Сторінка 3 з 6
одержали місцеві багатії - близько 100 га - та колишні військові чиновники - 52 га.
Селяни страждали не лише від малоземелля. Непосильним тягарем на плечі трудового селянства лягли побори та різні
повинності, особливо по ремонту і будівництву шляхів. Тільки у 1936 році переспинці сплатили 3800 злотих земельного податку, 2760 злотих прибуткового, домового, шкільного та чимало різних штрафів і мит за в'їзд до міста на ярмарки.
Крім тяжкого соціального гноблення, переспинці, як і всі трудящі краю, зазнавали жорстокого національного гніту буржуазно-поміщицької Польщі. Українська мова й культура всіляко переслідувалися. У початковій школі з однією класною кімнатою, відкритій тільки 1930 року, навчання провадилось польською мовою, української мови вчили всього кілька годин на тиждень. Крім школи, інших культурно-освітніх закладів у селі не було.
В тяжкі роки окупації трудящі Переспи не мирилися з соціальним і національним гнітом. Вони вели боротьбу проти буржуазного режиму, за політичні права, землю, возз'єднання з Радянською Україною. Організованішого характеру вона набула після утворення в 1923 році місцевої підпільної групи КПЗУ. Ініціаторами її заснування були Р. 3. Верба, Г. І. Мичик, К. І. Томашевич. Переспинський осередок, що налічував 12 членів КПЗУ, розгорнув широку пропагандистську і організаційну роботу.
1924 року в селі утворений райком, який об'єднував 10 осередків КПЗУ. Члени комуністичного осередку вели важливу роботу і серед молоді. Так, П. Ф. Данилюк очолив комсомольські організації («комірки») 9 сіл: Переспи, Бортяхівки, Падалівки, Мілина, Пожарок, Мильська, Линівки, Козина, Малинівки; Ф. Т. Павлюк - осередок МОДРу. Згодом до Переспинського осередку КПЗУ вступили А. Т. Гуделюк, І. Ф. Буць, С. М. Буць, В. Л. Мартинюк, О. С. Самчук та інші. Комуністи разом з комсомольцями активно боролися проти окупантів, за відновлення Радянської влади та возз'єднання Західної України з Радянською Україною.
Незважаючи на переслідування властей, переспинські комуністи у 30-х роках активізували свою діяльність. Вони підтримували тісний зв'язок з райкомом партії, що переїхав у 1931 році до с. Тихотина, та підпільними організаціями КПЗУ навколишніх населених пунктів.
З весни 1934 року боротьба трудящих Переспи проти все зростаючого соціального гноблення посилюється. Селяни відмовлялись виходити на шарварки (дорожна повинність), бойкотували сплату непосильних податків, виганяли поліцію і екзекуторів, підпалювали поміщицькі садиби тощо.
Польський буржуазно-поміщицький уряд у відповідь провадив жорстокі репресії. На початку квітня 1937 року були заарештовані члени Переспинського комуністичного осередку П. Ф. Данилюк, Ф. Т. Павлюк, П. І. Антонюк, А. Т. Гуделюк; всього з села було ув'язнено 15 членів КПЗУ і КСМЗУ. Почались довге слідство, допити, тортури. Після слідства й нелюдських тортур більшість з них було засуджено до тюремного ув'язнення: П. Ф. Данилюка - на 8, Ф. Т. Павлюка - на 7, П. І. Антонюка - на 4 роки.
Проте репресії не зламали волі борців за свободу. 5 жовтня 1937 року в селі знову з'явилися транспаранти, які закликали підтримувати революціонерів Іспанії, борців за свободу Польщі і возз'єднання Волині з Радянською Україною.
17 вересня 1939 року Червона Армія вступила на територію Волині. З великою радістю зустріли робітники і селяни своїх визволителів. Велике свято настало на визволеній землі. Споруджена при в'їзді в село арка розквітла від червоних прапорів. Разом з усіма трудящими Волині селяни Переспи вітали встановлення Радянської влади. Восени 1939 року у поміщиків було конфісковано і розподілено між бідняками Переспи й Мирославки 260 га землі, націоналізовано й передано в
Дивиться також інші населені пункти району: