Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Весною 1940 року в Седлищі створюється ініціативна група для організації колгоспу. Внаслідок її діяльності 73 селянські господарства об'єдналися в колгосп ім. Калініна. Головою артілі обрали члена ініціативної групи І. Й. Йовика.
Куркулі та буржуазні націоналісти чинили опір заходам Радянської влади, застосовували терор проти активістів села. В ніч на 1 травня 1940 року вони по-звірячому вбили, а потім спалили в клуні активного будівника Радянської влади на селі – члена виконкому сільської Ради комуністка К. П. Лугвіщук.
27 червня 1941 року Седлище окупували фашистські загарбники. Гітлерівці вбили 34 мешканці села і 39 вивезли до Німеччини, спалили 81 хату, 85 господарських будівель, пограбували селян. Фашистські прихвосні – оонівські бандити – під час окупації вбили 29 жителів.
Але ніякі звірства не зломили волі трудящих. Селяни, як могли, боролися проти фашистів, вступали до партизанського з'єднання А. П. Бринського, що діяло на північній Волині, та в інші загони. Велику допомогу подавали народним месникам місцеві жителі С. Павлович і П. Тишик. Вони були постійними зв'язковими загону Бринського. Жителі Седлища постачали партизанам продукти, фураж.
У березні 1944 року 234-а Ярославська стрілецька дивізія визволила село від фашистських загарбників. Проте лінія фронту проходила поблизу Седлища, і фашисти часто шалено обстрілювали його. В селі залишилися самі згарища й руїни.
8 липня 1944 року радянські війська розпочали наступ і погнали фашистів на захід.
З перших же днів визволення тут почала діяти сільська Рада, яка організувала седлищанців на відбудову села.
Радянська держава допомогла жителям села будівельними матеріалами, надала родинам, потерпілим від фашистської окупації, грошову позику. З громадських споруд насамперед відбудували початкову школу, яка в 1946 році була реорганізована в семирічку. Через відсутність приміщень у Седлищі районні організації та установи розмістились у с. Старій Вижві. 7 червня 1946 року Указом Президії Верховної Ради УРСР Седлищанський район перейменували в Старовижівський з перенесенням райцентру до Старої Вижівки.
У 1947 році було утворено земельну громаду, яка згуртувала трудящих на прискорене завершення відбудови села та його господарства. Громада допомагала сім'ям радянських воїнів і потерпілим від рук бандерівців обробляти землю, збирати врожай. Вона мала і спільні посіви, які стали перехідною ланкою до кооперування одноосібних господарств. Весною 1948 року хлібороби Седлища відновили колгосп ім. Калініна, обравши головою С. С. Мирука. Тоді ж у селі було утворено комсомольську організацію, а в 1949 році – партійний осередок, до складу якого спочатку входило лише три комуністи. Це сприяло згуртуванню найбіднішого селянства на боротьбу за кооперування сільського господарства.
Колективізація в Седлищі проходила в жорстокій боротьбі з куркулями і буржуазними націоналістами, які всіляко залякували селян, вбивали активістів, палили колгоспні будівлі.
Артіль ім. Калініна спочатку об'єднувала 77 господарств і мала 625 га землі, в т. ч. 330 га орної. В артілі налічувалось 46 коней, 37 кінних плугів, 30 борін, 3 культиватори, 2 кінні молотарки та 3 соломорізки. Обробляти землю артілі допомагала Мизівська МТС. Своїми машинами вона виконувала всі основні польові роботи.
У 1952 році хлібороби колгоспів Седлища, Черемшанки та Борзової об'єдналися в одне укрупнене господарство ім. Фрунзе. Центральна садиба залишилася в Седлищі. В об'єднаному колгоспі налічувалося 3603 га землі, в т. ч. сільськогосподарських угідь – 2767 га, з них – 1117 га орної землі. Над колгоспом взяли шефство робітники вагонного депо станції Ковель. Вони допомогли артілі спорудити і обладнати кормокухню на свинофермі, льоносушарку, льонопереробний пункт, а влітку допомагали збирати врожай.
Для втілення в життя постанови вересневого (1953 рік) Пленуму ЦК КПРС партійна організація, що була утворена в липні 1952 року, розробила ряд
Седлище
Сторінка 5 з 7
лікарню, акушерський пункт, дитячі ясла, аптеку. Почав діяти клуб. При семирічній школі утворили 8-й клас.Весною 1940 року в Седлищі створюється ініціативна група для організації колгоспу. Внаслідок її діяльності 73 селянські господарства об'єдналися в колгосп ім. Калініна. Головою артілі обрали члена ініціативної групи І. Й. Йовика.
27 червня 1941 року Седлище окупували фашистські загарбники. Гітлерівці вбили 34 мешканці села і 39 вивезли до Німеччини, спалили 81 хату, 85 господарських будівель, пограбували селян. Фашистські прихвосні – оонівські бандити – під час окупації вбили 29 жителів.
Але ніякі звірства не зломили волі трудящих. Селяни, як могли, боролися проти фашистів, вступали до партизанського з'єднання А. П. Бринського, що діяло на північній Волині, та в інші загони. Велику допомогу подавали народним месникам місцеві жителі С. Павлович і П. Тишик. Вони були постійними зв'язковими загону Бринського. Жителі Седлища постачали партизанам продукти, фураж.
У березні 1944 року 234-а Ярославська стрілецька дивізія визволила село від фашистських загарбників. Проте лінія фронту проходила поблизу Седлища, і фашисти часто шалено обстрілювали його. В селі залишилися самі згарища й руїни.
8 липня 1944 року радянські війська розпочали наступ і погнали фашистів на захід.
З перших же днів визволення тут почала діяти сільська Рада, яка організувала седлищанців на відбудову села.
Радянська держава допомогла жителям села будівельними матеріалами, надала родинам, потерпілим від фашистської окупації, грошову позику. З громадських споруд насамперед відбудували початкову школу, яка в 1946 році була реорганізована в семирічку. Через відсутність приміщень у Седлищі районні організації та установи розмістились у с. Старій Вижві. 7 червня 1946 року Указом Президії Верховної Ради УРСР Седлищанський район перейменували в Старовижівський з перенесенням райцентру до Старої Вижівки.
У 1947 році було утворено земельну громаду, яка згуртувала трудящих на прискорене завершення відбудови села та його господарства. Громада допомагала сім'ям радянських воїнів і потерпілим від рук бандерівців обробляти землю, збирати врожай. Вона мала і спільні посіви, які стали перехідною ланкою до кооперування одноосібних господарств. Весною 1948 року хлібороби Седлища відновили колгосп ім. Калініна, обравши головою С. С. Мирука. Тоді ж у селі було утворено комсомольську організацію, а в 1949 році – партійний осередок, до складу якого спочатку входило лише три комуністи. Це сприяло згуртуванню найбіднішого селянства на боротьбу за кооперування сільського господарства.
Колективізація в Седлищі проходила в жорстокій боротьбі з куркулями і буржуазними націоналістами, які всіляко залякували селян, вбивали активістів, палили колгоспні будівлі.
Артіль ім. Калініна спочатку об'єднувала 77 господарств і мала 625 га землі, в т. ч. 330 га орної. В артілі налічувалось 46 коней, 37 кінних плугів, 30 борін, 3 культиватори, 2 кінні молотарки та 3 соломорізки. Обробляти землю артілі допомагала Мизівська МТС. Своїми машинами вона виконувала всі основні польові роботи.
У 1952 році хлібороби колгоспів Седлища, Черемшанки та Борзової об'єдналися в одне укрупнене господарство ім. Фрунзе. Центральна садиба залишилася в Седлищі. В об'єднаному колгоспі налічувалося 3603 га землі, в т. ч. сільськогосподарських угідь – 2767 га, з них – 1117 га орної землі. Над колгоспом взяли шефство робітники вагонного депо станції Ковель. Вони допомогли артілі спорудити і обладнати кормокухню на свинофермі, льоносушарку, льонопереробний пункт, а влітку допомагали збирати врожай.
Для втілення в життя постанови вересневого (1953 рік) Пленуму ЦК КПРС партійна організація, що була утворена в липні 1952 року, розробила ряд
Дивиться також інші населені пункти району:
- Стара Гута
- Солов'ї
- Синове
- Рудня
- Поліське
- Підсинівка
- Нова Вижва
- Мизове
- Любохини
- Кримне
- Журавлине
- Дубечне
- Глухи
- Буцин
- Смідин
- Сереховичі