Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Незважаючи на кріпосницький характер реформи, скасування кріпосного права відкрило шлях до розвитку капіталізму в Росії. У пореформений період Заболоття значно зросло. Якщо в 1849 році в селі налічувалося 108 дворів, то в 1898 році — 184, а в 1904 році — вже 265 дворів. У кінці XIX століття через Заболоття було прокладено залізницю Ковель — Брест і побудовано залізничну станцію. Це сприяло дальшому розвитку економіки села. Рух через станцію постійно зростав. З 1879 по 1883 рік із Заболоття щорічно вирушало до 2200 пасажирів, а кількість перевезених вантажів збільшилася в 2 рази.
У 1874 році в Заболотті відкрили початкову сільську школу, яка в 1887 році була передана у відання духовенства і реорганізована на церковнопарафіяльну. В 1898 році у ній навчалося 33 учні, переважно діти багатіїв та чиновників. На початку XX століття в селі почав діяти фельдшерський пункт, але на його утримання відпускалася мізерна сума коштів.
Під впливом революційних подій 1905 року, що відбувалися у центральних районах Росії, селяни Заболоття вимагали зменшення податків, самовільно рубали казенний ліс і пасли там худобу. Щоб ослабити революційну боротьбу, царизм нацьковував трудящих різних національностей одних на одних. У кінці 1905 року до села прибув справник з поліцаями, які вчинили тут єврейський погром.
Перша світова війна завдала жителям Заболоття багато лиха. Влітку 1915 року село захопили австро-німецькі війська. Вони встановили жорстокий режим. Внаслідок голоду, який тут почався, значна частина населення вимерла. Після краху австро-німецької окупації Заболоття на початку 1919 року захопили білополяки. Трудящі села мужньо боролися за своє соціальне і національне визволення. Вони з радістю дізналися про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції. Цю хвилюючу звістку принесли їм солдати і біженці, що повернулися додому після укладення Брестського миру.
Незабаром у Заболотті замайорів червоний прапор. Червона Армія, здійснюючи переможний наступ, відкинула білополяків і у серпні 1920 року визволила Волинь. Палко зустріли її трудящі Заболоття. В селі було створено ревком, який організував допомогу Червоній Армії і почав підготовку до розподілу поміщицької землі. Проте його діяльність була перервана новим наступом білополяків, і Червоній Армії довелося відступити. За Ризьким договором 1921 року Заболоття лишилося під владою буржуазної Польщі. Польська окупація, яка тривала майже два десятиріччя, призвела трудящих до цілковитого розорення. З цієї багатої на ліс місцевості окупанти і лісопильна фірма «Будекс», заснована тут ще в кінці XIX століття, безперебійно вивозили першокласні мачтові сосни у порт Гданськ,а звідти — за океан, одержуючи величезні прибутки. Водночас селяни Заболоття, які за наказом окупантів рубали цей ліс, бідували, жили у тяжкій скруті. Польські власті насаджували в Заболотті колоністів-осадників і безплатно наділяли їх землею за рахунок місцевого населення. Безземелля і малоземелля, нестача коней і сільськогосподарських знарядь праці, великі податки і постійні штрафи робили становище основної маси селян нестерпним.
Побоюючись зростаючого невдоволення селян, польські власті провели у 1925 році парцеляцію непридатних земель великого духовенства і шляхти. Згідно з законом про парцеляцію безземельні й малоземельні селяни могли придбати за дуже високу плату земельні наділи до 2 десятин. Але ці наділи, як правило, були розкидані в кількох місцях і являли собою найгірші землі, де урожай був дуже низький. Тому селяни відмовлялися від них. Все це примушувало жителів Заболоття залишати рідний край і емігрувати до США, Канади, Аргентіни та інших країн. Лише в 1926—1927 рр. з села виїхало 17 сімей.
Населення Заболоття не мирилося з своїм тяжким становищем і піднялося на боротьбу проти окупантів, за возз'єднання з Радянською Україною. Цією боротьбою керувала КПЗУ. Комуністи роз'яснювали трудящим, що лише шляхом рішучої боротьби з гнобителями можна добитися поліпшення свого становища. На території Заболоттівської гміни діяв райком КПЗУ, який об'єднував осередки КПЗУ сіл Гути, Тура, Заболоття, Заліс. Заболоттівський райком встановив зв'язки з Ковельським і Луцьким окружкомами КПЗУ. Для
Заболоття
Сторінка 2 з 7
щорічно по 12 крб. 75 коп. викупних платежів протягом 49 років. Ліси лишилися у повній власності держави.Незважаючи на кріпосницький характер реформи, скасування кріпосного права відкрило шлях до розвитку капіталізму в Росії. У пореформений період Заболоття значно зросло. Якщо в 1849 році в селі налічувалося 108 дворів, то в 1898 році — 184, а в 1904 році — вже 265 дворів. У кінці XIX століття через Заболоття було прокладено залізницю Ковель — Брест і побудовано залізничну станцію. Це сприяло дальшому розвитку економіки села. Рух через станцію постійно зростав. З 1879 по 1883 рік із Заболоття щорічно вирушало до 2200 пасажирів, а кількість перевезених вантажів збільшилася в 2 рази.
Під впливом революційних подій 1905 року, що відбувалися у центральних районах Росії, селяни Заболоття вимагали зменшення податків, самовільно рубали казенний ліс і пасли там худобу. Щоб ослабити революційну боротьбу, царизм нацьковував трудящих різних національностей одних на одних. У кінці 1905 року до села прибув справник з поліцаями, які вчинили тут єврейський погром.
Перша світова війна завдала жителям Заболоття багато лиха. Влітку 1915 року село захопили австро-німецькі війська. Вони встановили жорстокий режим. Внаслідок голоду, який тут почався, значна частина населення вимерла. Після краху австро-німецької окупації Заболоття на початку 1919 року захопили білополяки. Трудящі села мужньо боролися за своє соціальне і національне визволення. Вони з радістю дізналися про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції. Цю хвилюючу звістку принесли їм солдати і біженці, що повернулися додому після укладення Брестського миру.
Незабаром у Заболотті замайорів червоний прапор. Червона Армія, здійснюючи переможний наступ, відкинула білополяків і у серпні 1920 року визволила Волинь. Палко зустріли її трудящі Заболоття. В селі було створено ревком, який організував допомогу Червоній Армії і почав підготовку до розподілу поміщицької землі. Проте його діяльність була перервана новим наступом білополяків, і Червоній Армії довелося відступити. За Ризьким договором 1921 року Заболоття лишилося під владою буржуазної Польщі. Польська окупація, яка тривала майже два десятиріччя, призвела трудящих до цілковитого розорення. З цієї багатої на ліс місцевості окупанти і лісопильна фірма «Будекс», заснована тут ще в кінці XIX століття, безперебійно вивозили першокласні мачтові сосни у порт Гданськ,а звідти — за океан, одержуючи величезні прибутки. Водночас селяни Заболоття, які за наказом окупантів рубали цей ліс, бідували, жили у тяжкій скруті. Польські власті насаджували в Заболотті колоністів-осадників і безплатно наділяли їх землею за рахунок місцевого населення. Безземелля і малоземелля, нестача коней і сільськогосподарських знарядь праці, великі податки і постійні штрафи робили становище основної маси селян нестерпним.
Побоюючись зростаючого невдоволення селян, польські власті провели у 1925 році парцеляцію непридатних земель великого духовенства і шляхти. Згідно з законом про парцеляцію безземельні й малоземельні селяни могли придбати за дуже високу плату земельні наділи до 2 десятин. Але ці наділи, як правило, були розкидані в кількох місцях і являли собою найгірші землі, де урожай був дуже низький. Тому селяни відмовлялися від них. Все це примушувало жителів Заболоття залишати рідний край і емігрувати до США, Канади, Аргентіни та інших країн. Лише в 1926—1927 рр. з села виїхало 17 сімей.
Населення Заболоття не мирилося з своїм тяжким становищем і піднялося на боротьбу проти окупантів, за возз'єднання з Радянською Україною. Цією боротьбою керувала КПЗУ. Комуністи роз'яснювали трудящим, що лише шляхом рішучої боротьби з гнобителями можна добитися поліпшення свого становища. На території Заболоттівської гміни діяв райком КПЗУ, який об'єднував осередки КПЗУ сіл Гути, Тура, Заболоття, Заліс. Заболоттівський райком встановив зв'язки з Ковельським і Луцьким окружкомами КПЗУ. Для