Сторінка 3 з 8
832 десятини – болотні, зовсім не придатні для землеробства і випасів. Орна земля і сіножаті перебували в особистому користуванні селян, а пасовиська і вигін – у спільному. Згідно з описом, на один тяглий двір припадало по 10,5 десятини орної землі і 5 десятин сіножатей. Піші двори мали половину наділу тяглих, городники – лише садибу, а бобилі були зовсім позбавлені землі.
У 1843 році Смідин віддали в оренду поміщику Вольському, який запровадив натуральні повинності і збільшив оброк до 2835 крб. Посилення експлуатації викликало обурення селян, і уряд змушений був у 1846 році перевести їх на грошовий оброк. Смідинці щорічно сплачували в царську казну 2373 крб. оброку.
Скасування кріпосного права у 1861 році, проведене кріпосниками на грабіжницьких умовах, не розв'язало питання про безземелля і малоземелля селян. У 1866–1867 рр. вийшли укази про поземельний устрій державних селян України. Згідно з цими указами селяни Смідина одержали всю землю, якою користувалися до реформи. Але їх економічне становище не поліпшилося. Селяни були змушені виплачувати надзвичайно високі викупні платежі за землю, якою користувалися віками. Розмір викупних платежів встановлювався у сумі оброку, який вони платили до реформи, збільшеного на 10 проц., і значно перевищував продажну ринкову ціну відведеної їм землі.
У післяреформений період внаслідок розвитку капіталізму посилилося майнове розшарування селян. Земельні наділи, які одержали селяни Смідина, дедалі більше дробилися між членами їх родин. Викупні платежі, податки та повинності важким тягарем лягли на селянські господарства. Бідніші селяни Смідина розорялися. Не маючи змоги викупити свої наділи, вони продавали їх за безцінь або заставляли багатіям, а самі змушені були шукати заробітків в містах, на лісорозробках, будівництві залізниць. В той же час у селі з'явилися великі куркульські господарства, які зосередили в своїх руках по ЗО–50 десятин кращої землі, значну кількість худоби і сільськогосподарського реманенту. У них були свої млини, олійниці, а також молотарки та інші сільськогосподарські машини.
Переважна більшість селян Смідина жила в курних хатах. Майже всі вони були неписьменними. Лише в 1865 році у селі було відкрито парафіяльну школу. Але на утримання цієї школи половину коштів давали батьки, і тому в ній навчалися переважно діти заможних селян. Навчання проводив місцевий священик. Наприкінці XIX століття школу було перетворено на однокласне училище.
Класове розшарування селянства посилилося після проведення столипінської аграрної реформи. Понад 50 багатіїв Смідина, захопивши кращі землі, закріпили їх за собою і звели в єдині ділянки на правах приватної власності. Так виникли хутори Осінні, Черетянки, Олешки, Рилі, Трублі, Згорільниця. Частина селян залишила село, а землю продала куркулям. Бідняки, що мали невеличкі клаптики землі, не хотіли виділятися на хутори і виступали проти куркулів. Столипінська реформа не лише не розв'язала земельного питання, а й загострила класові суперечності на селі.
Під час першої світової війни Смідин опинився в зоні воєнних дій. Влітку 1915 року після відступу російських військ село було окуповано австро-німецькими військами. Загарбники завдали великого лиха населенню. Вони реквізували у селян хліб, худобу і залишили їх без насіння і тяглової сили. Австро-німецька окупація тривала до кінця 1918 року.
Звістка про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції швидко дійшла до Волині. У Смідин її принесли солдати, які повернулися з фронту. Але, скориставшись тим, що основні сили Радянської держави боролися з білогвардійцями та інтервентами на Південному і Східному фронтах, буржуазна Польща у 1919 році захопила частину України майже до Житомира. На початку 1919 року Смідин окупували польські війська. Навесні 1920 року панська Польща, підтримана міжнародним імперіалізмом, напала на Країну Рад. Але Червона Армія завдала ворогові нищівного удару і в результаті переможного наступу в серпні 1920 року визволила Волинь, у т. ч. і Смідин, від білополяків. Трудящі Смідина з великою радістю зустріли своїх визволителів, подавали їм всіляку допомогу. У селі було встановлено Радянську владу і створено комітет незаможних селян. Він організував допомогу Червоній Армії продуктами, підводами, проводив запис до її лав.
Дивиться також інші населені пункти району: