Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Під впливом комуністів робітники лісопильної фірми «Будекс» 9 квітня 1927 року застрайкували. Вони вимагали виплати заробітної плати за останні 6 тижнів, затриманої підприємцями, і поліпшення умов життя. Страйки особливо почастішали в роки економічної кризи 1929—1933 рр., коли власники підприємств систематично не виплачували робітникам заробітної плати, порушували їх елементарні права. Особливої гостроти революційні виступи трудящих Заболоття набули в 1935 році. Вони відмовлялися відбувати повинності по прокладанню і ремонту шляхів, самовільно рубали поміщицький і державний ліс, підпалювали панські будівлі та інше майно.
Виконуючи рішення IV з'їзду КПЗУ (кінець 1934 року), Заболоттівська партійна організація закликала трудящих до боротьби проти капіталу, фашизації і окупації, за зміцнення керівної ролі робітничого класу в революційно-визвольному русі. Особливу увагу було звернуто на розгортання роботи серед робітників лісової промисловості. Комуністи-підпільники розповсюджували серед них революційну літературу і піднімали їх на боротьбу проти експлуатації.Трудящі Заболоття взяли активну участь у сільськогосподарському страйку, який охопив Волинь у 1936 році. 4 вересня Заболоттівський райком КПЗУ розповсюдив серед селян відозви, закликаючи їх виступити проти високих цін на промислові товари і дуже низьких — на сільськогосподарські. Внаслідок агітації селяни відмовилися везти продукти на ярмарок. Вони вимагали скасування державних повинностей та зменшення ринкових зборів. Це був величезний виступ трудового селянства Волині.
Нова економічна криза, яка почалася у Польщі в 1938 році, значно погіршила становище трудящих Заболоття. Це привело до посилення страйкової боротьби. 29 березня 1938 року застрайкували 420 робітників лісопильної фірми. Вони вимагали підвищення заробітної плати, зменшення робочого дня, скасування штрафів тощо.
Щоб не допустити простою підприємства, правління лісопильної фірми вирішило набрати нових робітників з селян навколишніх сіл. Проте вони відмовилися стати штрейкбрехерами і не приїхали до Заболоття. Ніяких результатів не дали переговори з страйкарями, які проводив інспектор дирекції лісів. Лише 25 квітня, коли правління фірми пообіцяло збільшити заробітну плату, зменшити робочий день і скасувати штрафи, страйк припинився.
Однак власники не тільки не йшли на поступки робітникам, а й залякували їх звільненням з роботи, щоб примусити працювати на старих умовах. Тоді робітники 27 травня скликали збори і ухвалили наполягати на виконанні попередніх вимог, заявивши протест проти зловживань адміністрації. Проте хазяї продовжували зволікати, і 28 травня страйк почався знову. Наступного дня у Заболоття прибув ковельський староста, який намагався примусити робітників стати до роботи. Не добившись цього, він викликав з Ковеля війська, і страйк був придушений силою.
Борючись проти соціального і національного гноблення, трудящі Заболоття звертали свої надії на Радянську країну, де жили їх єдинокровні брати. У вересні 1939 року ці сподівання збулися. Відразу після першої звістки про визвольний похід Червоної Армії у Заболотті було створено ревком, який вжив заходів до встановлення революційного порядку. На чолі ревкому став відомий західноукраїнський письменник О. Я. Гаврилюк.
19 вересня у Заболоття вступили воїни-визволителі. Населення зустріло їх хлібом-сіллю. На вулицях села були вивішені червоні прапори і транспаранти з словами привіту й вдячності за братерську допомогу. Того ж дня ревком було реорганізовано у тимчасовий комітет, який почав здійснювати корінні соціальні перетворення. Вся земля була відібрана у великих власників і безплатно передана у користування безземельним і малоземельним селянам. Були націоналізовані підприємства лісової промисловості, а також великі житлові будинки, що належали поміщикам, осадникам, купцям та урядовцям . У селищі стали працювати промкомбінат,
Заболоття
Сторінка 3 з 7
організації мас на боротьбу з окупантами і вироблення програми дій у Заболотті неодноразово скликалися нелегальні районні партійні збори. Згодом для кращої конспірації місце їх проведення було перенесено до Гути, розташованої попід лісом. В кінці березня 1927 року ковельський повітовий староста доповідав волинському воєводі про активну діяльність комуністичних осередків у Заболотті, Турі й Гуті. Виконуючи рішення IV з'їзду КПЗУ (кінець 1934 року), Заболоттівська партійна організація закликала трудящих до боротьби проти капіталу, фашизації і окупації, за зміцнення керівної ролі робітничого класу в революційно-визвольному русі. Особливу увагу було звернуто на розгортання роботи серед робітників лісової промисловості. Комуністи-підпільники розповсюджували серед них революційну літературу і піднімали їх на боротьбу проти експлуатації.Трудящі Заболоття взяли активну участь у сільськогосподарському страйку, який охопив Волинь у 1936 році. 4 вересня Заболоттівський райком КПЗУ розповсюдив серед селян відозви, закликаючи їх виступити проти високих цін на промислові товари і дуже низьких — на сільськогосподарські. Внаслідок агітації селяни відмовилися везти продукти на ярмарок. Вони вимагали скасування державних повинностей та зменшення ринкових зборів. Це був величезний виступ трудового селянства Волині.
Нова економічна криза, яка почалася у Польщі в 1938 році, значно погіршила становище трудящих Заболоття. Це привело до посилення страйкової боротьби. 29 березня 1938 року застрайкували 420 робітників лісопильної фірми. Вони вимагали підвищення заробітної плати, зменшення робочого дня, скасування штрафів тощо.
Щоб не допустити простою підприємства, правління лісопильної фірми вирішило набрати нових робітників з селян навколишніх сіл. Проте вони відмовилися стати штрейкбрехерами і не приїхали до Заболоття. Ніяких результатів не дали переговори з страйкарями, які проводив інспектор дирекції лісів. Лише 25 квітня, коли правління фірми пообіцяло збільшити заробітну плату, зменшити робочий день і скасувати штрафи, страйк припинився.
Однак власники не тільки не йшли на поступки робітникам, а й залякували їх звільненням з роботи, щоб примусити працювати на старих умовах. Тоді робітники 27 травня скликали збори і ухвалили наполягати на виконанні попередніх вимог, заявивши протест проти зловживань адміністрації. Проте хазяї продовжували зволікати, і 28 травня страйк почався знову. Наступного дня у Заболоття прибув ковельський староста, який намагався примусити робітників стати до роботи. Не добившись цього, він викликав з Ковеля війська, і страйк був придушений силою.
Борючись проти соціального і національного гноблення, трудящі Заболоття звертали свої надії на Радянську країну, де жили їх єдинокровні брати. У вересні 1939 року ці сподівання збулися. Відразу після першої звістки про визвольний похід Червоної Армії у Заболотті було створено ревком, який вжив заходів до встановлення революційного порядку. На чолі ревкому став відомий західноукраїнський письменник О. Я. Гаврилюк.
19 вересня у Заболоття вступили воїни-визволителі. Населення зустріло їх хлібом-сіллю. На вулицях села були вивішені червоні прапори і транспаранти з словами привіту й вдячності за братерську допомогу. Того ж дня ревком було реорганізовано у тимчасовий комітет, який почав здійснювати корінні соціальні перетворення. Вся земля була відібрана у великих власників і безплатно передана у користування безземельним і малоземельним селянам. Були націоналізовані підприємства лісової промисловості, а також великі житлові будинки, що належали поміщикам, осадникам, купцям та урядовцям . У селищі стали працювати промкомбінат,