Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Маневичі

Сторінка 3 з 8
виробничих підприємств се­лища паркетної фабрики, лісопилки, фабрики олівців та інших — провели одногодинний страйк. Цей виступ, що був складовою частиною загального протесту трудящих Польщі, мав яскраво виявлений політичний характер. Він переконливо свідчив про те, що трудящі Маневичів, які не раз виступали проти власників під­приємств та польської буржуазно-поміщицької влади, вели боротьбу не лише за економічні інтереси, але й за політичні права. Боротьба проти польських окупантів не припинялась аж до 1939 року.
Про непереборне прагнення трудящих селища до визволення від соціального і національного гніту, до встановлення влади трудящих свідчить та радість, з якою вони зустріли 20 вересня 1939 року воїнів Червоної Армії. З приходом Червоної Армії у Маневичах виник орган народовладдя — тимчасове управління і народна міліція. Агітатори, а ними стали всі активісти, проводили роз'яснювальну роботу серед трудящих, розповідали їм про політику більшовицької партії і Радянської влади, вели підготовку до виборів у Народні Збори Західної України. В селищі створили виборчий округ № 71. Трудящі одностайно обрали свого депутата до На­родних Зборів — активну селянку з села Оконська М. А. Радчук. Збулася мрія трудящих про возз'єднання з Радянською Україною. В селищі почало налагоджу­ватись нормальне життя.
З встановленням радянського ладу і запровадженням нового районування Маневичі в січні 1940 року стали районним центром. Почали працювати районна та селищна Ради депутатів трудящих, райком КП(б) України. Були створені госпо­дарські органи.
Згідно з Декларацією Народних Зборів у селищі були націоналізовані промис­лові підприємства, селяни одержали землю. Торгівля зосередилась в руках радян­ської споживчої кооперації. На базі колишніх Троянівського та Чарторийського надлісництв було створено Маневицький лісгосп з площею лісів в 33 тис. га. До складу лісгоспу ввійшло 9 лісництв, яким були передані ліси, що раніше належали поміщикам, акціонерним та банківським товариствам. Площа підпорядкованих ліс­госпу лісів в січні 1940 року становила 71 382 га. В листопаді 1939 року створює­ться промкомбінат, а в грудні — рибгосп «Маневичі»; спочатку він мав 7 рибних ділянок та 11 озер, а на початку 1941 року розширився за рахунок рибних госпо­дарств «Колки» і «Галузія». Для риборозведення використовувалися також річки Стохід і Стир.
На початку 1940 року в селищі було побудовано маслозавод, відновлено роботу парового млина, електростанції, промкомбінату. Відновилось і розширилось ви­робництво на тартаку та паркетній фабриці. Кількість робітників на паркетній фабриці із 150 у роки пансько-польської окупації після встановлення Радянського ладу зросла до 270 чоловік. Ремісники — столяри, шевці та кравці — об'єднались в артіль «Червоний прапор», яка виготовляла меблі, взуття та одяг.
У березні 1940 року трудящі Маневичів своїми депутатами до Верховної Ради УРСР обрали Л. Р. Корнійця та П. І. Таценка.
Багато було зроблено в галузі охорони здоров'я. В перші ж дні після визво­лення тут відкрили лікарню на 30 ліжок з пологовим відділенням, де медична допо­мога подавалась населенню безкоштовно. На оснащення і утримання медичних закладів держава асигнувала 35 000 крб. У березні 1940 року в сосновому лісі біля Маневичів розгорнув свою роботу дитячий санаторій на 150 ліжок.
Великі перетворення сталися і в культурному житті. В селищі з кінця вересня 1939 року почала працювати семирічна школа. Відкрились бібліотека, Будинок культури.
Напад німецько-фашистських загарбників на Радянський Союз перервав творчу працю трудящих села по будівництву нового життя. 28 червня 1941 року гітлерівці окупували Маневичі.
Понад два з половиною роки тривала окупація. Це були найтяжчі часи в істо­рії селища. Гітлерівці встановили режим жорстокого терору, нечуваного насиль­ства і грабежу. З перших же днів окупації німецько-фашистські загарбники почали видавати накази та оголошення, які регламентували життя в окупованому селищі. Всі ці накази закінчувалися словом «смерть». Але поневолювачам не вдалося заля­кати маневичан. У навколишніх лісах почали збиратися партизани. Розгорнулась боротьба проти окупаційного режиму. Створювались антифашистські групи. Вже у грудні 1941 року в районі селищ Маневичів, Черевахи і хутора Виселки почала діяти партизанська група «Макса» — Ю. М. Собесяка. Собесяк — поляк, народив­ся в с. Піляшковіцях


Сучасна карта - Маневичі