Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Будівництво сприяло й соціально-економічному розвиткові Переспи. Бідніші селяни пішли працювати до власників млина, на залізницю, до більш заможних односельчан, або виїхали до міста і поступово пролетаризувалися. Змінювався зовнішній
вигляд села. Окремі заможні селяни почали будувати хати з димарями, соху й рало замінив залізний плуг. Куркулі купували молотарки, віялки, січкарні та інший інвентар. Село все більше ставало на шлях капіталістичного розвитку.
Під час революції 1905 - 1907 рр. в Росії робітники залізничної станції Переспи брали активну участь у страйках залізничників Ковельського вузла. Селяни, наслідуючи приклад залізничників, відмовлялися сплачувати викупні платежі та податки, вимагали переділу поміщицької землі. Для «втихомирення» переспинців прибув загін жандармів, які влаштували жорстоке пороття селян.
Продаж поміщиком землі Селянському банку біднякам мало що дав. У 1910 - 1914 рр. багатії Переспи та сусідніх сіл купили у банку 690 га землі і відокремились на хутори. Решту землі банк здавав у оренду селянам. Спираючись на столипінське аграрне законодавство, куркулі скуповували також наділи бідніших селян.
Не тільки злидні, а й темрява та неуцтво гнітили селян. Лише діти багатих могли ходити до церковнопарафіяльної школи сусіднього села Пожарок. На 1907 рік у Переспі вміли читати й писати тільки 9 чоловік. Хоч через рік тут і було відкрито початкову школу, але більшість дітей лишалась поза нею.
Багато страждань завдала переспинцям перша світова війна. У серпні 1915 року у зв'язку з наближенням австро-німецьких військ майже всі жителі покинули село і евакуювалися до центральних районів Росії, зокрема на Поволжя. Влітку 1916 року російські війська 8-ї армії прорвали фронт противника на Луцькому напрямку і дійшли до річки Стоходу. Через Переспу, Трилісці, Линівку, Богушівку та інші сусідні села пройшла лінія фронту, який стояв тут до лютого 1918 року.
Солдати 29-го полку 8-ї Туркестанської дивізії, позиції якої були розташовані поблизу Переспи, після повалення самодержавства в Росії стали брататися з німецькими солдатами. Солдати 126-ї дивізії 39-го корпусу, які в серпні 1917 року змінили своїх попередників у Переспі, допомогли трудящим прифронтової смуги перемогти контрреволюцію і в листопаді 1917 року встановити тут Радянську владу.
Про перемогу Жовтневої революції переспинці дізналися в евакуації. Лише влітку 1920 року, коли Червона Армія визволила Волинь від білополяків, селяни стали повертатись до своїх рідних місць. Але тут вони побачили тільки руїни й попелища. Поля та городи були зриті траншеями й окопами: на кожному кроці - колючий дріт. Частина жителів повернулася до рідного села у 1921–1922 рр., коли ці землі знову загарбала панська Польща. Спочатку переспинці жили в землянках та нашвидку зведених бараках, страждаючи від голоду та різних хвороб. У 1921 році в селі було лише 40 господарств, проживало 224 чоловіка населення, тобто стільки, як на початку ХІХ століття. Відбудовувати село за панування буржуазно-поміщицької Польщі було дуже тяжко. Будівельні матеріали й промислові товари коштували занадто дорого. Наприклад, вартість одного кубічного метра дощок становила 160 злотих, тобто майже ринкову ціну корови. Селяни-бідняки та середняки змушені були звертатись до лихварів, купців, державного і приватних банків за позикою, яка відпускалась під високі проценти. Один із селян Переспи - В. Г. Кукурудза, одержавши в 1925 році в банку 3 тис. злотих позики, так і не міг її сплатити.
Аграрні реформи 20-х рр., т. зв. парцеляція і комасація, здійснені в інтересах поміщиків і куркулів, не покращили становища трудівників Переспи. Переважну більшість землі
Переспа
Сторінка 2 з 6
дорогу Луцьк - Ковель, а в 1887 році - залізницю, споруджено залізничну станцію.Будівництво сприяло й соціально-економічному розвиткові Переспи. Бідніші селяни пішли працювати до власників млина, на залізницю, до більш заможних односельчан, або виїхали до міста і поступово пролетаризувалися. Змінювався зовнішній
Під час революції 1905 - 1907 рр. в Росії робітники залізничної станції Переспи брали активну участь у страйках залізничників Ковельського вузла. Селяни, наслідуючи приклад залізничників, відмовлялися сплачувати викупні платежі та податки, вимагали переділу поміщицької землі. Для «втихомирення» переспинців прибув загін жандармів, які влаштували жорстоке пороття селян.
Продаж поміщиком землі Селянському банку біднякам мало що дав. У 1910 - 1914 рр. багатії Переспи та сусідніх сіл купили у банку 690 га землі і відокремились на хутори. Решту землі банк здавав у оренду селянам. Спираючись на столипінське аграрне законодавство, куркулі скуповували також наділи бідніших селян.
Не тільки злидні, а й темрява та неуцтво гнітили селян. Лише діти багатих могли ходити до церковнопарафіяльної школи сусіднього села Пожарок. На 1907 рік у Переспі вміли читати й писати тільки 9 чоловік. Хоч через рік тут і було відкрито початкову школу, але більшість дітей лишалась поза нею.
Багато страждань завдала переспинцям перша світова війна. У серпні 1915 року у зв'язку з наближенням австро-німецьких військ майже всі жителі покинули село і евакуювалися до центральних районів Росії, зокрема на Поволжя. Влітку 1916 року російські війська 8-ї армії прорвали фронт противника на Луцькому напрямку і дійшли до річки Стоходу. Через Переспу, Трилісці, Линівку, Богушівку та інші сусідні села пройшла лінія фронту, який стояв тут до лютого 1918 року.
Солдати 29-го полку 8-ї Туркестанської дивізії, позиції якої були розташовані поблизу Переспи, після повалення самодержавства в Росії стали брататися з німецькими солдатами. Солдати 126-ї дивізії 39-го корпусу, які в серпні 1917 року змінили своїх попередників у Переспі, допомогли трудящим прифронтової смуги перемогти контрреволюцію і в листопаді 1917 року встановити тут Радянську владу.
Про перемогу Жовтневої революції переспинці дізналися в евакуації. Лише влітку 1920 року, коли Червона Армія визволила Волинь від білополяків, селяни стали повертатись до своїх рідних місць. Але тут вони побачили тільки руїни й попелища. Поля та городи були зриті траншеями й окопами: на кожному кроці - колючий дріт. Частина жителів повернулася до рідного села у 1921–1922 рр., коли ці землі знову загарбала панська Польща. Спочатку переспинці жили в землянках та нашвидку зведених бараках, страждаючи від голоду та різних хвороб. У 1921 році в селі було лише 40 господарств, проживало 224 чоловіка населення, тобто стільки, як на початку ХІХ століття. Відбудовувати село за панування буржуазно-поміщицької Польщі було дуже тяжко. Будівельні матеріали й промислові товари коштували занадто дорого. Наприклад, вартість одного кубічного метра дощок становила 160 злотих, тобто майже ринкову ціну корови. Селяни-бідняки та середняки змушені були звертатись до лихварів, купців, державного і приватних банків за позикою, яка відпускалась під високі проценти. Один із селян Переспи - В. Г. Кукурудза, одержавши в 1925 році в банку 3 тис. злотих позики, так і не міг її сплатити.
Аграрні реформи 20-х рр., т. зв. парцеляція і комасація, здійснені в інтересах поміщиків і куркулів, не покращили становища трудівників Переспи. Переважну більшість землі