Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Колки

Сторінка 2 з 8
Розвиток торгівлі, вигідне географічне розташування сприяли зростанню Колок, перетворенню їх на ярмарковий центр. У 1778 році тут вже налічувалося 155 дворів та 939 жителів.
Позитивно позначилося на розвитку Колок возз'єднання Волині у складі Ро­сійської держави. За 8 років кількість населення Колок майже подвоїлася і в 1803 році становила 1787 чоловік (261 двір). Протягом першої половини XIX сто­ліття Колки перетворились на значний населений пункт. Тут відкриваються вино­курня і шкіряний завод, що належали місцевому поміщику.
Великої шкоди Колкам завдала пожежа, яка сталася тут у 1851 році, але се­лище досить швидко відбудували.
Напередодні реформи 1861 року населення Колок складалося з 270 родин осо­бисто вільних жителів, які користувалися землею поміщика А. Кожуховського і сплачували йому оренду. Крім того, тут був державний маєток, якому належало 145 десятин землі, 10 тяглових, 4 напівтяглових дворів, один двір городника та 4 двори бобилів. В цих дворах жило 68 осіб. Вони платили в казну по 1 крб. 36 коп. подушного податку та виконували інші повинності. Жителі Колок, що належали маєтку, мали 5 коней, 36 волів, 24 голови великої рогатої худоби. Щороку державні селяни Колок вносили в державну казну за користування землею по 192 крб.. З цієї суми і начислялися викупні платежі після реформи 1861 року.
З 1866 року Колки стають волосним центром.
У 70-х роках тяжких злигоднів зазнали і особисто вільні селяни, які користу­валися землею поміщика А. Кожуховського. Складаючи уставну грамоту, він, ско­риставшися з того, що сума орендної плати не була зазначена в документах, само­вільно встановив дуже високу ціну викупних платежів. У зв'язку з цим у 1873 році колківські селяни взагалі відмовились платити за землю, заявивши, що зайняті ними поля вважають своєю власністю. Тоді поміщик звернувся до суду, вимагаючи виселення селян з Колок. Земський суд задовольнив вимоги феодала, а сенат, куди ті звернулися зі скаргою, визнав, що колківські міщани підлягають виселенню, якщо не підуть на угоду з власником. Становому і судовому приставам та поліції вдалося виселити лише кілька селянських сімей, а інші, вчинивши опір, залишились у своїх будинках. Вони послали своїх уповноважених на чолі з старостою Михай­лом Силичем у Петербург із скаргою.
Повернувшись, М. Силич заявив селянам, що цар начебто пообіцяв розглянути їх скаргу і дозволив виселеним повернутися у свої домівки, зламавши на дверях урядові печаті. Коли один з місцевих жителів А. Торбач, панський підлабузник, почав заперечувати, селяни побили його, провели зв'язаного через усе містечко, а потім прикували до стіни його ж будинку. Становий пристав спробував заарешту­вати М. Силича і його товаришів, та селяни виступили на захист. Дії селян були такими рішучими і організованими, що ні поміщик, ні місцева влада не могли здій­снити вироку суду. 27 травня 1874 року до Колок прибув батальйон солдатів 43-го Охотського піхотного полку. Але й тоді колківські селяни заявили, що виселятись або вступати в будь-які умови з власником вони не бажають і що прибуття війська їх зовсім не лякає. Наступного дня солдати почали руйнувати житла. За два дні вони зрівняли з землею 230 будинків із 270. Селяни змушені були залишити Колки.
Проте і після цієї жорстокої розправи з 270 сімей лише 40 погодились виплатити гроші поміщикові і залишились у містечку. Виселені з Колок селяни незабаром подали генерал-губернаторові скаргу на дії поміщика і місцевих властей. Вони писали про свій намір вийти всім разом до залізниці під час проїзду царя через Во­линську губернію, зупинити поїзд і подати йому скаргу.
Однак колківчани не змогли добитися скасування плати за землю. Їх лише перевели до удільного відомства, прирівнявши до колишніх державних селян.
Скасування кріпосного права сприяло розвиткові Колок. У 80—90 роках XIX століття тут вже налічувалось 417 дворів, працювало 45 ремісників. Колки були відомі як ярмарковий центр далеко за межами Волині. Сюди приїздили тор­говці з Литви і Волощини, з далеких причорноморських районів завозили сіль тощо. Тут було 42 крамниці, управа, мировий суд, поштова станція.
Колки дедалі зростали. В першому десятилітті XX століття в селищі уже на­лічувалося 660 дворів та мешкало 4316 жителів. У 1913 році тут було 2 млини, лісопильний завод, на якому працювало 50 робітників, 99 крамниць, діяли 2 пошто­вих відділення: волосне та земське, яке відкрилось у 1913 році.


Сучасна карта - Колки