Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Під впливом польського повстання 1863 року царський уряд змушений був змінити умови селянської реформи в західних губерніях. Він видав указ, за яким викупні платежі зменшувалися на 20 проц. Але цей указ не змінив
грабіжницького характеру реформи. Селяни Ратнева, як і багатьох інших сіл, почали клопотати про повернення їм захопленої поміщицею землі. Почалася тривала судова тяганина, однак своєї землі селяни не одержали. За рішенням Волинської палати кримінального цивільного суду від 28 лютого 1874 року на 36 дворів було виділено 551 десятину землі, з них садибної — 18,75 десятини, орної — 447,5, сіножатей — 37,25 і непридатної — 47,5 десятини. Селяни одержали заболочені сіножаті і найгіршу орну землю. Згідно з викупним актом було нараховано 10 800 крб. викупних платежів. Але у зв'язку з тим, що за указом від 9 червня 1866 року платежі були зменшені на 50 проц., ратнівські селяни мали виплатити протягом 49 років 5400 крб. Разом з процентами на позику викупні платежі зростали до 15 856 крб.. Сума, що її мали сплатити селяни, в кілька разів перевищувала продажну ціну на землю. По суті, селян примусили викуповувати не тільки свою землю, а й свою свободу.
Викупні платежі, податки й натуральні повинності прискорили соціальне розшарування селян. У Ратневі збільшилось число безкінних і однокінних господарств, у яких не вистачало свого хліба. Щоб якось прогодувати сім'ю, вони змушені були йти в найми за мізерну плату до пана або куркулів, які верховодили в громаді. Влада пана в селі лишилась необмеженою. Селяни не мали права зрубати для будівництва жител дерево в лісі, бо ліс був панським. Вздовж річки тяглися великі заливні луки, але й вони належали панові. В 1886 році поміщиця порушила сервітутні права селян і позбавила їх можливості пасти свою худобу на панській толоці. Поміщицькі землі врізалися в селянські наділи, збільшуючи черезсмужжя, яке й без того душило селян. Після скасування кріпацтва в селі й далі переважала трипільна система землеробства. Третина землі щороку облогувала — це був громадський вигін. До наших днів збереглася назва вулиці Прогін, якою гнали худобу на випас.
Високі будинки панського маєтку, оточені парком з широкими липовими та дубовими алеями, викликали лють у селян, які тулилися в курних напівгнилих хатинах. З горя вони йшли в корчму, яка теж була панською, і пропивали там у борг свої мізерні майбутні врожаї. А восени корчмар з панським прикажчиком їздили по селу, збираючи заборговані селянами мірки зерна. Залишки зерна, худобу селяни везли на ярмарок у Торчин або Луцьк, щоб мати чим заплатити викупні платежі, подимний і страховий податки, купити солі. Одяг та взуття вони носили своєї роботи, а фабричними могли похвалитися лише сільські багатії.
У 1890 році в Ратневі відкрили церковнопарафіяльну школу, викладання в ній проводилось російською мовою, головним предметом був закон божий. У школі навчалося 30 дітей заможних селян. А діти бідняків не завжди могли відвідувати школу, бо не мали взуття. Основна маса жителів Ратнева була неписьменною.
Хвиля революційних виступів у 1905—1907 рр. докотилась і до Ратнева. Колишній матрос Т. Л. Ткачук, який повернувся в село, провадив революційну пропаганду. Трудящі Ратнева відмовились працювати в панському маєтку, пасли худобу на панських сіножатях і в лісах. Але виступ був стихійний, не мав політичних-цілей. «Порядок» у селі власті швидко відновили, а Т. Л. Ткачука засудили на каторжні роботи.
Багато лиха принесла жителям Ратнева перша світова війна. Чоловіків мобілізували до армії. Влітку 1915 року в село вступили австрійські війська. Почались реквізиції для потреб армії. Окупанти забирали хліб, худобу. В селі не лишилося жодного коня. Поля облогували, поросли бур'янами. Під час боїв згорів центр села. Нічого не сталося тільки з маєтком графині Горайської.
В результаті наступу російської армії влітку 1916 року Ратнів було визволено від окупантів. На початку березня 1917 року в село дійшла радісна звістка про повалення самодержавства, а в листопаді — про перемогу Жовтневої революції. 5(18) листопада 1917 року в с. Несвічі (за 6 км від Ратнева) відбувся з'їзд комітетів військових частин 1-го Туркестанського корпусу. З'їзд визнав Радянський уряд, очолений Леніним, і обрав Військово-революційний комітет на чолі з більшовиком Г. В. Разживіним. За допомогою революційних солдатів була проголошена Радянська влада і обрано ревком у Ратневі. Але в
Ратнів
Сторінка 2 з 6
даними фактичного користування. Тому кріпакам Ратнева було визначено лише по 6 десятин на селянський двір.Під впливом польського повстання 1863 року царський уряд змушений був змінити умови селянської реформи в західних губерніях. Він видав указ, за яким викупні платежі зменшувалися на 20 проц. Але цей указ не змінив
Викупні платежі, податки й натуральні повинності прискорили соціальне розшарування селян. У Ратневі збільшилось число безкінних і однокінних господарств, у яких не вистачало свого хліба. Щоб якось прогодувати сім'ю, вони змушені були йти в найми за мізерну плату до пана або куркулів, які верховодили в громаді. Влада пана в селі лишилась необмеженою. Селяни не мали права зрубати для будівництва жител дерево в лісі, бо ліс був панським. Вздовж річки тяглися великі заливні луки, але й вони належали панові. В 1886 році поміщиця порушила сервітутні права селян і позбавила їх можливості пасти свою худобу на панській толоці. Поміщицькі землі врізалися в селянські наділи, збільшуючи черезсмужжя, яке й без того душило селян. Після скасування кріпацтва в селі й далі переважала трипільна система землеробства. Третина землі щороку облогувала — це був громадський вигін. До наших днів збереглася назва вулиці Прогін, якою гнали худобу на випас.
Високі будинки панського маєтку, оточені парком з широкими липовими та дубовими алеями, викликали лють у селян, які тулилися в курних напівгнилих хатинах. З горя вони йшли в корчму, яка теж була панською, і пропивали там у борг свої мізерні майбутні врожаї. А восени корчмар з панським прикажчиком їздили по селу, збираючи заборговані селянами мірки зерна. Залишки зерна, худобу селяни везли на ярмарок у Торчин або Луцьк, щоб мати чим заплатити викупні платежі, подимний і страховий податки, купити солі. Одяг та взуття вони носили своєї роботи, а фабричними могли похвалитися лише сільські багатії.
У 1890 році в Ратневі відкрили церковнопарафіяльну школу, викладання в ній проводилось російською мовою, головним предметом був закон божий. У школі навчалося 30 дітей заможних селян. А діти бідняків не завжди могли відвідувати школу, бо не мали взуття. Основна маса жителів Ратнева була неписьменною.
Хвиля революційних виступів у 1905—1907 рр. докотилась і до Ратнева. Колишній матрос Т. Л. Ткачук, який повернувся в село, провадив революційну пропаганду. Трудящі Ратнева відмовились працювати в панському маєтку, пасли худобу на панських сіножатях і в лісах. Але виступ був стихійний, не мав політичних-цілей. «Порядок» у селі власті швидко відновили, а Т. Л. Ткачука засудили на каторжні роботи.
Багато лиха принесла жителям Ратнева перша світова війна. Чоловіків мобілізували до армії. Влітку 1915 року в село вступили австрійські війська. Почались реквізиції для потреб армії. Окупанти забирали хліб, худобу. В селі не лишилося жодного коня. Поля облогували, поросли бур'янами. Під час боїв згорів центр села. Нічого не сталося тільки з маєтком графині Горайської.
В результаті наступу російської армії влітку 1916 року Ратнів було визволено від окупантів. На початку березня 1917 року в село дійшла радісна звістка про повалення самодержавства, а в листопаді — про перемогу Жовтневої революції. 5(18) листопада 1917 року в с. Несвічі (за 6 км від Ратнева) відбувся з'їзд комітетів військових частин 1-го Туркестанського корпусу. З'їзд визнав Радянський уряд, очолений Леніним, і обрав Військово-революційний комітет на чолі з більшовиком Г. В. Разживіним. За допомогою революційних солдатів була проголошена Радянська влада і обрано ревком у Ратневі. Але в