Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Селяни дістали особисту волю і були переведені на оброк. Із загальної кількості 153 селянських дворів 7 дворів (колишні тяглі) одержали по 11 десятин землі, 128 дворів (колишні піші першого розряду) – по 7,5 десятини, 6 дворів (колишні піші другого розряду) – по 3,5 десятини, 15 дворів (колишні городники) зовсім не одержали польової землі. Селяни були позбавлені лісу. За користування земельними наділами вони мали платити поміщику щорічно оброк у сумі від 8 крб. 37 коп. до 16 крб. 75 коп., залежно від розміру наділу.
Отже, переважна більшість селян одержала таку кількість землі, на якій вони не могли звести кінці з кінцями. Навіть у протоколі володимир-волинського мирового з’їзду у 1866 році зазначалося про низьку якість землі в Литовежі і у зв’язку з цим було порушено клопотання про зменшення викупних платежів з литовезьких селян. 25 жовтня 1866 року склали викупний акт, згідно з яким тимчасовозобов'язані відносини припинялися і замість оброку селяни щорічно мали сплачувати величезні викупні платежі. Таким чином, в результаті реформи 1861 року селяни Литовежа, як і всієї Росії, були пограбовані.
Майже все населення Литовежа було неписьменним. У 1879 році Грибовицький волосний схід ухвалив відкрити в селі однокласне народне училище на кошти селян і виділив для цього певну суму. Але попечитель Київського учбового округу визнав цю суму недостатньою і запропонував селянам збільшити її. Нарешті, у листопаді цього року в Литовежі відкрили однокласне училище. Проте навчалися в ньому переважно діти заможних селян, а діти бідноти лишалися неписьменними. Так, у 1892 році тут навчалися лише 34 хлопчики і 3 дівчинки. За даними 1884 року, чисельність населення Литовежа становила 431 чоловік.
Страждаючи від малоземелля, селяни змушені були купувати землю, але це не всім було під силу. В 1909 році Литовезьке сільське товариство, яке складалося з 253 господарств, придбало через селянський банк 1163 десятини землі3. За неї селяни протягом 55 з половиною років мали сплачувати щорічно по 7276 крб. Отже, одна десятина землі коштувала їм 346 крб., тобто у півтора раза більше ринкової ціни. Як свідчать документи, найбільше землі придбали представники сільської буржуазії, які прагнули розширити свої земельні володіння. Так, земельні ділянки розміром понад 6 десятин купили 32 господарства, серед яких були і такі, що придбали по 15 – 20десятин. Земельні ділянки розміром 4 – 6 десятин купили 89 господарств, а розміром до 3 десятин – 132 господарства, тобто переважна більшість селян, які були бідняками і роками збирали гроші, відмовляючи собі у найпотрібнішому.
Перша світова війна ще більше погіршила становище селянства. Влітку 1915 року Литовеж окупували австро-німецькі війська, які перебували тут до кінця 1918 року. Після їх вигнання село на початку 1919 року загарбали білополяки. На початку серпня 1920 року Червона Армія, переслідуючи білопольські війська, визволила Литовеж. У селі було встановлено Радянську владу. Проте в середині вересня 1920 року війська буржуазно-поміщицької Польщі, скориставшись несприятливою для Червоної Армії обстановкою, знову окупували його. За Ризьким мирним договором 1921 року село в числі інших західноукраїнських міст і сіл відійшло до панської Польщі.
Населення Литовежа зазнавало тяжкого соціального гніту. Основна маса селян страждала від малоземелля, яке дедалі зростало, оскільки число селянських дворів збільшувалося, а земельна площа лишалась незмінною. У 1931 році в Литовежі, за офіціальними даними, налічувалося 621 господарство, яким належало 3133 десятини землі. З них земельні наділи розміром до 1 га мали 37 господарств (6 проц. загальної кількості), 1 – 5 десятин – 288 господарств (46,3 проц.), 5 – 10 десятин – 244 господарства (39,3 проц.), 10 – 25 десятин – 52 господарства (8,4 проц.). Перші дві групи господарств (52,3 проц.) були бідняцькими і ледве животіли, третю групу становили середняцькі і останню – куркульські. Наведені дані свідчать про глибоку класову диференціацію серед литовезьких селян.
Протягом 1929 – 1932 рр. у Литовежі було проведено комасацію, що була однією з форм колонізації українських земель шляхом насадження куркульських господарств. Саме заможна верхівка села і вимагала її проведення. На сільському сході 24 грудня 1928 року, де обговорювалося це питання, значна
Литовеж
Сторінка 2 з 7
Реформа 19 лютого 1861 року, проведена кріпосниками, не виправдала сподівань селян про землю і волю. В листопаді 1861 року селяни Литовежа відмовилися виконувати феодальні повинності, за що 6 з них було заарештовано. 16 серпня 1862 року в селі було складено уставну грамоту. Отже, переважна більшість селян одержала таку кількість землі, на якій вони не могли звести кінці з кінцями. Навіть у протоколі володимир-волинського мирового з’їзду у 1866 році зазначалося про низьку якість землі в Литовежі і у зв’язку з цим було порушено клопотання про зменшення викупних платежів з литовезьких селян. 25 жовтня 1866 року склали викупний акт, згідно з яким тимчасовозобов'язані відносини припинялися і замість оброку селяни щорічно мали сплачувати величезні викупні платежі. Таким чином, в результаті реформи 1861 року селяни Литовежа, як і всієї Росії, були пограбовані.
Майже все населення Литовежа було неписьменним. У 1879 році Грибовицький волосний схід ухвалив відкрити в селі однокласне народне училище на кошти селян і виділив для цього певну суму. Але попечитель Київського учбового округу визнав цю суму недостатньою і запропонував селянам збільшити її. Нарешті, у листопаді цього року в Литовежі відкрили однокласне училище. Проте навчалися в ньому переважно діти заможних селян, а діти бідноти лишалися неписьменними. Так, у 1892 році тут навчалися лише 34 хлопчики і 3 дівчинки. За даними 1884 року, чисельність населення Литовежа становила 431 чоловік.
Страждаючи від малоземелля, селяни змушені були купувати землю, але це не всім було під силу. В 1909 році Литовезьке сільське товариство, яке складалося з 253 господарств, придбало через селянський банк 1163 десятини землі3. За неї селяни протягом 55 з половиною років мали сплачувати щорічно по 7276 крб. Отже, одна десятина землі коштувала їм 346 крб., тобто у півтора раза більше ринкової ціни. Як свідчать документи, найбільше землі придбали представники сільської буржуазії, які прагнули розширити свої земельні володіння. Так, земельні ділянки розміром понад 6 десятин купили 32 господарства, серед яких були і такі, що придбали по 15 – 20десятин. Земельні ділянки розміром 4 – 6 десятин купили 89 господарств, а розміром до 3 десятин – 132 господарства, тобто переважна більшість селян, які були бідняками і роками збирали гроші, відмовляючи собі у найпотрібнішому.
Перша світова війна ще більше погіршила становище селянства. Влітку 1915 року Литовеж окупували австро-німецькі війська, які перебували тут до кінця 1918 року. Після їх вигнання село на початку 1919 року загарбали білополяки. На початку серпня 1920 року Червона Армія, переслідуючи білопольські війська, визволила Литовеж. У селі було встановлено Радянську владу. Проте в середині вересня 1920 року війська буржуазно-поміщицької Польщі, скориставшись несприятливою для Червоної Армії обстановкою, знову окупували його. За Ризьким мирним договором 1921 року село в числі інших західноукраїнських міст і сіл відійшло до панської Польщі.
Населення Литовежа зазнавало тяжкого соціального гніту. Основна маса селян страждала від малоземелля, яке дедалі зростало, оскільки число селянських дворів збільшувалося, а земельна площа лишалась незмінною. У 1931 році в Литовежі, за офіціальними даними, налічувалося 621 господарство, яким належало 3133 десятини землі. З них земельні наділи розміром до 1 га мали 37 господарств (6 проц. загальної кількості), 1 – 5 десятин – 288 господарств (46,3 проц.), 5 – 10 десятин – 244 господарства (39,3 проц.), 10 – 25 десятин – 52 господарства (8,4 проц.). Перші дві групи господарств (52,3 проц.) були бідняцькими і ледве животіли, третю групу становили середняцькі і останню – куркульські. Наведені дані свідчать про глибоку класову диференціацію серед литовезьких селян.
Протягом 1929 – 1932 рр. у Литовежі було проведено комасацію, що була однією з форм колонізації українських земель шляхом насадження куркульських господарств. Саме заможна верхівка села і вимагала її проведення. На сільському сході 24 грудня 1928 року, де обговорювалося це питання, значна