Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Отже реформа, здійснена кріпосниками, була безсоромним пограбуванням селян. Вони не тільки втратили частину землі, що нею користувалися раніше, а й перейшли на гіршу землю, яка до того ж знаходилась у кількох місцях. Це посилювало черезсмужжя і породжувало додаткові труднощі під час обробітку грунту. Тому селяни, сподіваючись повернути загарбану землю, скаржились на поміщиків в урядові установи. Так, у 1869 році вони подали скаргу на поміщицю Л. Рудницьку, в якій доводили свої права на інвентарні наділи розміром у 35 десятин, що ними вони користувалися до реформи 1861 року. Поміщиця М. Качковська, замість 207 десятин, відвела під викуп за уставною грамотою лише 192 десятини 1344 сажні, причому гіршої землі. Скарги розглядались довгий час у різних інстанціях і залишилися без наслідків.
Скаржилися на поміщиків і окремі селяни. Так, у лютому 1895 року житель Хобултової В. Моспанюк подав скаргу на ім'я голови Ковель—Володимир-Волинського з'їзду мирових посередників, у якій писав, що замість того, щоб відміряти йому (Моспанюку) в урочищі Зеленковому Куті землі приблизно на півтора корця висіву і два городи, землевласник дав йому гнилий луг, а орної землі зовсім не виділив. Хоч В. Моспанюк звертався до урядових установ кілька разів, його скаргу лишили поза увагою і на відміряний гнилий луг склали викупний акт.
Реформа 1861 року питання про сервітути вирішила теж на користь поміщиків, які майже повністю зберегли власність на ліси, пасовиська і водоймища. В перші роки після скасування кріпацтва селяни ще користувалися сервітутами, але поступово їх позбавили цього права. Так, у 1895 році селяни Хобултової подали скаргу волинському губернаторові на поміщицю М. Качковську, яка спустила з ставка воду. Не було де мочити прядиво, не стало водопою для худоби. В селі почалися масові захворювання худоби, загинуло близько 100 голів, що згубно позначилося на селянських господарствах. Поміщиця знищила також вигони і прогони, якими користувались хобултовці з давніх давен. У 1900 році селяни Ф. Поліщук і В. Моспанюк подали скаргу на поміщиків М. Качковську і В. Рудницького, які не тільки забороняли пасти худобу на своєму полі, а й проганяти її на селянські сінокоси. В 1904 році уповноважені від селянської общини П. Решетюк і С. Козачук скаржилися в урядові установи на поміщиків М. Качковську, В. Рудницького, братів Бобків, які вирубували ліс, що ним спільно користувалися селяни й поміщики. Селяни подавали у місцевий суд, щоб їм присудили ліс, але цей ліс (12 десятин) перейшов у власність Бобка. Цього ж року вони звернулись до Луцького окружного суду3. їхню скаргу через півтора року передали волинському губернаторові, але й губернатор не вирішив питання на користь селян. Все це свідчить про те, що реформа майже не змінила економічне і політично-правове становище селянських мас. Як і до скасування кріпацтва, поміщики Хобултової володіли великими масивами землі. Так, на початку XX століття М. Г. Качковському належало 217 десятин, А. Г. Качковському — 216 десятин. Селяни з своїх жебрацьких наділів, які до того ж були обтяжені величезною кількістю податків і платежів, часто не могли прогодувати сім'ю і мусили йти в кабалу до поміщика чи куркуля. Застосування примітивних знарядь праці, погане угноєння землі, низький рівень агротехніки — все це зумовлювало низькі врожаї в селянських господарствах. Перед селянином завжди стояла страшна примара голоду.
Збільшення населення (у 1905 році в Хобултовій налічувалося 493 жителі) і пов'язане з цим безперервне дрібнення селянських господарств поглиблювали майнову нерівність. Заможна верхівка, зосереджуючи в своїх руках основні засоби виробництва, все більше вдавалася до найманої праці, а зубожілі селяни продавали свою робочу силу куркулям або вирушали на заробітки у віддалені райони чи міста, нерідко назавжди залишаючи рідні оселі.
Незліченних страждань населенню Хобултової завдала перша світова війна 1914—1918 рр. 60 проц. працездатних чоловіків віком від 21 до 50 років мобілізували. Це поставило селянські господарства в скрутне становище — відчувалася нестача робочої сили. З наближенням фронту переважна більшість населення евакуювалася в східну частину України і в Росію. У травні 1915 року,
Хобултова
Сторінка 2 з 8
4 піших і один городник за 192 десятини 1344 сажні —4513 крб. 50 коп.; Л. Рудницькій 10 тяглих господарств за 90 десятин земельних наділів —2139 крб. 16 коп.; А. Тишевичу 3 піших двори і 2 городники за 28 десятин 888 сажнів землі — 655 крб. 20 коп.4. Всього селяни Хобултової за одержану землю повинні були сплатити 8490 крб. 61 копійку. Скаржилися на поміщиків і окремі селяни. Так, у лютому 1895 року житель Хобултової В. Моспанюк подав скаргу на ім'я голови Ковель—Володимир-Волинського з'їзду мирових посередників, у якій писав, що замість того, щоб відміряти йому (Моспанюку) в урочищі Зеленковому Куті землі приблизно на півтора корця висіву і два городи, землевласник дав йому гнилий луг, а орної землі зовсім не виділив. Хоч В. Моспанюк звертався до урядових установ кілька разів, його скаргу лишили поза увагою і на відміряний гнилий луг склали викупний акт.
Реформа 1861 року питання про сервітути вирішила теж на користь поміщиків, які майже повністю зберегли власність на ліси, пасовиська і водоймища. В перші роки після скасування кріпацтва селяни ще користувалися сервітутами, але поступово їх позбавили цього права. Так, у 1895 році селяни Хобултової подали скаргу волинському губернаторові на поміщицю М. Качковську, яка спустила з ставка воду. Не було де мочити прядиво, не стало водопою для худоби. В селі почалися масові захворювання худоби, загинуло близько 100 голів, що згубно позначилося на селянських господарствах. Поміщиця знищила також вигони і прогони, якими користувались хобултовці з давніх давен. У 1900 році селяни Ф. Поліщук і В. Моспанюк подали скаргу на поміщиків М. Качковську і В. Рудницького, які не тільки забороняли пасти худобу на своєму полі, а й проганяти її на селянські сінокоси. В 1904 році уповноважені від селянської общини П. Решетюк і С. Козачук скаржилися в урядові установи на поміщиків М. Качковську, В. Рудницького, братів Бобків, які вирубували ліс, що ним спільно користувалися селяни й поміщики. Селяни подавали у місцевий суд, щоб їм присудили ліс, але цей ліс (12 десятин) перейшов у власність Бобка. Цього ж року вони звернулись до Луцького окружного суду3. їхню скаргу через півтора року передали волинському губернаторові, але й губернатор не вирішив питання на користь селян. Все це свідчить про те, що реформа майже не змінила економічне і політично-правове становище селянських мас. Як і до скасування кріпацтва, поміщики Хобултової володіли великими масивами землі. Так, на початку XX століття М. Г. Качковському належало 217 десятин, А. Г. Качковському — 216 десятин. Селяни з своїх жебрацьких наділів, які до того ж були обтяжені величезною кількістю податків і платежів, часто не могли прогодувати сім'ю і мусили йти в кабалу до поміщика чи куркуля. Застосування примітивних знарядь праці, погане угноєння землі, низький рівень агротехніки — все це зумовлювало низькі врожаї в селянських господарствах. Перед селянином завжди стояла страшна примара голоду.
Збільшення населення (у 1905 році в Хобултовій налічувалося 493 жителі) і пов'язане з цим безперервне дрібнення селянських господарств поглиблювали майнову нерівність. Заможна верхівка, зосереджуючи в своїх руках основні засоби виробництва, все більше вдавалася до найманої праці, а зубожілі селяни продавали свою робочу силу куркулям або вирушали на заробітки у віддалені райони чи міста, нерідко назавжди залишаючи рідні оселі.
Незліченних страждань населенню Хобултової завдала перша світова війна 1914—1918 рр. 60 проц. працездатних чоловіків віком від 21 до 50 років мобілізували. Це поставило селянські господарства в скрутне становище — відчувалася нестача робочої сили. З наближенням фронту переважна більшість населення евакуювалася в східну частину України і в Росію. У травні 1915 року,
Дивиться також інші населені пункти району: