Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Седлище

Сторінка 3 з 7
Революція 1905–1907 рр. сколихнула й Седлище. Довідавшись про робітничі і селянські страйки в країні, селяни не виходили на роботу до поміщиків, почали випасати худобу на їх сіножатях і в лісах. Місцевий піп О. Коневич всіляко намагався відвернути увагу селян від класової боротьби. Ставши членом Державної думи, він заснував у селі відділення чорносотенної організації «Спілка російського народу», до якої ввійшли місцеві багатії, працівники волосного правління.
Проте селяни не слухали закликів попа та його прихильників. Через свого земляка Є. Єдинця, стрілочника станції Ковель, вони налагодили зв'язки з залізничниками. 29 червня 1906 року 16 селян, в т. ч. І. В. Логвищук, О. І. Куць, А. Й. Тишик, М. Й. Тишик, П. Д. Хомич та інші, зібрались у хаті Є. Єдинця нібито обговорити «височайший маніфест». Перед ними виступив представник ковельських залізничників М. А. Жебржицький, який закликав селян не вірити цареві-кровопивцеві, боротися за повалення самодержавства і утворення демократичної республіки. Довідавшись про ці збори, поліція почала слідство, звинувачуючи їх учасників, зокрема М. А. Жебржицького, у державній зраді, але нічого конкретного не добилася і змушена була припинити його.
Перша світова війна завдала великого лиха і Седлищу. У серпні 1915 року, після відступу російських військ, село окупували австро-німецькі війська. Майже всі жителі евакуювалися до Полтавської, Харківської, Курської та інших губерній. Там вони й зустріли Велику Жовтневу революцію. У селі «хазяйнували» австро-німецькі окупанти до кінця 1918 року.
Після укладення Брестського миру жителі Седлища почали повертатися з евакуації. Та ділити поміщицьку землю їм не дали польсько-шляхетські окупанти. Це стало можливим лише влітку 1920 року, коли війська Червоної Армії, перейшовши в контрнаступ, визволили Волинь. Радісно зустрічали жителі Седлища своїх визволителів. У селі відбулися збори, на яких було обрано комітет незаможних селян. Його очолив місцевий житель П. Лісайчук. Комітет розподілив між безземельними й малоземельними селянами поміщицьку землю, організував допомогу Червоній Армії хлібом, фуражем тощо.
Але в жовтні 1920 року Червона Армія змушена була відступити з території Західної Волині. Седлище знову потрапило під владу буржуазної Польщі. Поміщики, що повернулися сюди, забрали у селян землю, надану їм Радянською владою.
За переписом населення, проведеним урядом буржуазної Польщі у 1921 році
з метою оподаткування, в Седлищі налічувалось 159 дворів, 796 жителів. У 1922 році село стало центром гміни, до якої увійшло 17 громад, що об'єднували 119 поселень.
Земельна реформа, здійснена урядом буржуазної Польщі у 20-х рр. для заспокоєння селян, не внесла істотних зміну землекористування. Як і за царизму, поміщики та куркулі залишили собі кращі землі, луки та ліси. Для продажу селянам було виділено у 1927 році лише землі, що належали православній церкві, площа яких становила 8,3 га (з неї 2,6 га продано, а 5, 7 га передано школі).
Щоб ліквідувати черезсмужжя і створити собі на селі соціальну опору, польський буржуазно-поміщицький уряд у 1928 році провів комасацію – землевпорядкування селянських господарств, які виявили бажання виселитись на хутори. В результаті цього 18 куркульських господарств, яким належало понад 10 гектарів землі кожному, а також деякі середняцькі господарства, що мали по 5 і більше га землі, виселилися на хутори. Крім того, на хутори виділилося ще 10 більш-менш заможних господарств з урочища Дворан. Сподівання селянської бідноти на прирізку землі і цього разу були марними. Більше того, їй довелось виплатити державі значну суму (понад 8 тис. злотих) за комасацію.
За часів панування буржуазної Польщі соціальний і національний гніт посилився. Малоземельні та безземельні селяни змушені були йти в найми до поміщиків і куркулів, працювати за мізерну плату від зорі до зорі. Буржуазно-поміщицький уряд примусив селян сплачувати численні податки. Найтяжчим з них був ґрунтовий, який разом з місцевим податком (на «самоврядування») та іншими податками часто досягав до 40 проц. доходу з господарства. Крім того, селяни платили ярмаркові мита, податки з доходів, зокрема податок на «самообкладання», що становив 100 проц. ґрунтового. Не випадково говорили, що «не так мучать податки, як додатки».


Сучасна карта - Седлище