Сторінка 5 з 8
радянських військ, німецько-фашистські окупанти зруйнували лісопильне підприємство, паркетну фабрику, електростанцію, промкомбінат, промислові підприємства, вокзал і пристанційні споруди, вивели із ладу залізничну колію, спалили 250 житлових будинків.
Запорукою успішної відбудови стала самовіддана праця радянських людей під керівництвом партійних організацій. Районний комітет партії, виконком районної Ради депутатів трудящих та його відділи очолили партизани та підпільники С. Є. Борисюк, П. С. Бабич, С. В. Миткалик, С. Л. Лаховський, Т. Ковальчук, а також комуністи, відряджені сюди Центральним Комітетом Комуністичної партії України — П. М. Козуль, А. Н. Бажан, Д. Г. Сивенко та інші. Ці мужні люди, які не встигли ще зняти військових гімнастьорок, активно включились у мирне будівництво, стали організаторами жителів селища на трудові діла. Одночасно вони зі зброєю в руках боролися проти банд українських буржуазних націоналістів, які часто вночі нападали на мирних жителів.
Протягом перших трьох місяців після визволення Маневичів районний комітет партії створив первинні партійні організації на підприємствах, організував роботу державного апарату, добираючи відповідні кадри, надсилав спеціалістів в органи народної освіти, охорони здоров'я, на підприємства. Було створено групу лекторів і агітаторів для роз'яснення трудящим рішень VI сесії Верховної Ради УРСР та завдань по відбудові народного господарства. На засіданнях райкому не раз обговорювались питання про хід відбудови залізниці і пристанційних споруд, промислових підприємств і житлового фонду, про відновлення і розвиток радянської торгівлі, організацію самооборони селища та участь населення в допомозі фронту.
В перших рядах помічників партії, як завжди, йшов комсомол. 25 квітня 1944 року утворилась районна комсомольська організація. Комуністи і комсомольці були в перших рядах відбудовників. Вони засипали траншеї, очищали вулиці і двори від руїн, ремонтували залізничну колію, відбудовували підприємства, ремонтували житла для населення. Вже через кілька днів після визволення стала до ладу залізнична станція Маневичі. У липні 1944 року відновив роботу ліспромгосп, де вже працювало 55 лісорубів, силами яких до кінця року було заготовлено 2100 складометрів деревини, та рибгосп, де працювало 22 робітники. Вони провели зариблення мальками 6 ставків, почали вилов риби. Менш ніж за півроку було відремонтовано 72 житлові будинки, з них 60 — силами громадськості.
Водночас провадилась і відбудова лікувальних закладів. Почали функціонувати лікарня з пологовим відділенням, жіноча та дитяча консультації, молочна кухня, санітарно-епідемічна станція, протитуберкульозний диспансер.
Вже в червні 1944 року почав працювати перший дитячий садок. У вересні 1944 року перед учнями відкрилися двері семирічної школи. Багато уваги приділялось дітям-сиротам, батьки яких загинули, захищаючи Вітчизну. З ініціативи жителів селища в 1945 році проведено широку кампанію збору коштів для дітей-сиріт.
Відбудовуючи селище, промислові підприємства та культурно-побутові установи, трудящі Маневичів піклувались і про потреби Червоної Армії, яка громила ворога. Район здав у фонд Червоної Армії 192 тонни зерна, 545 тонн картоплі, 213 тонн м'яса та інші продукти. 220 тис. крб. своїх заощаджень внесло населення Маневицького району на будівництво танкової колони ім. Героїв Радянського Союзу, які полягли в боротьбі проти фашистських загарбників при визволенні Волині. На початку 1945 року почали давати продукцію лісозавод, райпромкомбінат, маслозавод, харчокомбінат.
Це були тільки перші кроки. Дальших успіхів у відбудові господарства добилися трудящі Маневичів у роки четвертої п'ятирічки. За перші три роки п'ятирічки колектив райпромкомбінату досяг довоєнного рівня. В 1949 році він уже видавав продукції на 10 проц. більше проти 1940 року. Багато робітників добилися високої продуктивності праці, а окремі з них були відзначені значками «Відмінник соціалістичного змагання місцевої промисловості».
Високих показників досягли і залізничники станції Маневичі та Маневицької дистанції колії. Вони виконали завдання 1949 року за 7 місяців. Тут було 127 стахановців та 90 ударників. 14 з них виконали за рік по 7 річних норм. Успішно розвивала своє виробництво промислова артіль «Червоний прапор». Перед у змаганні вів колектив столярного цеху.
Велику роботу по заготівлі та вивезенню лісоматеріалів у райони, що потерпіли від тимчасової окупації, проводили ліспромгосп та лістрансгосп. Партійні та радянські організації залучали до цієї справи більшість населення
Дивиться також інші населені пункти району: