Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
тікати представники католицького та уніатського духовенства. Жителі Ратного розгромили костьол і спалили вівтар. Ратнівський священик ледве врятувався, залишивши місто. Втікаючи, він захопив з собою чималий обоз з майном, нажитим за рахунок місцевого населення, але ратнівці зробили засідку і відбили його.
Після відступу повстанської армії під керівництвом Б. Хмельницького польська шляхта жорстоко розправилася з населенням Ратного. Всіх, хто брав участь у повстанні або співчував йому, піддавали гонінням і переслідуванням. Привілеї, надані раніше місту, були повністю скасовані, а населення закріпачене. Становище народних-мас Ратного значно погіршилося. Податки, які вони мали сплачувати, невпинно зростали2.
Після третього поділу Польщі в 1795 році Ратне разом із Західною Волинню відійшло до Росії. Населення міста визволилося від ненависного польсько-шляхетського панування і возз'єдналося з основною частиною українського народу.
Під час Вітчизняної війни 1812 року Ратне було ареною воєнних дій. Біля міста стояли головні сили австрійської дивізії Зігенталя, що входила до складу наполеонівської армії. Потіснивши ворога, в липні через Ратне пройшла 3-а російська армія під командуванням генерала О. П. Тормасова, яка рушила на Кобрин і Брест. Вона оточила ворожу бригаду генерала Кленгеля і примусила її капітулювати. На початку вересня 1812 року російські війська під натиском переважаючих сил противника змушені були відступити до лінії річки Стиру. Ратне було захоплено ворогом. Проте незабаром, з'єднавшись під Луцьком, війська 3-ї російської армії і дунайська армія під командуванням П. В. Чичагова перейшли в наступ на широкому фронті і завдали ворогові нищівного удару. 18 вересня місто було визволено.
Ратне зазнало великих руйнувань, але відбудовувалось дуже повільно. Населення його в цей час становило близько 2 тис. чоловік. Більшість жителів міста працювала в сільському господарстві, частина займалася кустарними промислами, торгівлею, сплавом лісу та хліба. Після реформи 1861 року, яка дала поштовх роз витку капіталізму, в Ратному виникло кілька невеликих капіталістичних підприємств. У 1868 році тут була маслоробня, 2 шкіряні, пивоварний і цегельний заводи. Щорічно в місті відбувалося 6 ярмарків, на які привозилося товару на суму понад 200 тис. карбованців.
Швидкими темпами зростало населення Ратного. У 1910 році воно становило 4035 чоловік. З розвитком капіталізму поглибився процес класової диференціації, внаслідок чого основна частина жителів позбавлялася свого головного джерела існування — землі і розорялася, а їх земельні наділи потрапляли до рук великих землевласників. Деякі поміщики мали по 1000 і більше десятин. Так, поміщиці С. Вофташ належало 1700 га кращих земель, графині Горайській —1800 гектарів.
Погано було в місті з медичним обслуговуванням. Лише в 1907 році тут відкрили, земську лікарню. Голод, хвороби, висока смертність були невід'ємними супутниками життя більшості населення Ратного за капіталізму.
Під час першої світової імперіалістичної війни місто було захоплено австро- німецькими військами. Частина населення загинула під час сильних боїв, які тут відбувалися, а частина евакуювалася в східні райони. Трудящі Ратного із захопленням зустріли звістку про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції. Проте згідно з Ризьким договором 1921 року реакційним колам Польщі при підтримці імперіалістичних держав вдалося відторгнути від Радянської України західні землі,у т. ч. і Ратне. Польська окупація, яка тривала майже два десятиліття, призвела до цілковитого занепаду господарства і розорення трудящих. Як зазначалося в тогочасній радянській пресі, «у зайнятих польськими військами областях Волині лютує страшний голод. Весь хліб польськими властями вивезений. Населення харчується березовою корою та іншими домішками».
Ратне
Сторінка 3 з 7
також піднялося на боротьбу проти польської шляхти. Воно організувало загін, який чинив розправу над панами та представниками католицького духовенства і вигнав з міста польський гарнізон. Повстанці відбирали у панів майно і роздавали його бідним. Шляхтич Г. Порзницький скаржився в суд, що жителі Ратного, очолювані бурмистром і райцями, відібрали в нього майно, а його самого мало не вбили. Від народного гніву змушені були Після відступу повстанської армії під керівництвом Б. Хмельницького польська шляхта жорстоко розправилася з населенням Ратного. Всіх, хто брав участь у повстанні або співчував йому, піддавали гонінням і переслідуванням. Привілеї, надані раніше місту, були повністю скасовані, а населення закріпачене. Становище народних-мас Ратного значно погіршилося. Податки, які вони мали сплачувати, невпинно зростали2.
Після третього поділу Польщі в 1795 році Ратне разом із Західною Волинню відійшло до Росії. Населення міста визволилося від ненависного польсько-шляхетського панування і возз'єдналося з основною частиною українського народу.
Під час Вітчизняної війни 1812 року Ратне було ареною воєнних дій. Біля міста стояли головні сили австрійської дивізії Зігенталя, що входила до складу наполеонівської армії. Потіснивши ворога, в липні через Ратне пройшла 3-а російська армія під командуванням генерала О. П. Тормасова, яка рушила на Кобрин і Брест. Вона оточила ворожу бригаду генерала Кленгеля і примусила її капітулювати. На початку вересня 1812 року російські війська під натиском переважаючих сил противника змушені були відступити до лінії річки Стиру. Ратне було захоплено ворогом. Проте незабаром, з'єднавшись під Луцьком, війська 3-ї російської армії і дунайська армія під командуванням П. В. Чичагова перейшли в наступ на широкому фронті і завдали ворогові нищівного удару. 18 вересня місто було визволено.
Ратне зазнало великих руйнувань, але відбудовувалось дуже повільно. Населення його в цей час становило близько 2 тис. чоловік. Більшість жителів міста працювала в сільському господарстві, частина займалася кустарними промислами, торгівлею, сплавом лісу та хліба. Після реформи 1861 року, яка дала поштовх роз витку капіталізму, в Ратному виникло кілька невеликих капіталістичних підприємств. У 1868 році тут була маслоробня, 2 шкіряні, пивоварний і цегельний заводи. Щорічно в місті відбувалося 6 ярмарків, на які привозилося товару на суму понад 200 тис. карбованців.
Швидкими темпами зростало населення Ратного. У 1910 році воно становило 4035 чоловік. З розвитком капіталізму поглибився процес класової диференціації, внаслідок чого основна частина жителів позбавлялася свого головного джерела існування — землі і розорялася, а їх земельні наділи потрапляли до рук великих землевласників. Деякі поміщики мали по 1000 і більше десятин. Так, поміщиці С. Вофташ належало 1700 га кращих земель, графині Горайській —1800 гектарів.
Погано було в місті з медичним обслуговуванням. Лише в 1907 році тут відкрили, земську лікарню. Голод, хвороби, висока смертність були невід'ємними супутниками життя більшості населення Ратного за капіталізму.
Під час першої світової імперіалістичної війни місто було захоплено австро- німецькими військами. Частина населення загинула під час сильних боїв, які тут відбувалися, а частина евакуювалася в східні райони. Трудящі Ратного із захопленням зустріли звістку про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції. Проте згідно з Ризьким договором 1921 року реакційним колам Польщі при підтримці імперіалістичних держав вдалося відторгнути від Радянської України західні землі,у т. ч. і Ратне. Польська окупація, яка тривала майже два десятиліття, призвела до цілковитого занепаду господарства і розорення трудящих. Як зазначалося в тогочасній радянській пресі, «у зайнятих польськими військами областях Волині лютує страшний голод. Весь хліб польськими властями вивезений. Населення харчується березовою корою та іншими домішками».