Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Старий Чорторийськ

Сторінка 4 з 7
Єдиний фельдшер, що був у селі, не міг своєчасно надати необхідну медичну допомогу.
Відвідувати школу, яка була в селі, могли тільки діти заможних селян. А бід­няки мусили посилати своїх дітей з восьми років у найми. Тому школа мала не» значний контингент учнів, який на весну майже розсівався, бо діти селян навіть переднього достатку залучались до праці в господарстві. В 1930/31 навчальному році у школі навчалося 182 хлопчики та 83 дівчинки, а закінчило школу лише 8 дітей, серед яких не було жодної дівчинки.
Нестатки, політичне та національне безправ'я штовхали трудящих Старого Чорторийська на боротьбу проти експлуататорів, за встановлення влади трудящих. Організаторами цієї боротьби був підпільний осередок КПЗУ. Не раз повітовий староста у своїх донесеннях до воєводського управління з тривогою повідомляв про діяльність осередку.
Помітну роль в організації мас, зокрема робітників, що працювали по найму, відігравала профспілкова організація деревообробників, будівельників та керамі­ків, що виникла тут в кінці 20-х років. Її засновниками були Б. Лонт, Г. Тимощук, С. Шишко, Г. Семенчук, Д. Скирдайло.
Одним з виявів боротьби селян проти поміщиків було спалення у 1930 році маєтку поміщика.
В 1936 році частина жителів Старого Чорторийська взяла участь в страйку робітників відділення лісозаготівельної фірми Пекарського на залізничній станції Чорторийськ. Страйк розпочався 15 квітня і тривав два дні. Безпосереднім приво­дом до страйку була затримка фірмою виплати заробітку на 6 тижнів. Фірма пору­шила договір, укладений з профспілкою про розміри та порядок виплати заробітку і звільнення з роботи.
Страйкарі посилали для переговорів з директором відділення фірми три делегації, але нічого не добились. Щоб зірвати страйк, фірма найняла штрейкбрехерів, але робітники не допустили їх до роботи. Тоді адміністрація ви­кликала поліцію, яка силою розігнала страйка­рів. Частина з них зазнала тяжких побоїв і була відправлена до лікарні, інша — лишилась без медичної допомоги тут же на станції.
Лише за допомогою радянського народу тру­дящі Старого Чорторийська у вересневі дні 1939 року покінчили з ладом експлуатації. Встанов­лення Радянського ладу в Старому Чорторийську відбувалося з активною участю населення, зокрема під час виборів представників до Народних Зборів Західної України. Сільський комітет, що був створений після визволення села від пансько-польського панування, розпо­ділив 240 гектарів шляхетської і церковної землі серед селян-бідняків. Органи Радянської влади, створені після возз'єднання, подали допомогу найбіднішій час­тині селян зерном. Всі діти шкільного віку дістали змогу відвідувати школу, яка почала працювати в кінці 1939 року. В цей же час було відкрито сільський клуб, розгорнув роботу медпункт.
Але будівництво нового життя було перервано віроломним нападом німецько-фашистських загарбників на СРСР. 8 липня 1941 року гітлерівці окупували Ста­рий Чорторийськ.
Трудящі не корилися окупантам. Населення, незважаючи на жорстокий режим, допомагало партизанам загону І. Я. Шишка, що діяв в районі станції. В роки німецько-фашистської окупації населення зазнавало утисків, фашисти грабували все: птицю, худобу, городину тощо.
Та найбільшої шкоди гітлерівці та їх підручні — українські буржуазні націо­налісти — завдали Старому Чорторийську перед своєю втечею. Вони зігнали на околицю села 250 чоловіків, в тому числі старих і підлітків, і їх розстріляли.
На світанку 28 січня 1944 року до річки Стир, в районі сіл Козлиничів і Старо­го Чорторийська, підійшли два ескадрони радянських кіннотників 115-го кава­лерійського полку 13-ї армії. В ескадронах налічувалось не більше як по 50 бій­ців, які мали на озброєнні дві 45-міліметрові гармати, чотири протитанкові руш­ниці, кулемети та автомати. Форсувавши річку, вони розгромили фашистсь­кий гарнізон у с. Козлиничах і зайняли висоту між Козлиничами і Старим Чорторийськом.
Проти невеликої групи радянських солдатів гітлерівське командування кинуло великі підрозділи есесівської дивізії генерала Вахта, які раз у раз при підтримці танків найновішого зразка атакували висоту. Найзапеклішою була остання, п'ята атака. На цей раз висоту штурмували 16 фашистських танків і близько батальйона піхоти. Становище радянських солдатів ще більше


Сучасна карта - Старий Чорторийськ