Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Тяжкий соціальний гніт доповнювався політичним і національним. Навчання у початковій школі велося виключно польською мовою. Чимало дітей, переважно бідніших батьків, лишалося поза школою. Медичного обслуговування фактично не було.
Трудящі Литовежа не мирилися з своїм становищем і піднялися на боротьбу за соціальне й національне визволення. У 1922 році тут виникла філія товариства «Просвіта». На його зборах читали революційну літературу, знайомилися з творами В. І. Леніна. Незабаром на базі «Просвіти» було створено комуністичний осередок. Одним з керівників його став О. Г. Пучковський. Кількість членів осередку швидко зростала. Комуністи вели широку революційну роботу серед селян. Вони розповідали їм про досягнення трудящих Радянської України, проводили збори й мітинги, присвячені революційним святам, вивішували червоні прапори і революційні транспаранти, закликали селян боротися за возз'єднання з своєю матір'ю – Радянською Україною.
Польській поліції вдалося натрапити на слід Литовезького комуністичного осередку. 1 квітня 1923 року О. Г. Пучковський, Н. К. Іванчук, П. К. Рудь, П. І. Рудь та інші його члени були заарештовані і кинуті до володимир-волинської в'язниці. Заарештованих піддали жорстоким катуванням. Проте комуністичний осередок у Литовежі продовжував свою діяльність. 1 Травня 1923 року в селі замайорів червоний прапор і було проведено мітинг. У 1924 році на базі комуністичного осередку створюється районний комітет партії, якому було підпорядковано 18 осередків5. Литовезький райком КПЗУ входив до складу Ковельської окружної організації КПЗУ і був однією з найбільш впливових і організаційно міцних районних комуністичних організацій.
Селяни активно підтримували комуністів Литовежа і готові були піднятися на збройну боротьбу. Однак на кінець 1924 року в зв'язку з відносною стабілізацією капіталізму і послабленням революційної ситуації становище змінилося. За вказівкою ЦК КПЗУ комуністи роз'яснювали селянам, що для збройного виступу ще не настав час. Литовезький райком КПЗУ проводив велику роботу, спрямовану на збільшення лав партійної організації та зміцнення її боєздатності.
Після фашистського перевороту в Польщі у 1926 році створились надзвичайно важкі умови для діяльності партійних організацій. Влітку цього року уряд Пілсудського вдався до нових масових арештів комуністів та співчуваючих їм. Були заарештовані і 24 діячі литовезького осередку КПЗУ. В 1926 році у Володимирі-Волинському відбувся суд («процес 151») над активними членами КПЗУ. В числі 9 чоловік, засуджених до довічного ув'язнення, був керівник Литовезького комуністичного осередку С. Г. Пучковський. На тривалі строки були ув'язнені також Я. О. Бакун. С. Ф. Пучковський, І. Г. Мацюк, П. І. Мацюк та 14 інших селян Литовежа.
Незважаючи на жорстоку розправу над борцями за свободу і щастя народу, революційна боротьба не припинялась. У 1930 році в Литовежі під час підготовки до виборів у польський сейм відбувся багатолюдний мітинг, організований комуністами. Члени КПЗУ викривали криваву фашистську диктатуру Пілсудського, закликали селян голосувати проти класових ворогів – фабрикантів, поміщиків і куркулів, проти фашизму і війни, за прогресивних кандидатів. На революційні свята в селі вивішувались червоні прапори і революційні транспаранти. Так, 8 Березня і 1 Травня 1932 року тут замайорів червоний прапор, а 19 червня з’явився транспарант: «Геть війну проти СРСР! Слава борцям противоєнного дня!».
У незабутні вересневі дні 1939 року в Литовежі встановилася Радянська влада. Відразу ж було створено селянський комітет, а незабаром сільську Раду, яку очолив І. Є. Романюк. Почала працювати школа, в якій діти стали навчатися безплатно і рідною мовою. Було відкрито медпункт.
У 1940 році селяни Литовежа створили колгосп «Більшовик». Його організаторами були сільські активісти І. Є. Романюк, П. Ю. Худинець, С. П. Дишкант. Навесні 1941 року в колгоспі спорудили перші господарські будівлі, заклали фруктовий сад. Колгосп «Більшовик» досяг значних успіхів і став відомим в
Литовеж
Сторінка 3 з 7
кількість селян відмовилась від комасації і вимагала конфіскації церковної землі та наділення нею малоземельних селян. Проте власті не погодилися на це. Вони запропонували 74 селянам купити землю в Олеській гміні й переселитися туди, а свої наділи продати малоземельним сусідам. Не маючи коштів на придбання землі і не бажаючи кидати рідні місця, селяни відмовилися від цього. Наприкінці 1932 року комасацію було завершено. Скарги селян, незадоволених земельними наділами, відхилено. Трудящі Литовежа не мирилися з своїм становищем і піднялися на боротьбу за соціальне й національне визволення. У 1922 році тут виникла філія товариства «Просвіта». На його зборах читали революційну літературу, знайомилися з творами В. І. Леніна. Незабаром на базі «Просвіти» було створено комуністичний осередок. Одним з керівників його став О. Г. Пучковський. Кількість членів осередку швидко зростала. Комуністи вели широку революційну роботу серед селян. Вони розповідали їм про досягнення трудящих Радянської України, проводили збори й мітинги, присвячені революційним святам, вивішували червоні прапори і революційні транспаранти, закликали селян боротися за возз'єднання з своєю матір'ю – Радянською Україною.
Польській поліції вдалося натрапити на слід Литовезького комуністичного осередку. 1 квітня 1923 року О. Г. Пучковський, Н. К. Іванчук, П. К. Рудь, П. І. Рудь та інші його члени були заарештовані і кинуті до володимир-волинської в'язниці. Заарештованих піддали жорстоким катуванням. Проте комуністичний осередок у Литовежі продовжував свою діяльність. 1 Травня 1923 року в селі замайорів червоний прапор і було проведено мітинг. У 1924 році на базі комуністичного осередку створюється районний комітет партії, якому було підпорядковано 18 осередків5. Литовезький райком КПЗУ входив до складу Ковельської окружної організації КПЗУ і був однією з найбільш впливових і організаційно міцних районних комуністичних організацій.
Селяни активно підтримували комуністів Литовежа і готові були піднятися на збройну боротьбу. Однак на кінець 1924 року в зв'язку з відносною стабілізацією капіталізму і послабленням революційної ситуації становище змінилося. За вказівкою ЦК КПЗУ комуністи роз'яснювали селянам, що для збройного виступу ще не настав час. Литовезький райком КПЗУ проводив велику роботу, спрямовану на збільшення лав партійної організації та зміцнення її боєздатності.
Після фашистського перевороту в Польщі у 1926 році створились надзвичайно важкі умови для діяльності партійних організацій. Влітку цього року уряд Пілсудського вдався до нових масових арештів комуністів та співчуваючих їм. Були заарештовані і 24 діячі литовезького осередку КПЗУ. В 1926 році у Володимирі-Волинському відбувся суд («процес 151») над активними членами КПЗУ. В числі 9 чоловік, засуджених до довічного ув'язнення, був керівник Литовезького комуністичного осередку С. Г. Пучковський. На тривалі строки були ув'язнені також Я. О. Бакун. С. Ф. Пучковський, І. Г. Мацюк, П. І. Мацюк та 14 інших селян Литовежа.
Незважаючи на жорстоку розправу над борцями за свободу і щастя народу, революційна боротьба не припинялась. У 1930 році в Литовежі під час підготовки до виборів у польський сейм відбувся багатолюдний мітинг, організований комуністами. Члени КПЗУ викривали криваву фашистську диктатуру Пілсудського, закликали селян голосувати проти класових ворогів – фабрикантів, поміщиків і куркулів, проти фашизму і війни, за прогресивних кандидатів. На революційні свята в селі вивішувались червоні прапори і революційні транспаранти. Так, 8 Березня і 1 Травня 1932 року тут замайорів червоний прапор, а 19 червня з’явився транспарант: «Геть війну проти СРСР! Слава борцям противоєнного дня!».
У незабутні вересневі дні 1939 року в Литовежі встановилася Радянська влада. Відразу ж було створено селянський комітет, а незабаром сільську Раду, яку очолив І. Є. Романюк. Почала працювати школа, в якій діти стали навчатися безплатно і рідною мовою. Було відкрито медпункт.
У 1940 році селяни Литовежа створили колгосп «Більшовик». Його організаторами були сільські активісти І. Є. Романюк, П. Ю. Худинець, С. П. Дишкант. Навесні 1941 року в колгоспі спорудили перші господарські будівлі, заклали фруктовий сад. Колгосп «Більшовик» досяг значних успіхів і став відомим в