Сторінка 5 з 8
Революційною боротьбою в Смідині керували осередки КПЗУ, створені на всіх кутках села і об'єднані в одну підпільну організацію. На кутку Сорочому осередок очолював Є. О. Герез, на Вороньому – В. С. Куць, на Коршовому – Ф. К. Піцик, на Заболотті – І. С. Зощук. Комуністи організовували страйки, демонстрації, проводили агітацію проти фашистського уряду буржуазної Польщі, розповсюджували нелегальну літературу тощо. Через деякий час поліції вдалося натрапити на слід осередків КПЗУ і заарештувати їх
керівників, у т. ч. О. І. Гулечка, С. Я. Омельчука та інших. Заарештованих кинули до в'язниці, піддали жорстоким катуванням і засудили до тюремного ув'язнення. Проте боротьба трудящих Смідина проти окупантів не припинялася. 1 Травня 1939 року селяни вийшли на демонстрацію з лозунгами: «Хай живе 1 Травня!», «Геть фашистських окупантів!», «Ми хочемо возз'єднання з Радянською Україною».
Життя трудящих Західної України, у т. ч. Смідина, докорінно змінилося після того, як у вересневі дні 1939 року за допомогою Радянського Союзу вони скинули ярмо польських капіталістів і поміщиків та возз'єдналися з Радянською Україною. Жителі села з величезною радістю зустріли армію-визволительку. Ще до приходу радянських військ комуністи села вийшли з підпілля і створили революційний комітет, реорганізований через деякий час у тимчасовий селянський комітет. Головою його став комуніст І. С. Зощук. Комітет створив народну міліцію для охорони порядку і розгорнув підготовку до виборів у Народні Збори Західної України.
Після прийняття Народними Зборами 27 жовтня 1939 року Декларацій про встановлення Радянської влади в Західній Україні і конфіскацію поміщицьких, монастирських земель і земель великих державних урядовців селянський комітет Смідина відібрав землю у місцевих куркулів та церкви і передав її малоземельним та безземельним селянам. В селі було відкрито семирічну школу, а на кожному кутку – вечірні школи по ліквідації неписьменності. Весною 1940 року на всіх кутках були створені колгоспи, які об'єднали значну частину селян. Головою найбільшого колгоспу обрали активіста І. П. Конончука.
Творча праця смідинців була перервана віроломним нападом фашистської Німеччини на Радянський Союз. 28 червня 1941 року село окупували гітлерівські загарбники. Вони встановили кривавий окупаційний режим. Комуністів і комсомольців, які не встигли евакуюватися, заарештували і по-звірячому вбили. Протягом усього періоду окупації фашисти закатували 90 жителів села.
Проте трудящі Смідина не підкорилися німецько-фашистським окупантам. Частина жителів села вступила до партизанського загону, який діяв у навколишніх лісах. Велику відвагу в боротьбі з ворогом виявили народні месники Б. О. Поляк, С. Т. Поляк, О. Г. Писарчук, І. Голуб, І. Гордієвський, Й. І. Гулечко, В. Дідух та ряд інших. Близько 300 смідинців боролись з німецько-фашистськими загарбниками в лавах Червоної Армії. Більшість з них виявила мужність і героїзм в боротьбі з ворогом і нагороджена орденами та медалями Радянського Союзу.
18 липня 1944 року війська 1-го Білоруського фронту визволили Смідин. Велику допомогу їм подали партизани. У боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками віддали своє життя понад 120 жителів села. Односельчани свято шанують пам'ять про них. Імена загиблих викарбувані на пам'ятнику Слави, встановленому тут.
За період окупації німецько-фашистські загарбники завдали Смідину величезної шкоди. Відступаючи, вони спалили село. Згоріло 820 житлових будинків і 1372 господарські споруди. Фашисти відібрали у селян і вивезли до Німеччини 151 коня, 192 голови великої рогатої худоби, 2 тис. штук птиці та багато іншого майна.
Відразу ж після визволення жителі Смідина з подвійною енергією почали відбудову села. На кожному кутку працювала окрема будівельна бригада. Завдяки самовідданій праці трудящих і допомозі держави, яка надала кредити і будівельні матеріали, село через чотири роки піднялося з руїн. Було зведено 814 нових житлових будинків.
У 1947 році на всіх чотирьох кутках села були створені колгоспи. Проте внаслідок пограбування німецько-фашистськими загарбниками вони не мали достатньої кількості сільськогосподарської техніки і поголів'я худоби.
Дивиться також інші населені пункти району: