Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Подвиг 300 козаків на острові Журалисі під Берестечком Т. Г. Шевченко увіковічив у своїй поезії «За байраком байрак» в образі старого козака, що час від часу піднімається з високої могили і промовляє:
Нас тут триста, як скло, Товариства лягло.
Загальні ж втрати селянсько-козацького війська під Берестечком в 1651 році становили 30 тис. чоловік, що входили, в основному, до ар'єргардних частин і неорганізованих селянських загонів. А регулярне козацьке військо відступило майже без втрат. Однак в народній пам'яті битва під Берестечком в 1651 році становили 30 тис. чоловік, що входили, в основному, до ар’єргардних частин і неорганізованих селянських загонів. А регулярне козацьке військо відступило майже без втрат. Однак в народній пам’яті битва під Берестечком залишила гіркоту розчарування. У пісні «Висипали козаченьки з високої гори» висловлюється жаль з приводу того, що козацькі «воронії коні у гетьмана Потоцького стоять на припоні, а ковані вози у містечку Берестечку заточені в лози».
Відвідавши Берестечко в 1846 році, Т.Г. Шевченко подіям 1651 року присвятив журливу поезію «Ой чого ти почорніло, зеленеє поле?», в якій говориться:
Почорніло я од крові
За вольну волю.
Круг містечка Берестечка
На чотири милі
Мене славні запорожці
Своїм трупом вкрили
Віддаючи належне ратним подвигам своїх синів, трудящі на місці Берестецької битви напередодні першої світової війни спорудили величний храм-пам’ятник «Козацькі могили», в якому поховані останки героїв, що полягли в бою. Поряд з ним зведено дерев’яну церкву, перенесену сюди з села Острова, в якій корінфський митрополит Іосаф відправляв молебень за дарування перемоги над польською шляхтою і підпоясав Б. Хмельницького мечем, освяченим на «гробі господнім» в Єрусалимі. Церква з’єднана з храмом сімсотметровим тунелем.
Автором храма-пам’ятника «Козацькі могили» був видатний російський зодчий О.В. Щуєв, а в оздобленні його художнім розписом брав участь один з найвидатніших художників України І.С. Їжакевич, який створив також кілька полотен для панорами Берестецької битви. Всі вони були вивезені австрійцями в роки першої світової війни і, можливо, назавжди втрачені для нашого народу.
За роки Радянської влади храм-пам’ятник під Берестечком перетворився на історико-меморіальний музей «Козацькі могили» - нині філіал Ровенського обласного краєзнавчого музею, що почав діяти з 1967 року. Тепер це свого роду заповідник, який охороняється державою. Меморіальна частина його доповнена експозицією з історії Берестецької битви.
Трудящі Берестечка напередодні і після визвольної війни 1648-1654 рр. внаслідок польських репресій і татарських нападів пережили період страшного розорення. Вже в 1648 році кількість димів (господарств) у Берестечку зменшилась до 315. В 1649 році їх лишилось 150, а в 1650 — не виявлено «ні одного диму, ні одного хлопа». Очевидно тут, як і по всій Волині, в ході каральних операцій за участь населення у визвольній війні польська шляхта винищувала все. До того ж кримські татари під час своїх нападів на Волинь залишали після себе руїни і згарища; населення знищували або забирали в полон. Рятуючись від загарбників, жителі Берестечка частково йшли в «козаччину», а ті, які ховались у розореному краї, помирали з голоду або від масових епідемій.
Незважаючи на це, Берестечко на диво швидко відбудовувалось. Так, уже в 1658 році тут татари знову замучили і забрали в полон 750 чоловік, зруйнувавши всі споруди, крім трьох будинків. Тоді і виникла на західній околиці Берестечка висока могила і так звана «Дівоча гребля» — місця захоронення жертв татарського свавілля. На могилі ще й досі стоїть своєрідний пам'ятник-капличка, яку в народі називають «свята Текля».
Багато лиха завдали жителям Берестечка грабіжницькі напади феодалів, які ворогували між собою. Так, 5 червня 1680 року шляхтич С. К. Бенєвський напаз на Берестечківську волость, завдавши збитків населенню на суму 50 тис.
Берестечко
Сторінка 2 з 10
легендарні герої полягли в нерівному бою. Один козак, ім’я якого лишилось невідомим, скочивши в човен, відбивався від насідаючої шляхти косою. Він був 14 разів прострілений. Коли йому пообіцяли від імені короля помилування, то у відповідь почули, що він не дбає про життя, а хоче померти як справжній козак.Подвиг 300 козаків на острові Журалисі під Берестечком Т. Г. Шевченко увіковічив у своїй поезії «За байраком байрак» в образі старого козака, що час від часу піднімається з високої могили і промовляє:
Нас тут триста, як скло, Товариства лягло.
Відвідавши Берестечко в 1846 році, Т.Г. Шевченко подіям 1651 року присвятив журливу поезію «Ой чого ти почорніло, зеленеє поле?», в якій говориться:
Почорніло я од крові
За вольну волю.
Круг містечка Берестечка
На чотири милі
Мене славні запорожці
Своїм трупом вкрили
Віддаючи належне ратним подвигам своїх синів, трудящі на місці Берестецької битви напередодні першої світової війни спорудили величний храм-пам’ятник «Козацькі могили», в якому поховані останки героїв, що полягли в бою. Поряд з ним зведено дерев’яну церкву, перенесену сюди з села Острова, в якій корінфський митрополит Іосаф відправляв молебень за дарування перемоги над польською шляхтою і підпоясав Б. Хмельницького мечем, освяченим на «гробі господнім» в Єрусалимі. Церква з’єднана з храмом сімсотметровим тунелем.
Автором храма-пам’ятника «Козацькі могили» був видатний російський зодчий О.В. Щуєв, а в оздобленні його художнім розписом брав участь один з найвидатніших художників України І.С. Їжакевич, який створив також кілька полотен для панорами Берестецької битви. Всі вони були вивезені австрійцями в роки першої світової війни і, можливо, назавжди втрачені для нашого народу.
За роки Радянської влади храм-пам’ятник під Берестечком перетворився на історико-меморіальний музей «Козацькі могили» - нині філіал Ровенського обласного краєзнавчого музею, що почав діяти з 1967 року. Тепер це свого роду заповідник, який охороняється державою. Меморіальна частина його доповнена експозицією з історії Берестецької битви.
Трудящі Берестечка напередодні і після визвольної війни 1648-1654 рр. внаслідок польських репресій і татарських нападів пережили період страшного розорення. Вже в 1648 році кількість димів (господарств) у Берестечку зменшилась до 315. В 1649 році їх лишилось 150, а в 1650 — не виявлено «ні одного диму, ні одного хлопа». Очевидно тут, як і по всій Волині, в ході каральних операцій за участь населення у визвольній війні польська шляхта винищувала все. До того ж кримські татари під час своїх нападів на Волинь залишали після себе руїни і згарища; населення знищували або забирали в полон. Рятуючись від загарбників, жителі Берестечка частково йшли в «козаччину», а ті, які ховались у розореному краї, помирали з голоду або від масових епідемій.
Незважаючи на це, Берестечко на диво швидко відбудовувалось. Так, уже в 1658 році тут татари знову замучили і забрали в полон 750 чоловік, зруйнувавши всі споруди, крім трьох будинків. Тоді і виникла на західній околиці Берестечка висока могила і так звана «Дівоча гребля» — місця захоронення жертв татарського свавілля. На могилі ще й досі стоїть своєрідний пам'ятник-капличка, яку в народі називають «свята Текля».
Багато лиха завдали жителям Берестечка грабіжницькі напади феодалів, які ворогували між собою. Так, 5 червня 1680 року шляхтич С. К. Бенєвський напаз на Берестечківську волость, завдавши збитків населенню на суму 50 тис.