Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Колки

Сторінка 5 з 8
чоловік заарештовано і відправлено у в'язницю до Луцька. Серед загиблих були П. Лукащук, П. Кривенюк, Н. Вознюк, О. Стельмащук, Д. Гордіюк та інші.
Жорстока розправа над учасниками демонстрації не вбила надії трудящих на визволення від буржуазно-поміщицького ярма. Їх мрія збулась у 1939 році, коли радянський народ подав братерську допомогу трудящим Західної України.
Коли Червона Армія перейшла радянсько-польський кордон, колківчани, як і всі трудящі Волині, готувалися гідно зустріти їх. Колківські комуністи А. Мізюк, П. Оліферчук, М. Писаревський, які щойно повернулися з брестської в'язниці, та Т. Будецький, що уник арешту і перебував у Колках, організували 17 вересня ревком та червоногвардійський загін. Але 20 вересня телефонний зв'язок між Кол­ками і Тростянцем, звідки чекали повідомлення про наближення Червоної Армії, був перерваний. Колківчани не знали, що лінію зіпсували недобиті пілсудчики, які рухалися в напрямку селища. Т. Будецький за завданням ревкому з М. Хайчиком виїхав у розвідку. По дорозі до Тростянця розвідники потрапили до лап пілсудчиків. Тимчасом ревком, не чекаючи повідомлення розвідки, вжив заходів для самооборони Колок. Обабіч центральної вулиці було розміще­но два загони озброєних селян, які не дали мож­ливості польським солдатам затриматись у Колках. Але, проходячи через селище, пілсудчики    спалили багато будинків, вбили кількох активістів і вирушили в напрямі до сіл Розничів і Копилля. Тут вони вчинили дику розправу над Т. Будецьким і його товаришами. Колківський ревком зв'язався з командуван­ням частини Червоної Армії, що перебувала в районі Рожищ, і повідомив про місце розташування ворога. Незабаром червоноармійці розгромили тритисячний загін польських солдатів.
22 вересня у Колках були створені тимчасові селищне та повітове управління, які відібрали землю у місцевої поміщиці та духівництва. Тимчасове управління по­дбало про електрифікацію селища, ремонт млина.
Високу політичну активність виявили трудящі селища під час виборів до На­родних зборів Західної України, що відбулись у жовтні 1939 року. Після возз'єд­нання західних областей у єдиній Українській державі Колки з січня 1940 року стали районним центром. Колківське повітове тимчасове управління було перетво­рено на районний виконавчий комітет. Цього ж року в грудні відбулися вибори до місцевих Рад депутатів трудящих, на яких обрано селищну Раду депутатів трудя­щих. У березні тут організували МТС, райпромкомбінат. Були націоналізовані крамниці і склади. Замість приватних торговельних пунктів відкрито державні магазини.
Почали працювати середня школа, клуб, лікарня.
Напад німецько-фашистських загарбників перервав мирну працю колківчан. 8 липня 1941 року ворог окупував селище. Жорстокого терору зазнало населен­ня під час окупації. Тільки в 1943 році гітлерівці зруйнували 380 житлових приміщень, залишилося всього кілька будинків. Окупанти вбили 322 жителів, 26 чоловік вивезли до Німеччини, завдали населенню великих матеріальних збитків.
Проте колківчани не мирилися з сваволею гітлерівців. Вони боролися, йшли в партизанські загони. Як повідомляв начальник німецько-фашистської поліції безпеки на Україні, 5 лютого 1943 року в Колках партизани знищили 111 окупантів.
Наприкінці січня 1944 року фашистській окупації настав кінець. Підрозділи радянських військ, що входили до складу 13-ї армії Першого Українського фронту, наблизились до меж колишніх Колківського та Маневицького районів. Поблизу с. Козлиничів радянські війська форсували річку Стир і атакували противника, який намагався утримати Колки та навколишні населені пункти. Разом з підрозді­лами регулярних військ діяли партизанські з'єднання О. М. Сабурова, О. Ф. Федорова. З лютого 1944 року ворога було вибито з Колок та сусідніх сіл.
Зразу ж після вигнання німецько-фашистських загарбників в селищі розгорну­лись роботи по відбудові господарства. Відбудовувались Колки, які залишилися районним центром і після визволення по 1962 рік.
Велику допомогу колківчанам у відбудові господарства надала держава, виділивши кошти і матеріали. Вже 15 бе­резня 1944 року почав діяти млин, у травні — шкірзавод, цегельний та вапняний заводи, у червні — бондарна май­стерня, у вересні — шевська. В 1945 році видав продукцію відбудований маслозавод. Відновила роботу МТС.


Сучасна карта - Колки