Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Польща розпочала загарбницький наступ на Україну, Червона Армія відбила його і визволила від окупантів усю Волинь. На початку серпня в Сереховичі вступили радянські війська. Тут було обрано комітет незаможних селян. Він організував допомогу Червоній Армії транспортом, фуражем, хлібом. Багато жителів села, особливо молоді, вступили до її лав.
Комітет незаможних селян почав підготовку до розподілу поміщицьких земель і майна, але здійснити це йому не вдалося. За допомогою імперіалістів Англії та Франції панська Польща у вересні –жовтні 1920 року зупинила наступ Червоної Армії і примусила її відступити. За Ризьким мирним договором 1921 року західно-українські землі, а разом з ними і Сереховичі, відійшли до буржуазно-поміщицької Польщі.
З перших днів господарювання польські окупанти ліквідували органи влади трудящих. Найкращі землі було повернено поміщикам і куркулям, які багатіли за рахунок жорстокої експлуатації і зубожіння бідноти. Деякі куркульські господарства зосередили в своїх руках до 100 десятин землі, тоді як основна маса селян мала по 0,5 десятини. Такі селяни мусили найматися до поміщиків і куркулів і за безцінь продавати свою працю. Переважна більшість землі, призначеної для парцеляції, потрапила до польських осадників і куркулів. Окупаційні власті накладали на селян непосильні податки. Крім основного поземельного податку, селяни сплачували місцевий податок на «самоврядування» в розмірі 100 проц. поземельного, маєтковий, страховий, податок за корову, коня, свиню, птицю, собаку, а також на утримання церкви, війта тощо. Селяни відбували шляхову повинність, яка в окремих селянських господарствах відбирала від 60 до 100 людино-днів на рік.
Соціальний гніт доповнювався національним безправ'ям українського населення. Головні державні посади займали поляки. Для одержання українцями кваліфікованої роботи обов'язковою умовою було прийняття католицької віри. Поліцейські власті жорстоко знущалися з селян. Не витримавши злиднів і голоду, деякі селяни кидали своє господарство і, шукаючи кращої долі, емігрували за кордон – переважно до США і Канади. Так, із Сереховичів за кордон виїхало кілька сімей.
Під впливом виступів робітників і селян Ковельського та інших повітів Волині трудящі Сереховичів піднялися на боротьбу проти поневолювачів. Цією боротьбою керував осередок КПЗУ, що знаходився в с. Грабовому. Члени осередку проводили нелегальні збори, розповідали односельчанам про життя трудящих в Радянському Союзі, розповсюджували революційні листівки, закликали селян об'єднати свої сили для боротьби з ненависними експлуататорами. В дні революційних свят комуністи вивішували червоні прапори, розклеювали листівки, в яких закликали до боротьби з окупантами, за возз'єднання з Радянською Україною. Разом з селянами сусідніх сіл жителі Сереховичів під керівництвом комуністів взяли активну участь у селянському страйку, що охопив Ковельщину у січні 1934 року. 1 Травня 1935 року в селі відбулася масова демонстрація трудящих, спрямована проти фашизму і війни.
Ще більшу згуртованість виявили трудящі Сереховичів під час святкування 1 Травня 1937 року. Виконуючи рішення Ковельського окружкому КПЗУ, в ніч на 1 Травня підпільники вивісили червоні прапори і розклеїли листівки. В них підпільна організація КПЗУ с. Грабового закликала жителів відзначити велике міжнародне свято солідарності демонстрацією і загальним страйком, зміцнювати свої сили для боротьби з окупантами.
У 1937–1938 рр. трудящі Сереховичів рішуче виступили проти польського фашизму і підготовки ним нападу на СРСР. 1 Травня 1937 року вони організовано вийшли на демонстрацію з лозунгами: «Геть фашизм! Геть війну проти СРСР!». На посилення революційного руху польський уряд відповів репресіями. Почалися масові арешти. Однак жорстокі переслідування не зломили волі трудящих до боротьби за визволення з-під гніту панської Польщі. Всі свої надії вони покладали на допомогу своїх
Сереховичі
Сторінка 3 з 6
Звістку про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції принесли в Сереховичі демобілізовані солдати та селяни, що повернулися в село після укладення Брестського миру. В кінці 1918 року австро-німецькі війська в результаті революції в Німеччині і ударів Червоної Армії та партизанів змушені були відступити з України, в т. ч. і з Волині. Проте на початку 1919 року Сереховичі захопили білополяки. Коли весною 1920 року панська Комітет незаможних селян почав підготовку до розподілу поміщицьких земель і майна, але здійснити це йому не вдалося. За допомогою імперіалістів Англії та Франції панська Польща у вересні –жовтні 1920 року зупинила наступ Червоної Армії і примусила її відступити. За Ризьким мирним договором 1921 року західно-українські землі, а разом з ними і Сереховичі, відійшли до буржуазно-поміщицької Польщі.
З перших днів господарювання польські окупанти ліквідували органи влади трудящих. Найкращі землі було повернено поміщикам і куркулям, які багатіли за рахунок жорстокої експлуатації і зубожіння бідноти. Деякі куркульські господарства зосередили в своїх руках до 100 десятин землі, тоді як основна маса селян мала по 0,5 десятини. Такі селяни мусили найматися до поміщиків і куркулів і за безцінь продавати свою працю. Переважна більшість землі, призначеної для парцеляції, потрапила до польських осадників і куркулів. Окупаційні власті накладали на селян непосильні податки. Крім основного поземельного податку, селяни сплачували місцевий податок на «самоврядування» в розмірі 100 проц. поземельного, маєтковий, страховий, податок за корову, коня, свиню, птицю, собаку, а також на утримання церкви, війта тощо. Селяни відбували шляхову повинність, яка в окремих селянських господарствах відбирала від 60 до 100 людино-днів на рік.
Соціальний гніт доповнювався національним безправ'ям українського населення. Головні державні посади займали поляки. Для одержання українцями кваліфікованої роботи обов'язковою умовою було прийняття католицької віри. Поліцейські власті жорстоко знущалися з селян. Не витримавши злиднів і голоду, деякі селяни кидали своє господарство і, шукаючи кращої долі, емігрували за кордон – переважно до США і Канади. Так, із Сереховичів за кордон виїхало кілька сімей.
Під впливом виступів робітників і селян Ковельського та інших повітів Волині трудящі Сереховичів піднялися на боротьбу проти поневолювачів. Цією боротьбою керував осередок КПЗУ, що знаходився в с. Грабовому. Члени осередку проводили нелегальні збори, розповідали односельчанам про життя трудящих в Радянському Союзі, розповсюджували революційні листівки, закликали селян об'єднати свої сили для боротьби з ненависними експлуататорами. В дні революційних свят комуністи вивішували червоні прапори, розклеювали листівки, в яких закликали до боротьби з окупантами, за возз'єднання з Радянською Україною. Разом з селянами сусідніх сіл жителі Сереховичів під керівництвом комуністів взяли активну участь у селянському страйку, що охопив Ковельщину у січні 1934 року. 1 Травня 1935 року в селі відбулася масова демонстрація трудящих, спрямована проти фашизму і війни.
Ще більшу згуртованість виявили трудящі Сереховичів під час святкування 1 Травня 1937 року. Виконуючи рішення Ковельського окружкому КПЗУ, в ніч на 1 Травня підпільники вивісили червоні прапори і розклеїли листівки. В них підпільна організація КПЗУ с. Грабового закликала жителів відзначити велике міжнародне свято солідарності демонстрацією і загальним страйком, зміцнювати свої сили для боротьби з окупантами.
У 1937–1938 рр. трудящі Сереховичів рішуче виступили проти польського фашизму і підготовки ним нападу на СРСР. 1 Травня 1937 року вони організовано вийшли на демонстрацію з лозунгами: «Геть фашизм! Геть війну проти СРСР!». На посилення революційного руху польський уряд відповів репресіями. Почалися масові арешти. Однак жорстокі переслідування не зломили волі трудящих до боротьби за визволення з-під гніту панської Польщі. Всі свої надії вони покладали на допомогу своїх
Дивиться також інші населені пункти району:
- Стара Гута
- Солов'ї
- Синове
- Рудня
- Поліське
- Підсинівка
- Нова Вижва
- Мизове
- Любохини
- Кримне
- Журавлине
- Дубечне
- Глухи
- Буцин
- Смідин