Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Налагоджувалася торгівля продуктовими і промисловими товарами.
В січні 1940 року після утворення Заболоттівського району в селі почали працювати районні організації та установи. Широко розгорнулося господарське і культурне будівництво. Побувавши в східних областях Радянської України і запозичивши досвід, заболоттівці на початку 1940 року створили колгосп.
Але мирну працю трудівників Заболоття порушив віроломний напад гітлерівської Німеччини на Радянський Союз. 24 червня 1941 року в село вдерлися німецько-фашистські загарбники. Вони встановили тут кривавий окупаційний режим. Школу, медпункт, клуб було закрито. Гітлерівські варвари за допомогою підлих зрадників — українських буржуазних націоналістів заарештували і розстріляли 97 радянських людей, 128 юнаків і дівчат вивезли на каторгу до Німеччини.
Однак населення Заболоття не підкорилося окупантам і піднялося проти них на боротьбу.Частина жителів вступила до партизанських загонів і в їх лавах героїчно боролася проти фашистських загарбників. У цій боротьбі відзначилися колишні члени КПЗУ М. С. Головійчук, Є. І. Головійчук, В. Н. Шевчик, М. Я. Глинянко та інші. Ще у вересні 1941 року секретар райкому комсомолу І. І. Голубцов організував підпільний комітет у складі комсомольців І. І. Лукашука і К. С. Варяниці. Підпільна група розповсюджувала серед населення зведення Радінформбюро про становище на фронті та операції радянських військ, добирала і переправляла людей до партизанських загонів. Жителі села всіляко допомагали партизанам. Так, Г. В. Головійчук переховував поранених бійців Червоної Армії, які не встигли відступити з військовими частинами. Він був партизанським зв'язковим, а його будинок став місцем явок.
У листопаді 1942 року для організації і керівництва партизанськими загонами в північну частину Волині був посланий А. П. Бринський. Він об'єднав усі дрібні партизанські загони, які тут діяли. Партизанське з'єднання А. П. Бринського контролювало залізницю Брест — Ковель. У січні 1943 року через Волинь пройшло партизанське з'єднання С. А. Ковпака. В червні прибуло партизанське з'єднання О. Ф. Федорова, яке відіграло велику роль у розгортанні партизанської боротьби в тилу ворога. Диверсійні групи з'єднання Федорова діяли на багатьох станціях, у т. ч. в Заболотті. Вони висаджували в повітря військові ешелони, влаштовували аварії, внаслідок яких зупинявся рух поїздів на лінії Брест—Ковель. В одній з таких диверсій брав участь робітник залізничної станції Заболоття П. Г. Бідзюра, який потім вступив до лав Червоної Армії і гнав ворога до Берліна. Нині він працює на цій станції.
22 липня 1944 року воїни 38-ї стрілецької дивізії 1-го Білоруського фронту при взаємодії з партизанами визволили Заболоття. Німецько-фашистські загарбники зруйнували в селі 122 будинки, промкомбінат, маслозавод, ліспромгосп, лісопильний завод, електростанцію, залізничну станцію.
Першорядним завданням партійних і радянських органів, усіх трудящих було якнайшвидше відбудувати господарство і подати допомогу фронту. Частина жителів, у т. ч. І. А. Мельничук, М. І. Головійчук, Г. І. Головійчук, Т. Л. Білітюк, Д. Т. Коцюба, С. М. Коцюба, Я. Ф. Глинянко та інші, влилися до лав Червоної Армії і продовжували боротися з ворогом. Трудящі селища відразу ж приступили до залікування ран, завданих війною. Велику допомогу їм подала держава, виділивши будівельні матеріали і грошові кредити. Вже у першій половині 1945 року в Заболотті було споруджено 31 житловий будинок, 3 мости. Методом народної будови закінчили будівництво нового приміщення школи і відремонтували старе. Підняласяз руїн залізнична станція, відновили значну ділянку залізничної магістралі Брест — Ковель.
Радянська влада повернула селянам землю, відібрану у них під час німецько-фашистської окупації. Для своєчасного обробітку її навесні 1945 року багато жителів Заболоття одержали від держави насіння, безкінні
Заболоття
Сторінка 4 з 7
маслозавод, ліспромгосп, електростанція. У Заболотті відкрилася семирічна школа, в якій діти вперше дістали можливість навчатися рідною українською мовою. Почав працювати медпункт, де трудящі безплатно діставали медичну допомогу. Своє дозвілля жителі проводили у клубі, який мав пересувну кіноустановку. Тут селяни з великим інтересом продивилися кращі радянські кінофільми: «Ленін у Жовтні», «Ми з Кронштадта», «Чапаєв» та інші. В січні 1940 року після утворення Заболоттівського району в селі почали працювати районні організації та установи. Широко розгорнулося господарське і культурне будівництво. Побувавши в східних областях Радянської України і запозичивши досвід, заболоттівці на початку 1940 року створили колгосп.
Але мирну працю трудівників Заболоття порушив віроломний напад гітлерівської Німеччини на Радянський Союз. 24 червня 1941 року в село вдерлися німецько-фашистські загарбники. Вони встановили тут кривавий окупаційний режим. Школу, медпункт, клуб було закрито. Гітлерівські варвари за допомогою підлих зрадників — українських буржуазних націоналістів заарештували і розстріляли 97 радянських людей, 128 юнаків і дівчат вивезли на каторгу до Німеччини.
Однак населення Заболоття не підкорилося окупантам і піднялося проти них на боротьбу.Частина жителів вступила до партизанських загонів і в їх лавах героїчно боролася проти фашистських загарбників. У цій боротьбі відзначилися колишні члени КПЗУ М. С. Головійчук, Є. І. Головійчук, В. Н. Шевчик, М. Я. Глинянко та інші. Ще у вересні 1941 року секретар райкому комсомолу І. І. Голубцов організував підпільний комітет у складі комсомольців І. І. Лукашука і К. С. Варяниці. Підпільна група розповсюджувала серед населення зведення Радінформбюро про становище на фронті та операції радянських військ, добирала і переправляла людей до партизанських загонів. Жителі села всіляко допомагали партизанам. Так, Г. В. Головійчук переховував поранених бійців Червоної Армії, які не встигли відступити з військовими частинами. Він був партизанським зв'язковим, а його будинок став місцем явок.
У листопаді 1942 року для організації і керівництва партизанськими загонами в північну частину Волині був посланий А. П. Бринський. Він об'єднав усі дрібні партизанські загони, які тут діяли. Партизанське з'єднання А. П. Бринського контролювало залізницю Брест — Ковель. У січні 1943 року через Волинь пройшло партизанське з'єднання С. А. Ковпака. В червні прибуло партизанське з'єднання О. Ф. Федорова, яке відіграло велику роль у розгортанні партизанської боротьби в тилу ворога. Диверсійні групи з'єднання Федорова діяли на багатьох станціях, у т. ч. в Заболотті. Вони висаджували в повітря військові ешелони, влаштовували аварії, внаслідок яких зупинявся рух поїздів на лінії Брест—Ковель. В одній з таких диверсій брав участь робітник залізничної станції Заболоття П. Г. Бідзюра, який потім вступив до лав Червоної Армії і гнав ворога до Берліна. Нині він працює на цій станції.
22 липня 1944 року воїни 38-ї стрілецької дивізії 1-го Білоруського фронту при взаємодії з партизанами визволили Заболоття. Німецько-фашистські загарбники зруйнували в селі 122 будинки, промкомбінат, маслозавод, ліспромгосп, лісопильний завод, електростанцію, залізничну станцію.
Першорядним завданням партійних і радянських органів, усіх трудящих було якнайшвидше відбудувати господарство і подати допомогу фронту. Частина жителів, у т. ч. І. А. Мельничук, М. І. Головійчук, Г. І. Головійчук, Т. Л. Білітюк, Д. Т. Коцюба, С. М. Коцюба, Я. Ф. Глинянко та інші, влилися до лав Червоної Армії і продовжували боротися з ворогом. Трудящі селища відразу ж приступили до залікування ран, завданих війною. Велику допомогу їм подала держава, виділивши будівельні матеріали і грошові кредити. Вже у першій половині 1945 року в Заболотті було споруджено 31 житловий будинок, 3 мости. Методом народної будови закінчили будівництво нового приміщення школи і відремонтували старе. Підняласяз руїн залізнична станція, відновили значну ділянку залізничної магістралі Брест — Ковель.
Радянська влада повернула селянам землю, відібрану у них під час німецько-фашистської окупації. Для своєчасного обробітку її навесні 1945 року багато жителів Заболоття одержали від держави насіння, безкінні