Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
В боротьбі за підвищення продуктивності праці зростали кадри передовиків виробництва. Саме за ініціативою робітниць фабрики трудящі міста включилися в змагання за високе звання колективів і ударників комуністичної праці. Гордістю фабрики є ветерани, які працюють тут уже десятки років. Це — резервістка Л. Сидорчук, нагороджена орденом Леніна, майстер дільниці Н. Кравчук, нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора. Загальну пошану серед робітників заслужив токар, автор багатьох раціоналізаторських пропозицій М. Ф. Галета, який у 1936 — 1939 рр. був учасником національно-революційної війни іспанського народу проти фашизму.
Виникли в місті й нові підприємства. В 1958 році на околиці Володимира-Волинського почалося будівництво цукрового заводу, а в 1960 році він уже випускав продукцію. З кожним роком зростала його потужність. Якщо в 1961 році завод дав країні 132 тис. цнт цукру, то в 1965 році — 374 тис. цнт, тобто більш ніж у 2,8 раза. В 1967 році вироблено понад 458 тис. цнт цукру.
Разом з ростом заводу ростуть і його люди. Так, слюсарі Є. Лаптащук, О. Опейда, В. Бесараб стали інженерами. 120 робітників навчаються в школах робітничої молоді, 20 — у технікумах і майже стільки ж у вузах. Чимало спеціалістів підвищують свою кваліфікацію на спеціальних курсах. На заводі працює багато ударників комуністичної праці. Кращі з них за високі виробничі показники, досягнуті в соціалістичному змаганні, нагороджені орденами і медалями Союзу РСР. Це, зокрема, бригадир вантажників комуніст М. С. Макарінов, бригадир слюсарів К. О. Славинський, начальник цеху Є. І. Демчишин та інші.
За роки семирічки збільшився обсяг виробництва інших підприємств міста. Так, потужність плодоконсервного заводу зросла з 1959 по 1967 рік більше ніж у 2 рази. Якщо в 1959 році завод випустив 4 млн. умовних банок консервів, то в 1967 році —8,2 млн. На заводі значно розширено виробничі площі, механізовано трудомісткі процеси, розширено асортимент продукції. В 1962 році була обладнана перша в республіці лінія по виробництву екстрактів.
Меблева фабрика, яка раніше входила до складу промкомбінату як столярний цех, у 1963 році стала самостійним підприємством. Меблі Володимир-Волинської фабрики знають в Узбекистані, Казахстані, їх відправляють у лікувальні заклади Криму, в міста і села України.
Боротьбу трудящих за дострокове здійснення завдань п'ятирічки в місті очолює 59 первинних партійних організацій, які налічують 1416 чоловік. Комуністи виступають організаторами соціалістичного змагання, провадять велику масово-політичну роботу серед населення. У перших рядах будівників комунізму йдуть комсомольці, молодь міста, які гаряче відгукуються на заклики партії і уряду. Комсомольці брали участь у спорудженні шахти «Волинська» в Донбасі, виїжджали на будівництво залізниці Абакан — Тайшет, яку наш народ назвав трасою мужності.
Міська Рада депутатів трудящих, до складу якої обрано 80 чоловік, приділяє велику увагу поліпшенню добробуту населення, розвитку торгівлі, житловому будівництву, благоустрою міста. За післявоєнний період тут споруджено багато нових житлових будинків загальною площею близько 60 тис. кв. метрів. Виникли нові вулиці: Олега Кошового, Нестерова, Бєлякова, Пархоменка, Дзержинського, Менжинського. З кожним роком дедалі більше квартир одержують газ.
Розширюється мережа торговельних закладів. У місті працює 40 магазинів і 25 підприємств громадського харчування, товарооборот яких у 1967 році становив 13 596 тис. карбованців.
Значно поліпшилося за післявоєнні роки медичне обслуговування населення. Тепер у місті є 6 лікувальних стаціонарних закладів на 455 ліжок, працюють 94 лікарі і 296 чоловік середнього медперсоналу. За самовіддану працю головному лікарю району Г. Ф. Радченку присвоєно звання заслуженого лікаря УРСР. Кілька лікарів нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу.
Великі зміни відбулись і в культурному житті Володимира-Волинського. У місті завершується перехід до загальнообов'язкової середньої освіти. Тут працюють 4
Володимир-Волинський
Сторінка 13 з 14
Швидкими темпами розвивалася економіка в наступні роки, особливо в період семирічки (1959—1965 рр.)- Розширювалися підприємства, збільшувався випуск продукції. Так, швейна фабрика за роки семирічки перетворилася на велике підприємство з досконалою технікою виробництва, де нині трудяться 2090 робітників. Виникли в місті й нові підприємства. В 1958 році на околиці Володимира-Волинського почалося будівництво цукрового заводу, а в 1960 році він уже випускав продукцію. З кожним роком зростала його потужність. Якщо в 1961 році завод дав країні 132 тис. цнт цукру, то в 1965 році — 374 тис. цнт, тобто більш ніж у 2,8 раза. В 1967 році вироблено понад 458 тис. цнт цукру.
Разом з ростом заводу ростуть і його люди. Так, слюсарі Є. Лаптащук, О. Опейда, В. Бесараб стали інженерами. 120 робітників навчаються в школах робітничої молоді, 20 — у технікумах і майже стільки ж у вузах. Чимало спеціалістів підвищують свою кваліфікацію на спеціальних курсах. На заводі працює багато ударників комуністичної праці. Кращі з них за високі виробничі показники, досягнуті в соціалістичному змаганні, нагороджені орденами і медалями Союзу РСР. Це, зокрема, бригадир вантажників комуніст М. С. Макарінов, бригадир слюсарів К. О. Славинський, начальник цеху Є. І. Демчишин та інші.
За роки семирічки збільшився обсяг виробництва інших підприємств міста. Так, потужність плодоконсервного заводу зросла з 1959 по 1967 рік більше ніж у 2 рази. Якщо в 1959 році завод випустив 4 млн. умовних банок консервів, то в 1967 році —8,2 млн. На заводі значно розширено виробничі площі, механізовано трудомісткі процеси, розширено асортимент продукції. В 1962 році була обладнана перша в республіці лінія по виробництву екстрактів.
Меблева фабрика, яка раніше входила до складу промкомбінату як столярний цех, у 1963 році стала самостійним підприємством. Меблі Володимир-Волинської фабрики знають в Узбекистані, Казахстані, їх відправляють у лікувальні заклади Криму, в міста і села України.
Боротьбу трудящих за дострокове здійснення завдань п'ятирічки в місті очолює 59 первинних партійних організацій, які налічують 1416 чоловік. Комуністи виступають організаторами соціалістичного змагання, провадять велику масово-політичну роботу серед населення. У перших рядах будівників комунізму йдуть комсомольці, молодь міста, які гаряче відгукуються на заклики партії і уряду. Комсомольці брали участь у спорудженні шахти «Волинська» в Донбасі, виїжджали на будівництво залізниці Абакан — Тайшет, яку наш народ назвав трасою мужності.
Міська Рада депутатів трудящих, до складу якої обрано 80 чоловік, приділяє велику увагу поліпшенню добробуту населення, розвитку торгівлі, житловому будівництву, благоустрою міста. За післявоєнний період тут споруджено багато нових житлових будинків загальною площею близько 60 тис. кв. метрів. Виникли нові вулиці: Олега Кошового, Нестерова, Бєлякова, Пархоменка, Дзержинського, Менжинського. З кожним роком дедалі більше квартир одержують газ.
Розширюється мережа торговельних закладів. У місті працює 40 магазинів і 25 підприємств громадського харчування, товарооборот яких у 1967 році становив 13 596 тис. карбованців.
Значно поліпшилося за післявоєнні роки медичне обслуговування населення. Тепер у місті є 6 лікувальних стаціонарних закладів на 455 ліжок, працюють 94 лікарі і 296 чоловік середнього медперсоналу. За самовіддану працю головному лікарю району Г. Ф. Радченку присвоєно звання заслуженого лікаря УРСР. Кілька лікарів нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу.
Великі зміни відбулись і в культурному житті Володимира-Волинського. У місті завершується перехід до загальнообов'язкової середньої освіти. Тут працюють 4