Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Сереховичі

Сторінка 2 з 6
виконання повинностей поміщицькими селянами. Це був кріпосницький захід, спрямований на зміцнення феодально-кріпосницьких відносин. Для тяглих господарств встановлювалася панщина у розмірі 3 тяглих і 1 жіночого дня, для напівтяглих – у розмірі 2 чоловічих і 1 жіночого на тиждень, а також вони мали відробляти значну кількість додаткових днів. Крім того, поміщики почали застосовувати урочну систему, даючи селянам на день таке завдання, яке можна було виконати лише за 2–3 дні, тобто фактично примушували їх працювати на панщині протягом тижня.
Після реформи 1861 року селяни Сереховичів дістали особисту волю, але становище їх лишилося тяжким. Напередодні неї в селі налічувалося 106 дворів (285 ревізьких душ), з яких 57 було тяглих, 38 – піших і 11 – городників та дворових. Згідно з уставними грамотами, підписаними у 1862 році, за громадою Сереховичів було закріплено 1227 десятин землі, з якої 542 десятини становили сіножаті і вигони. Отже, майже половина виділеної селянам землі була непридатною для землеробства. На тяглий двір припало по 15,5 десятини землі, на піший – половина наділу тяглого. Городники одержали по 0,5 десятини присадибної землі.
Поміщики залишили за собою кращі землі й пасовища, а також ліси і водоймища. Селянам заборонялося пасти худобу на панських сіножатях, ловити рибу в озері, рубати дрова, збирати ягоди та гриби в панському лісі. Поміщики зберегли за собою виключне право на бортні угіддя і полювання, а також на утримання млинів. За церквою закріпили 87 десятин землі.
За мізерні наділи землі, якою селяни користувалися віками, вони мали сплатити грабіжницький викуп. Так, селяни Сереховичів повинні були виплатити 28 666 крб. викупних платежів протягом 49 років. Але якщо врахувати проценти за одержану у казни для цього позику, то сума викупних платежів зроста у 3 рази. Крім того, селяни були зобов'язані платити державні податки, відбувати повинності на будівництві шляхів, мостів, громадських приміщень, вносити плату на церкву, школу, давати підводи для службових осіб, при пересуванні військ тощо.
У пореформений період поміщики почали переводити своє господарство на капіталістичні рейки. Вони застосовували сільськогосподарські машини і найману працю. В поміщицьких господарствах в більш широких масштабах розводилася племінна худоба, займалися садівництвом, хмільництвом, городництвом. Все це підвищувало рентабельність цих господарств. В той же час селяни продовжували обробляти землю старими знаряддями праці – ралом, сохою, дерев'яною бороною. Низька агротехніка і застосування примітивних знарядь, величезні викупні платежі та податки прискорили зубожіння основної маси селян, селянське землеволодіння дедалі дробилося. Так, якщо в 1861 році в Сереховичах налічувався 101 селянський двір, то в 1905 році їх кількість збільшилася до 196. Земельні наділи, що їх одержали селяни після реформи 1861 року, були вже поділені і пере-поділені. В селі відбувався посилений процес майнового розшарування селян. Із селянської маси виділилась куркульська верхівка і збільшилась кількість малоземельних, зубожілих селян. На кінець XIX століття понад третина селян не мала тяглової сили і, щоб якось проіснувати, змушена була шукати заробітків у поміщиків, куркулів або на лісорозробках.
Під впливом революційних подій 1905–1907 рр. селяни Сереховичів піднялися на боротьбу за свої права. Вони самочинно виганяли худобу на панські поля і сіножаті, ловили рибу в озері, збирали ягоди і гриби в поміщицьких лісах. Під час проведення столипінської аграрної реформи переважна більшість селян відмовилася перейти на новий землеустрій. Лише кілька селянських дворів виділилися на хутори.
Нарешті у 1876 році в Сереховичах було відкрито одно класне училище. Навчання в училищі було частково платним, бо на його утримання 224 крб. давала громада і 390 – казна. В школі навчалися переважно діти заможних батьків, які мали можливість вносити за них плату.
Під час першої світової війни Сереховичі опинилися у смузі воєнних дій. Майже всіх працездатних чоловіків було мобілізовано до армії. У селян відібрали більш ніж половину робочих коней, великої рогатої худоби, багатьох гнали на будівництво укріплень. З наближенням ворожих військ більша частина населення евакуювалася до Курської, Тамбовської та інших губерній Росії. У 1915 році село захопили австро-німецькі війська. Селяни, які залишилися там, були пограбовані окупантами.


Сучасна карта - Сереховичі