Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
За Ризьким договором 1921 року західно-українські землі, а отже і Смідин, відійшли до буржуазної Польщі і лишалися під її владою до вересня 1939 року. На окупованих землях були ліквідовані органи Радянської влади і встановлений жорстокий колоніальний режим.
За переписом 1921 року, у Смідині налічувалося 520 дворів і 2607 жителів. Кращі громадські землі було віддано шляхтичам і осадникам. Земельний наділ основної маси селян становив 3–5 га на двір. Решта мала ще менші наділи, а частина – зовсім мізерні клаптики землі. Наприклад, житель села Н. Л. Книш мав 1 десятину на 5 членів сім'ї.
Щоб хоч в деякій мірі ліквідувати земельний голод у Смідині, буржуазний уряд конфіскував у православної церкви 58,2 га землі і віддав її на продаж малоземельним селянам. У 1929 році конфіскована земля була розпарцельована між 31 селянином: 2 господарства придбали по 4 га, 4 – по 3 га, 8 – по 2 га, а 17 – по 1 га. За куплену землю селяни повинні були заплатити 43 371 злотий, тобто кожний гектар обійшовся їм майже по 800 злотих.
Однак парцеляція церковної землі не врятувала смідинців від зубожіння. Селяни і без того були переобтяжені численними податками. А ті, які придбали землю, мали вносити ще й великі викупні платежі за неї. Нерідко селяни не могли сплатити їх. Голод і злидні були невід'ємними супутниками життя більшості смідинців.
Жорстокий соціальний гніт доповнювався національним гнобленням і дискримінацією українського населення. У Смідині було відкрито шестикласну школу з польською мовою навчання. Польський уряд заборонив викладання в школі українською мовою. В ній навчалися переважно діти осадників та сільських багатіїв, а діти бідняків лишалися поза нею. Уряд вимагав, щоб українці, які хотіли дістати кваліфіковану роботу, приймали католицьку віру. Все це гальмувало розвиток української культури і мови, вело до ополячення українського населення.
Не витримавши тяжкого соціального і національного гніту, смідинці продавали свої хати та клаптики землі і, шукаючи кращої долі, емігрували за кордон. Лише з одного кутка Сорочого на чужину виїхали 18 родин. Всього із Смідина емігрувало в Канаду, Аргентіну та інші країни 58 сімей. 16 з них після встановлення Радянської влади повернулися до рідного села.
Трудящі Смідина, як і всієї Волині, не підкорилися гнобителям і рішуче піднялися на боротьбу за визволення від гніту буржуазно-поміщицької Польщі, за возз'єднання з Радянською Україною. Цією боротьбою керував комуністичний осередок, який виник на селі в 1922 році. Революційний рух на Волині посилився у роки світової економічної кризи. У 1934 році підпільну організацію КПЗУ очолювали О. І. Гулечко і В. С. Куць.
Трудящі Смідина взяли активну участь у селянському страйку, що охопив у 1934 році села Ковельського повіту. В жовтні 1935 року страйкували робітники лісництва Смідин – Вижва, вимагаючи збільшення заробітної плати. Щоб зірвати страйк, польські власті направили до Смідина робітників з інших місцевостей. Але під впливом агітації, проведеної комуністами, вони відмовилися працювати і виїхали з села.
У 1936–1937 рр. революційна боротьба селян Смідина значно посилилась. Напередодні 1 Травня 1936 року у селі була розповсюджена відозва Ковельського окружного комітету КПЗУ, яка закликала трудящих відзначити свято міжнародної солідарності демонстрацією, виступити за зміцнення єдиного народного фронту в боротьбі проти фашизму. Сотні селян Смідина взяли участь у демонстрації. До них приєдналося близько 500 селян із сусідніх сіл. Демонстрантів розігнала поліція.
Смідинці, які працювали на очищенні і насадженні лісу, взяли участь у страйках робітників, що відбулися в червні 1936 року і в квітні 1937 року. Страйкарі вимагали скорочення робочого дня до 8 годин і підвищення заробітної плати. У квітні 1938 року застрайкували жінки, що працювали на насадженні лісу. Вони вимагали скорочення робочого дня і підвищення заробітної плати. Страйком керували комуністи. Незважаючи на всі заходи поліції і адміністрації, жінки не приступили до роботи, поки не добилися задоволення своїх вимог.
Смідин
Сторінка 4 з 8
Але його діяльність незабаром була перервана новим вторгненням білополяків.За Ризьким договором 1921 року західно-українські землі, а отже і Смідин, відійшли до буржуазної Польщі і лишалися під її владою до вересня 1939 року. На окупованих землях були ліквідовані органи Радянської влади і встановлений жорстокий колоніальний режим.
Щоб хоч в деякій мірі ліквідувати земельний голод у Смідині, буржуазний уряд конфіскував у православної церкви 58,2 га землі і віддав її на продаж малоземельним селянам. У 1929 році конфіскована земля була розпарцельована між 31 селянином: 2 господарства придбали по 4 га, 4 – по 3 га, 8 – по 2 га, а 17 – по 1 га. За куплену землю селяни повинні були заплатити 43 371 злотий, тобто кожний гектар обійшовся їм майже по 800 злотих.
Однак парцеляція церковної землі не врятувала смідинців від зубожіння. Селяни і без того були переобтяжені численними податками. А ті, які придбали землю, мали вносити ще й великі викупні платежі за неї. Нерідко селяни не могли сплатити їх. Голод і злидні були невід'ємними супутниками життя більшості смідинців.
Жорстокий соціальний гніт доповнювався національним гнобленням і дискримінацією українського населення. У Смідині було відкрито шестикласну школу з польською мовою навчання. Польський уряд заборонив викладання в школі українською мовою. В ній навчалися переважно діти осадників та сільських багатіїв, а діти бідняків лишалися поза нею. Уряд вимагав, щоб українці, які хотіли дістати кваліфіковану роботу, приймали католицьку віру. Все це гальмувало розвиток української культури і мови, вело до ополячення українського населення.
Не витримавши тяжкого соціального і національного гніту, смідинці продавали свої хати та клаптики землі і, шукаючи кращої долі, емігрували за кордон. Лише з одного кутка Сорочого на чужину виїхали 18 родин. Всього із Смідина емігрувало в Канаду, Аргентіну та інші країни 58 сімей. 16 з них після встановлення Радянської влади повернулися до рідного села.
Трудящі Смідина, як і всієї Волині, не підкорилися гнобителям і рішуче піднялися на боротьбу за визволення від гніту буржуазно-поміщицької Польщі, за возз'єднання з Радянською Україною. Цією боротьбою керував комуністичний осередок, який виник на селі в 1922 році. Революційний рух на Волині посилився у роки світової економічної кризи. У 1934 році підпільну організацію КПЗУ очолювали О. І. Гулечко і В. С. Куць.
Трудящі Смідина взяли активну участь у селянському страйку, що охопив у 1934 році села Ковельського повіту. В жовтні 1935 року страйкували робітники лісництва Смідин – Вижва, вимагаючи збільшення заробітної плати. Щоб зірвати страйк, польські власті направили до Смідина робітників з інших місцевостей. Але під впливом агітації, проведеної комуністами, вони відмовилися працювати і виїхали з села.
У 1936–1937 рр. революційна боротьба селян Смідина значно посилилась. Напередодні 1 Травня 1936 року у селі була розповсюджена відозва Ковельського окружного комітету КПЗУ, яка закликала трудящих відзначити свято міжнародної солідарності демонстрацією, виступити за зміцнення єдиного народного фронту в боротьбі проти фашизму. Сотні селян Смідина взяли участь у демонстрації. До них приєдналося близько 500 селян із сусідніх сіл. Демонстрантів розігнала поліція.
Смідинці, які працювали на очищенні і насадженні лісу, взяли участь у страйках робітників, що відбулися в червні 1936 року і в квітні 1937 року. Страйкарі вимагали скорочення робочого дня до 8 годин і підвищення заробітної плати. У квітні 1938 року застрайкували жінки, що працювали на насадженні лісу. Вони вимагали скорочення робочого дня і підвищення заробітної плати. Страйком керували комуністи. Незважаючи на всі заходи поліції і адміністрації, жінки не приступили до роботи, поки не добилися задоволення своїх вимог.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Стара Гута
- Солов'ї
- Синове
- Рудня
- Поліське
- Підсинівка
- Нова Вижва
- Мизове
- Любохини
- Кримне
- Журавлине
- Дубечне
- Глухи
- Буцин