Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Згідно з цим правом населення Ратного звільнялося від управління призначених королем каштелянів, суддів, підсудків та інших чиновників, а їхні функції передавались раді. Вона складалася з війта, бурмистра і райців (ротманів), що обиралися заможною частиною населення з свого середовища. З метою сприяння розвитку господарства у Ратному встановлювалися дні ярмарку і щотижневих торгів. Місто було виділено в окрему адміністративно-фінансову одиницю.
Діставши магдебурзьке право, міщани Ратного перестали підкорятися князю Сангушку і відбувати на його користь повинності. У відповідь князь навесні 1441 року вчинив збройний напад на місто, завдавши йому багато шкоди. За це польський король Владислав Ягеллончик того ж року відібрав Ратне у Сангушка і передав його холмському старості Дериславу. Проте навесні 1442 року король знову повернув Ратне Сангушкові.
На початку XVI століття було утворено Ратнівське староство з центром у Ратному. Воно простягалося вздовж Прип'яті на 100 км і врізувалося клином між Ковельським і Брестським староствами. Ратнівське староство входило до складу Волинської землі Литовської держави. Управляли ним старости і підстарости, що призначалися королем з числа місцевої родовитої шляхти. Ратнівське староство поділялося на 2 волості — Ратнівську і Ветельську, які об'єднували 27 сіл.
Населення Ратного відбувало тяжкі феодальні повинності і сплачувало численні податки і побори. Воно було зобов'язане обробляти поле, збирати врожай та сіно і звозити їх до замкового двору, ремонтувати замок і виконувати ряд інших робіт. Дуже важким тягарем для.жителів міста була данина. Кожне дворище мало давати по 3,5 відра меду, але управителі самовільно збільшували цей податок до 5 відер, стягуючи «мед липовий», «мед осінній», «мед данний» тощо. Важкою повинністю було полюддя, яке давали підстарості, коли він приїздив сюди. Кожне дворище мало також вносити на користь старостинського двору т. зв. побір — 3 білки і 20 грошів.
У 1565 році в Ратному налічувалося 249 будинків, які сплачували 49 злотих 24 гроші чиншу на рік. Крім того, міщани вносили по 3 гроші за 20 порожніх димів, господарі яких залишили місто і пішли шукати кращої долі. 43 комірники платили щорічно по 1 грошу чиншу та півтора гроша лазебного (на утримання лазні). Власники 6 м'ясних лавок вносили по 15 грошів, а винокурні та корчми — по 120 злотих на рік. Права населення Ратного дедалі обмежувалися. В 1542 році селянам і міщанам було заборонено вільно користуватися річками, озерами і лісами. їх тяжке становище погіршувалося внаслідок частих неврожаїв, що призводили до страшного голоду, та епідемічних хвороб.
Крім соціального гніту, жителі Ратного зазнавали жорстокого національного гноблення. Польські феодали проводили політику примусового ополячування і покатоличення місцевого населення. У 1504 році в місті було збудовано католицький костьол. За ним, згідно з королівським привілеєм, закріплювалася велика кількість землі та лісів. Згодом тут спорудили другий католицький костьол.
Політика соціального і національного гноблення, яку проводили польські загарбники, викликала опір населення Ратного. 24 липня 1635 року уніатський священик М. Кульчицький наказав своїм слугам захопити худобу міських жителів, яка потрапила на церковні поля. Обурені міщани силою відібрали її, побили попівського слугу і посадили його до в'язниці. Оскільки Кульчицький не платив податків, а перекладав їх на міське населення, міщани напали на його двір, захопили кілька волів і відвели їх до бурмистра. Священик подав скаргу на бурмистра і райців. Відносини між жителями міста і католицьким духовенством дедалі погіршувалися.
Особливої гостроти боротьба проти гніту шляхетської Польщі набрала в період визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького і вступу його армії на Волинь. Тут у багатьох місцях активно діяли загони повсталого селянства і міських жителів. Населення Ратного
Ратне
Сторінка 2 з 7
В результаті феодальних усобиць і боротьби між Польщею і Литвою становище населення Ратного було надзвичайно тяжким. Місто кілька разів горіло і зазнавало великих руйнувань. Жителі його часто піднімались на боротьбу проти загарбників, але, зазнавши невдачі, розбігалися в інші землі. Щоб втихомирити їх і збільшити свої прибутки шляхом розвитку міської торгівлі, польський король Владислав у 1440 році надав місту магдебурзьке право. Діставши магдебурзьке право, міщани Ратного перестали підкорятися князю Сангушку і відбувати на його користь повинності. У відповідь князь навесні 1441 року вчинив збройний напад на місто, завдавши йому багато шкоди. За це польський король Владислав Ягеллончик того ж року відібрав Ратне у Сангушка і передав його холмському старості Дериславу. Проте навесні 1442 року король знову повернув Ратне Сангушкові.
На початку XVI століття було утворено Ратнівське староство з центром у Ратному. Воно простягалося вздовж Прип'яті на 100 км і врізувалося клином між Ковельським і Брестським староствами. Ратнівське староство входило до складу Волинської землі Литовської держави. Управляли ним старости і підстарости, що призначалися королем з числа місцевої родовитої шляхти. Ратнівське староство поділялося на 2 волості — Ратнівську і Ветельську, які об'єднували 27 сіл.
Населення Ратного відбувало тяжкі феодальні повинності і сплачувало численні податки і побори. Воно було зобов'язане обробляти поле, збирати врожай та сіно і звозити їх до замкового двору, ремонтувати замок і виконувати ряд інших робіт. Дуже важким тягарем для.жителів міста була данина. Кожне дворище мало давати по 3,5 відра меду, але управителі самовільно збільшували цей податок до 5 відер, стягуючи «мед липовий», «мед осінній», «мед данний» тощо. Важкою повинністю було полюддя, яке давали підстарості, коли він приїздив сюди. Кожне дворище мало також вносити на користь старостинського двору т. зв. побір — 3 білки і 20 грошів.
У 1565 році в Ратному налічувалося 249 будинків, які сплачували 49 злотих 24 гроші чиншу на рік. Крім того, міщани вносили по 3 гроші за 20 порожніх димів, господарі яких залишили місто і пішли шукати кращої долі. 43 комірники платили щорічно по 1 грошу чиншу та півтора гроша лазебного (на утримання лазні). Власники 6 м'ясних лавок вносили по 15 грошів, а винокурні та корчми — по 120 злотих на рік. Права населення Ратного дедалі обмежувалися. В 1542 році селянам і міщанам було заборонено вільно користуватися річками, озерами і лісами. їх тяжке становище погіршувалося внаслідок частих неврожаїв, що призводили до страшного голоду, та епідемічних хвороб.
Крім соціального гніту, жителі Ратного зазнавали жорстокого національного гноблення. Польські феодали проводили політику примусового ополячування і покатоличення місцевого населення. У 1504 році в місті було збудовано католицький костьол. За ним, згідно з королівським привілеєм, закріплювалася велика кількість землі та лісів. Згодом тут спорудили другий католицький костьол.
Політика соціального і національного гноблення, яку проводили польські загарбники, викликала опір населення Ратного. 24 липня 1635 року уніатський священик М. Кульчицький наказав своїм слугам захопити худобу міських жителів, яка потрапила на церковні поля. Обурені міщани силою відібрали її, побили попівського слугу і посадили його до в'язниці. Оскільки Кульчицький не платив податків, а перекладав їх на міське населення, міщани напали на його двір, захопили кілька волів і відвели їх до бурмистра. Священик подав скаргу на бурмистра і райців. Відносини між жителями міста і католицьким духовенством дедалі погіршувалися.
Особливої гостроти боротьба проти гніту шляхетської Польщі набрала в період визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького і вступу його армії на Волинь. Тут у багатьох місцях активно діяли загони повсталого селянства і міських жителів. Населення Ратного