Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Подібні ж транспорти з революційною літературою перехоплювала поліція в Берестечку у листопаді 1905 року, у серпні 1907 року, у квітні і в листопаді 1910 року.
В роки першої світової імперіалістичної війни Берестечко кілька разів переходило з рук у руки. В 1915 році лінія фронту на деякий час стабілізувалася за 5 км від Берестечка, в зв’язку з чим продовольче становище надзвичайно погіршилося, ціни на хліб безперервно зростали, що викликало велике незадоволення населення. Уже весною 1915 року почали виникати заворушення. Жителі Берестечка і навколишніх сіл, що збиралися до міста на базари, силою забирали товари в крамницях, а інколи розбивали їх.
2 травня 1915 року німецько-австрійські війська прорвали фронт між Горлицею і Тарнувим і захопили Західну Волинь. Тільки у червні-вересні 1916 року російські війська відкинули з території Волині окупантів.
У районі Берестечка в 1916-1917 рр. стояла 113-а піхотна дивізія російської армії, від солдатів якої населення дізналося про повалення царизму, а потім про Велику Жовтневу соціалістичну революцію. Представники дивізії на конференції в листопаді 1917 року обрали ревком, який звернувся до солдатів із закликом підтримувати владу Рад, продовжувати братання з німецько-австрійськими солдатами. В самому Берестечку була організована народна міліція, до складу якої входили ремісники й селяни.
Але вже в лютому 1918 року Берестечко було захоплено айстро-німецькими окупаційними військами. Весною 1919 року в місто прийшли білополяки, які мали намір, завоювавши територію на сході, створити «велику Польщу». Населення вороже зустріло легіонерів. Селяни зіпсували гармати польських білогвардійців. Тоді окупанти взяли заложників і почали їх катувати, допитуючись про винуватців. Селяни не виказали винуватців і, озброївшись, вигнали білополяків. Діставши підкріплення, легіонери повернулись у містечко і жорстоко розправилися з населенням. при підтримці країн Антанти 25 квітня 1920 року білополяки розв’язали польсько-радянську війну.
На південно-західному фронті армію Пілсудського громила Перша Кінна армія, очолювана С.М. Будьонним і К.Є.Ворошиловим. До 21 липня 1920 року вона вийшла на рубіж р. Стир між Луцьком і Берестечком, біля якого вже 28 липня зав’язалися запеклі бої з частинами 2-ї і 6-ї польських армій. У цих боях відзначились командири 4-ї, 6-ї і 14-ї кавалерійських девізій – Ф.М. Літунов, С.К. Тимошенко, О.Я. Пархоменко; командири бригад – І.Р.Апанасенко, В.І. Кнрга, М.П. Колесов, І.С. Колесников та багато інших комнадирів, політпрацівників і рядових бійців. Річку Стир на ділянці Боремель – Берестечко 2 серпня 1920 року форсувала 14-а кавалерійська дивізія і визволила Берестечко.
З цієї нагоди в колишньому графському парку в Берестечку відбувся мітинг трудящих, на якому виступив С.М. Будьоний. З Берестечка і навколишніх сіл в ряди кіннотників вступило понад 4 чолоівк. В числі добровольців з Берестечка були А.М. Повзун, В.П. Серединський, О.С. Сидорук та інші. Після того, як червоні кіннотники вирушили далі на захід, Берестечко зненацька захопили польські легіонери. Їх штаб розмістився в графському палаці, де працювала наймичкою О.І. Фірковська. Випадково підслухавши розмову між офіцерами, вона довідалась про наміри польського командування розгромити штаб і тили Першої Кінної армії.
Ризикуючи життям, юна Оленка пробралась до червоних кіннотників і попередила їх про небезпеку. Це дало можливість червоноармійцям зірвати підступні наміри ворога і розгромити його. О. І. Фірковська стала сандружииницею Першої Кінної армії і прослужила там до кінця громадянської війни. За мужність і відвагу її нагородили орденом Червоного Прапора.
В серпні 1920 року наші війська залишили Берестечко. Білополяки жорстоко помстилися над населенням за його симпатії до Червоної Армії — підпалили місто, внаслідок чого значна частина населення була позбавлена житла1.
За Ризьким мирним договором від 18 березня 1921 року Берестечко, як і всю Волинь, було включено до складу буржуазно-поміщицької Польщі. За переписом 1923 року в Берестечку Горохівського повіту налічувалось 5633 жителі, у тому числі 3270 українців, 349 поляків, 1969 євреїв та інших2.
Основна маса населення за часів панування буржуазно-поміщицької Польщі була зайнята в ремісництві і торгівлі. На 6700 чоловік населення (1938 р.) в
Берестечко
Сторінка 4 з 10
року поліція затримала вантаж, в якому були виявлені твори К.Маркса і Ф.Енгельса, стаття В.І. Леніна «Лист до товариша про наші організаційні завдання», а також листівки.Подібні ж транспорти з революційною літературою перехоплювала поліція в Берестечку у листопаді 1905 року, у серпні 1907 року, у квітні і в листопаді 1910 року.
2 травня 1915 року німецько-австрійські війська прорвали фронт між Горлицею і Тарнувим і захопили Західну Волинь. Тільки у червні-вересні 1916 року російські війська відкинули з території Волині окупантів.
У районі Берестечка в 1916-1917 рр. стояла 113-а піхотна дивізія російської армії, від солдатів якої населення дізналося про повалення царизму, а потім про Велику Жовтневу соціалістичну революцію. Представники дивізії на конференції в листопаді 1917 року обрали ревком, який звернувся до солдатів із закликом підтримувати владу Рад, продовжувати братання з німецько-австрійськими солдатами. В самому Берестечку була організована народна міліція, до складу якої входили ремісники й селяни.
Але вже в лютому 1918 року Берестечко було захоплено айстро-німецькими окупаційними військами. Весною 1919 року в місто прийшли білополяки, які мали намір, завоювавши територію на сході, створити «велику Польщу». Населення вороже зустріло легіонерів. Селяни зіпсували гармати польських білогвардійців. Тоді окупанти взяли заложників і почали їх катувати, допитуючись про винуватців. Селяни не виказали винуватців і, озброївшись, вигнали білополяків. Діставши підкріплення, легіонери повернулись у містечко і жорстоко розправилися з населенням. при підтримці країн Антанти 25 квітня 1920 року білополяки розв’язали польсько-радянську війну.
На південно-західному фронті армію Пілсудського громила Перша Кінна армія, очолювана С.М. Будьонним і К.Є.Ворошиловим. До 21 липня 1920 року вона вийшла на рубіж р. Стир між Луцьком і Берестечком, біля якого вже 28 липня зав’язалися запеклі бої з частинами 2-ї і 6-ї польських армій. У цих боях відзначились командири 4-ї, 6-ї і 14-ї кавалерійських девізій – Ф.М. Літунов, С.К. Тимошенко, О.Я. Пархоменко; командири бригад – І.Р.Апанасенко, В.І. Кнрга, М.П. Колесов, І.С. Колесников та багато інших комнадирів, політпрацівників і рядових бійців. Річку Стир на ділянці Боремель – Берестечко 2 серпня 1920 року форсувала 14-а кавалерійська дивізія і визволила Берестечко.
З цієї нагоди в колишньому графському парку в Берестечку відбувся мітинг трудящих, на якому виступив С.М. Будьоний. З Берестечка і навколишніх сіл в ряди кіннотників вступило понад 4 чолоівк. В числі добровольців з Берестечка були А.М. Повзун, В.П. Серединський, О.С. Сидорук та інші. Після того, як червоні кіннотники вирушили далі на захід, Берестечко зненацька захопили польські легіонери. Їх штаб розмістився в графському палаці, де працювала наймичкою О.І. Фірковська. Випадково підслухавши розмову між офіцерами, вона довідалась про наміри польського командування розгромити штаб і тили Першої Кінної армії.
Ризикуючи життям, юна Оленка пробралась до червоних кіннотників і попередила їх про небезпеку. Це дало можливість червоноармійцям зірвати підступні наміри ворога і розгромити його. О. І. Фірковська стала сандружииницею Першої Кінної армії і прослужила там до кінця громадянської війни. За мужність і відвагу її нагородили орденом Червоного Прапора.
В серпні 1920 року наші війська залишили Берестечко. Білополяки жорстоко помстилися над населенням за його симпатії до Червоної Армії — підпалили місто, внаслідок чого значна частина населення була позбавлена житла1.
За Ризьким мирним договором від 18 березня 1921 року Берестечко, як і всю Волинь, було включено до складу буржуазно-поміщицької Польщі. За переписом 1923 року в Берестечку Горохівського повіту налічувалось 5633 жителі, у тому числі 3270 українців, 349 поляків, 1969 євреїв та інших2.
Основна маса населення за часів панування буржуазно-поміщицької Польщі була зайнята в ремісництві і торгівлі. На 6700 чоловік населення (1938 р.) в