Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Стара Вижівка

Сторінка 2 з 8
подимний і лановий (земельний) податки, десятину на користь уніатської церкви, спеціальний податок (стацію) на утримання польського війська під час його перебування в селі і відробляти панщину в розмірі 3-6 днів на тиждень від волоки.
За люстрацією 1628 року Стара Вижва давала королівській казні 306 флоринів прибутку, Вижівський фільварок – 177 і містечко Нова Вижва – 572 флорини. Щоб не обтяжувати себе збиранням податків, уряд Речі Посполитої віддавав королівські села на відкуп шляхтичам, які, в свою чергу, здавали їх в оренду купцями-лихварями. Щоб одержати якнайбільше прибутків, суборендарі збільшували панщину, податки, обкладали селян новими поборами й повинностями. Містечко Нова Вижва і Стара Вижва були в руках трьох орендарів, які грабували жителів, стягували з них великі податки та жорстоко били. Шукаючи порятунку, десятки старовижівців залишали свої халупи і тікали в інші місця.
Втечі селян від своїх гнобителів були однією з поширених форм класової боротьби проти феодально-кріпосницького гніту. Вони особливо посилилися під час визвольної війни 1648-1654 рр. Якщо в 1648 році в Старій Вижві налічувалося 102 двори, то в 1650 оці – лише 32. Селяни, які тікали з села, брали активну участь у визвольній війні. Вони приєднувалися до повстанських загонів, що діяли під Ковелем і Ратним, і разом з козацьким військом Богдана Хмельницького громили панські фільварки та розправлялися з польською шляхтою. Після відступу козацьких військ з Волині частина старовижівців рушила з ними на схід, а решта повернулася до села. У 1653 році кількість дворів тут збільшилася у 2 рази і становила 66.
Після закінчення визвольної війни польська шляхта повернулася на Волинь і вчинила звірячу розправу над учасниками повстання. Проте польський король Ян Казимир, наляканий розмахом селянського руху під час визвольної війни, змушений був визнати за вишівцями привілеї, надані королевою Бонною. Однак панщина не зменшилася, вона дорівнювала 5-6 дням на тиждень від волоки. Крім того, селяни були зобов’язані давати по три чверті вівса або жита та сплачувати подимний і лановий податки на користь держави. Соціальний гніт доповнювався національним і релігійним гнобленням. Польський уряд видав ряд універсалів, спрямованих на обмеження діяльності православної церкви і обов’язкове запровадження уніатства. Під загрозою штрафу й позбавлення волі він вимагав від українського населення переходу до уніатської церкви.
Посилення соціального й національного гніту негативно позначилося на дальшій забудові села і зростанні його населення. Протягом XVIII століття кількість дворів У Старій Вижві майже не збільшилась. Якщо в 1653 році тут налічувалося 66 дворів, о в 1797 році – лише 76. У 1775 році польський король подарував Ковельському повіту Волинської губернії. Вона стала державним володінням. Хоча феодальний гніт і лишився, становище селян дещо поліпшилося, бо маєток не здавали в оренду.
За люстрацією 1853 року, в Старій Вижві та її присілках налічувалося 60 тяглих дворів, 52 напівтяглі, городник і відставний солдат. Люстрація закріпила за всіма дворами 73 десятини садибної, 46 десятин сіножатей, 325 десятин посередньої орної і 834 десятини худорідної землі. З цієї землі на тяглий двір припадало по 3 десятини орної посередньої і по 7,5 десятини худорідної землі, на напівтяглий двір – половину наділу тяглового двору, за городником і відставним солдатом було закріплено по 1,5 десятини садибної землі. За користування землею старовижівці мали щороку сплачувати казні 2239 крб. податі. За пасовищами плата стягувалася окремо з тих господарств, які користувалися ними.
Реформа 1861 року скачувала кріпосну залежність селян Старої Вижви. Земельний устрій державних селян України визначався царськими указами 1866-1867 рр., які запровадили обов’язковий викуп наділів, що були в їх користуванні. Основу нарахування викупних платежів за землю становила річна сума оброчної податі, збільшена на 10 проц. Селяни Старої Вживи та присілків були зобов’язані викупити землю, закріплену за ними люстраційною комісією 1853 року і сплатили за неї казні величезну суму – щорічно по 2462 крб. протягом 49 років.
Отже, внаслідок реформи 1861 року селяни Старої Вижви, як і всієї Росії, були пограбовані. Для більшості старовижівців викупні платежі виявилися непосильними. Тому після реформи багато селян залишали наділи і йшли на


Сучасна карта - Стара Вижівка