Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Після визвольної війни, прагнучи ще більше зміцнити свої позиції, Ян Казимир III спорудив у Берестечку кам'яний костьол, який згодом набув значення свого роду католицької лаври в північно-західній частині України. Пізніше, близько 1765 року, в Берестечку тодішній його власник Ян Замойський побудував для католицького чернечого ордену тринітаріїв ще один костьол. Водночас споруджується замок. Ці будівлі мали символізувати велич і непереможність Речі Посполитої і католицизму.
Але всі спроби польських феодалів заглушити національну свідомість українського народу, його культуру були марними. Щоразу, коли починались більш-менш значні заворушення на Придніпров'ї, вони мали відгук і в Берестечку. Щоб не допустити до вибуху народного гніву, польські правителі вживали заходів. Так, наприклад, один з польських воєначальників у 1734 році, коли на Правобережжі піднялась хвиля гайдамацького руху, наказав шляхті в разі виявлення озброєних селян-бунтівників нещадно їх убивати. Територію Волині поділили на військові округи, центр одного з яких знаходився в Берестечку.
Населення Берестечка терпіло злигодні не тільки від воєнних дій, а і від різних стихійних лих. Одним з них була епідемія чуми, що спалахнула на Волині в кінці XVIII століття. В Берестечку тоді залишилось живими лише п'ять чоловік. Місто на деякий час знову обезлюдніло.
В 1795 році, згідно з умовами третього поділу Польщі, Берестечко разом з Західною Волинню ввійшло до складу Російської держави. Почався новий період в історії міста. Воно було включено до складу Дубнівського повіту Волинської губернії, перетворено на центр Берестечківської волості. Хоч феодальний гніт залишився, але загалом становище українського населення дещо поліпшилось, оскільки не стало переслідувань за релігійні вірування.
Вітчизняна війна 1812 року зачепила також і Берестечко. Російські війська Ланжерона і Булатова з 17 серпня тримали тут оборону, а 10—11 вересня перейшли в наступ.
Пізніше, у 1831 році, в Берестечку з'явилося військо під командуванням одного з керівників польського визвольного повстання члена «Патріотичного товариства» — генерала Дверницького. Участь у цьому повстанні брали також ( власники Берестечка брати Вермінські. Після придушення повстання їх було репресовано, а майно конфісковано. Монастир тринітаріїв закрили.
У XIX столітті значно змінився склад населення містечка. Кількість населення, що працювало в сільському господарстві, різко зменшилась, а кількість ремісників і найманих робітників збільшилась. Так, після реформи 1861 року в Берестечку налічувався всього 31 двір (92 ревізькі душі) колишніх державних селян із загальної кількості 406 дворів (1174 чоловіка).
Найбільш чисельною категорією населення Берестечка були ремісники (шевці, кравці, кушніри та інші), які об'єднувались у цехи, що регулювали свою діяльність статутами. Збереглася шкіряна обкладинка книги шевського цеху з відтиском напису друкарським способом від 1871 року. Вона експонується в Берестечківському історико-краєзнавчому музеї, що працює на громадських засадах.
На початку 90-х рр.. XIX століття в Берестечку діяли промислові підприємства, а саме: лісопильний, сукновальний ,винокурний, пивоварний, смоляний і вапняний заводи. Робітників жорстоко експлуатували. Окремі підприємства і після реформи належали поміщикам. Так, наприклад, винокурний завод, що був власністю поміщиків Ожеровських, з річним прибутком 16 тис. крб.. перейшов до графині Г.О. Граббе, дочки словяннофіла О.С. Хомякова, що мала маєток на 2300 десятин землі у Берестецькій волості.
На початку XX століття графиня Граббе заснувала в Беерестечку кінний завод на 36 конематок. Як і раніше, тут 5 разів на рік збиралися ярмарки, під час яких проводилась торгівля худобою, взуттям, одягом, посудом, красним товаром. У Берестечку відкрилися мануфактурний магазин, кредитна каса, аптека з аптечним складом. Ще в 1898 році при поштовому відділенні почав діяти телеграф.
Швидко зростає і кількість населення. Згідно з переписом 1897 року, в Берестечку налічувалось 4953 чоловіка, в ому числі євреєм – 2251.
Однокласне народне училище, яке виникло в Берестечку в 1875 році, на початку XX століття було перетворено на двокласне училище. В ньому в 1913 році навчався 291 учень.
З розгортанням діяльності організацій РСДРП Берестечко стало одним із пунктів переправи в Росію революційної літератури з-за кордону. Так, у липні 1904
Берестечко
Сторінка 3 з 10
злотих.Після визвольної війни, прагнучи ще більше зміцнити свої позиції, Ян Казимир III спорудив у Берестечку кам'яний костьол, який згодом набув значення свого роду католицької лаври в північно-західній частині України. Пізніше, близько 1765 року, в Берестечку тодішній його власник Ян Замойський побудував для католицького чернечого ордену тринітаріїв ще один костьол. Водночас споруджується замок. Ці будівлі мали символізувати велич і непереможність Речі Посполитої і католицизму.
Населення Берестечка терпіло злигодні не тільки від воєнних дій, а і від різних стихійних лих. Одним з них була епідемія чуми, що спалахнула на Волині в кінці XVIII століття. В Берестечку тоді залишилось живими лише п'ять чоловік. Місто на деякий час знову обезлюдніло.
В 1795 році, згідно з умовами третього поділу Польщі, Берестечко разом з Західною Волинню ввійшло до складу Російської держави. Почався новий період в історії міста. Воно було включено до складу Дубнівського повіту Волинської губернії, перетворено на центр Берестечківської волості. Хоч феодальний гніт залишився, але загалом становище українського населення дещо поліпшилось, оскільки не стало переслідувань за релігійні вірування.
Вітчизняна війна 1812 року зачепила також і Берестечко. Російські війська Ланжерона і Булатова з 17 серпня тримали тут оборону, а 10—11 вересня перейшли в наступ.
Пізніше, у 1831 році, в Берестечку з'явилося військо під командуванням одного з керівників польського визвольного повстання члена «Патріотичного товариства» — генерала Дверницького. Участь у цьому повстанні брали також ( власники Берестечка брати Вермінські. Після придушення повстання їх було репресовано, а майно конфісковано. Монастир тринітаріїв закрили.
У XIX столітті значно змінився склад населення містечка. Кількість населення, що працювало в сільському господарстві, різко зменшилась, а кількість ремісників і найманих робітників збільшилась. Так, після реформи 1861 року в Берестечку налічувався всього 31 двір (92 ревізькі душі) колишніх державних селян із загальної кількості 406 дворів (1174 чоловіка).
Найбільш чисельною категорією населення Берестечка були ремісники (шевці, кравці, кушніри та інші), які об'єднувались у цехи, що регулювали свою діяльність статутами. Збереглася шкіряна обкладинка книги шевського цеху з відтиском напису друкарським способом від 1871 року. Вона експонується в Берестечківському історико-краєзнавчому музеї, що працює на громадських засадах.
На початку 90-х рр.. XIX століття в Берестечку діяли промислові підприємства, а саме: лісопильний, сукновальний ,винокурний, пивоварний, смоляний і вапняний заводи. Робітників жорстоко експлуатували. Окремі підприємства і після реформи належали поміщикам. Так, наприклад, винокурний завод, що був власністю поміщиків Ожеровських, з річним прибутком 16 тис. крб.. перейшов до графині Г.О. Граббе, дочки словяннофіла О.С. Хомякова, що мала маєток на 2300 десятин землі у Берестецькій волості.
На початку XX століття графиня Граббе заснувала в Беерестечку кінний завод на 36 конематок. Як і раніше, тут 5 разів на рік збиралися ярмарки, під час яких проводилась торгівля худобою, взуттям, одягом, посудом, красним товаром. У Берестечку відкрилися мануфактурний магазин, кредитна каса, аптека з аптечним складом. Ще в 1898 році при поштовому відділенні почав діяти телеграф.
Швидко зростає і кількість населення. Згідно з переписом 1897 року, в Берестечку налічувалось 4953 чоловіка, в ому числі євреєм – 2251.
Однокласне народне училище, яке виникло в Берестечку в 1875 році, на початку XX століття було перетворено на двокласне училище. В ньому в 1913 році навчався 291 учень.
З розгортанням діяльності організацій РСДРП Берестечко стало одним із пунктів переправи в Росію революційної літератури з-за кордону. Так, у липні 1904