Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Маневичі

Сторінка 4 з 8
Люблінського воєводства. З 1937 року брав участь у комуніс­тичному русі. Коли в 1939 році гітлерівські війська окупували Польщу, він виїхав до Радянського Союзу. Після окупації фашистами Волині повернувся до Маневи­чів, де влаштувався працювати в друкарні селищної управи. Разом з іншими това­ришами Собесяк друкував і поширював антифашистські листівки. Активним його помічником був місцевий житель Ян Войтович.
У грудні 1941 року Ю. Собесяка і Я. Войтовича заарештували поліцаї. По до­розі до Ковеля, куди їх вели під конвоєм в гестапо. Ю. Собесяку пощастило втекти. Встановивши зв'язки з місцевими активістами, він створив партизанський загін. З березня 1942року бійцями цього загону стали до 20 жителів Прилісного, Маневичів та інших сіл.
Влітку 1942 року загін Собесяка об'єднався з партизанським загоном Ф. Й. Мазурика, що утворився ще в липні 1941 року в районі села Гулівки Маневицького району. До складу цього загону входило 27 чоловік. Своїм командиром народні месники обрали «Макса». Загін розгорнув активну діяльність. У травні 1942 року він розгромив поліцейський пост у с. Галузії, зруйнував маслозавод біля заліз­ничної станції Повурськ і захопив 100 голів худоби, яку гітлерівці відправ­ляли до Німеччини. За липень — жовтень партизани здійснили десять бойових операцій. В районі Маневичів діяла ще одна партизанська група Д. Хвищука, створена також у грудні 1941 року. У березні 1942 року ця група влилася в загін Собесяка.
Згодом партизани почали здійснювати диверсії на залізниці Ковель — Сарни. Через відсутність вибухівки народні месники розбирали колію вручну. Це заби­рало багато часу і не завжди давало бажані наслідки, бо гітлерівці іноді своєчасно виявляли пошкодження колії. Та на початку грудня 1942 року партизани Ю. Собе­сяка зустрілися з месниками загону А. П. Бринського, який виділив для них 50 кг вибухівки і послав на допомогу інструктора-підривника. З кінця грудня 1941 року в Маневицьких лісах почала діяти і група П. X. Самчука. У травні — червні 1942 року вона здійснила ряд бойових операцій проти німецької поліції в Поворську і навколишніх населених пунктах, знищила 20 поліцаїв, вивела з ладу два масло­заводи, відібрала понад 100 голів худоби, пограбованої в населення і підготовленої для відправки в Німеччину, розгромила склад зерна. Активну участь у діях парти­занського загону брали жителі Маневичів.
Ще дошкульніших ударів ворогові завдавали народні месники після того, як партизанські загони Ю. Собесяка і П. Самчука в січні 1943 року ввійшли до складу партизанського з'єднання А. П. Бринського. Це з'єднання вело боротьбу проти німецько-фашистських окупантів на території Волинської (в тому числі на тери­торії Маневицького району) і частково Ровенської областей. У населених пунктах, де партизани знищували ворожі гарнізони, відновлювалось радянське життя. Німецько-фашистські окупанти та їх прихвосні — українські буржуазні націоналі­сти, спираючись на збройні загони, утримувались в укріплених населених пунктах, розташованих переважно на залізничній колії, в тому числі в селищі Маневичах.
Внаслідок здійснення Луцько-Ровенської операції 13-а армія під командуван­ням генерала М. П. Пухова Першого Українського фронту у взаємодії з 38-ю стрі­лецькою дивізією 70 ї армії Першого Білоруського фронту 2 лютого 1944 року ви­зволили Маневичі від німецько-фашистських окупантів. Селище знову стало ра­дянським. Проте воно більше двох місяців було на лінії радянсько-німецького фронту, тут точилися великі бої. У боях за визволення Маневичів і району смертю героїв загинуло 572 радянські воїни. Багато з них поховано на братському кладо­вищі селища. Серед них майор П. А. Козирєв, капітан Г. В. Дроздов та інші. На­род свято шанує пам'ять про тих, хто віддав своє життя за визволення від гніту гітлерівців. На могилі загиблих у 1968 році встановлено обеліск.
Чимало маневичан зі зброєю в руках громили ворога на фронтах Великої Віт­чизняної війни і в партизанських загонах. 152 з них за мужність і героїзм відзна­чені високими урядовими нагородами. Так, орденів Червоного Прапора і Слави 3-го ступеня удостоєно безстрашного воїна В. І. Дергуна, ордена «Червона Зірка» і ордена Слави 3-го ступеня — С. Є. Борисюка.
Ще не встигли відгриміти бої за визволення Маневицького району, а в селищі почалась відбудова. В цих тяжких умовах, коли скрізь були самі руїни і згарища, коли кожне подвір'я було порито траншеями та воронками від бомб і артилерій­ських снарядів, люди розгорнули роботу. Відступаючи під ударами


Сучасна карта - Маневичі