», а в 1966 році – орденом «Знак Пошани».
У колгоспі високо шанують людей праці. Тут є книга «Почесний хлібороб», до якої заносять імена кращих трудівників. Звання «Почесний хлібороб» надається загальними зборами колгоспників за поданням правління й партійної організації артілі. Трудівники, удостоєні цього звання, мають пільги. Вони одержують підвищену пенсію (на 25 проц.), безплатно користуються електроенергією, відвідують вистави й кінофільми, забезпечуються паливом, путівками до будинку відпочинку, дістають передплату на 2 газети і журнал на рік. Першими це почесне звання дістали О. П. Дишкант та Я. О. Музика, які сумлінно працюють в артілі з часу її заснування.
Завдяки піднесенню економіки колгоспу зросла оплата праці колгоспників, підвищився матеріальний і культурний рівень їх життя. У 1967 році на один людино-день вони одержали по 3,64 карбованця.
На території села розташована шахта № 9 «Нововолинська», яка стала до ладу 29 жовтня 1963 року. Проектна потужність її – 1500 тонн вугілля на добу. Тут працюють понад 200 жителів села. Багато з них відзначилися високими виробничими показниками, зокрема В. Я. Сивак, І. Н. Мартинюк та інші. Між шахтарями й колгоспниками міцніють дружні зв'язки. Гірники допомогли обладнати на тваринницькій фермі автопоїлки, відремонтувати у корівниках і свинарниках транспортери, щороку разом з колгоспниками збирають урожай.
Змінився зовнішній вигляд Литовежа. Завершено зселення з хуторів. Протягом післявоєнних років у селі споруджено понад 250 житлових будинків. Лише в 1966 році їх було збудовано 37. Колгоспники і робітники живуть у нових добротних будинках. Широкому розгортанню житлового і господарського будівництва сприяє організація виробництва будівельних матеріалів на місці. Село електрифіковано і радіофіковано.
Значно підвищився добробут населення. У 1968 році в особистому користуванні колгоспників і робітників було понад 495 велосипедів, 90 мотоциклів, 14 легкових автомашин, 188 телевізорів, 230 пральних машин, 17 холодильників, 310 швейних машин. Застосовуються газові плитки. До послуг жителів дитячі