Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
22 жовтня в обстановці високої політичної активності жителі села одноголосно обрали Н. І. Сендера своїм депутатом до Народних Зборів Західної України. З великою радістю вони вітали рішення цих Зборів про встановлення Радянської влади і возз'єднання Західної України з Радянською Україною. У відповідності
з Радянською Конституцією на цій території було проведено адміністративний поділ і почалося формування конституційних органів влади. У 1940 році Піща стала центром однойменної сільської Ради, що ввійшла до складу Шацького району. В грудні цього ж року відбулися вибори до Піщанської сільської Ради.
Сільська Рада на підставі Декларації Народних Зборів Західної України здійснила націоналізацію поміщицьких і церковних земель і розподілила їх між безземельними і малоземельними селянами. Були націоналізовані також поміщицький маєток і лісопильний завод. Радянська влада звільнила селян Піщі від тяжкого податкового гніту, від боргів поміщикам і куркулям. Постановою уряду УРСР від 9 травня 1940 року значна кількість бідняцько-середняцьких господарств була повністю звільнена від сплати сільськогосподарського податку.
Влітку 1940 року в Піщі утворився колгосп, головою якого селяни обрали активного борця за соціалізм X. Ю. Гарбарука. Держава передала молодій артілі колишній поміщицький маєток. У 1940 році в селі було відкрито медпункт. Радянська влада невтомно дбала про розвиток освіти і культури. З перших днів її встановлення почалося здійснення культурної революції. З жовтня 1939 року в Піщі стала працювати початкова школа, на базі якої у 1940 році було створено семирічку. Проводилася велика робота по ліквідації неписьменності. У селі почала працювати вечірня школа. Центром культурно-масової роботи став сільський клуб на 150 місць, збудований у 1940 році. Тут демонструвалися кінофільми, працювали гуртки художньої самодіяльності, бібліотека, проводилися лекції. Передова молодь створила комсомольську організацію.
Віроломний напад фашистської Німеччини на Радянський Союз перервав мирну ходу соціалістичного будівництва. Вже в перший день війни Піщу окупували німецько-фашистські загарбники. Тяжких знущань і великого лиха зазнало населення за роки тимчасової окупації. 69 жителів села було розстріляно і закатовано, понад 150 юнаків і дівчат силоміць вивезено на каторгу до Німеччини. Серед вбитих фашистами — сім'я колишнього голови ревкому Г. М. Максимука, перший голова колгоспу X. Ю. Гарбарук, комсомолка О. Шевчук та багато інших активістів. Тяжкі злочини проти народу чинили також українські буржуазні націоналісти. Вони по-звірячому розправилися з сім'єю партизана В. С. Жука.
Незважаючи на жорстокий окупаційний режим, ворог не міг здолати трудящих Піщі. Вони активно боролися проти німецько-фашистських загарбників. У загоні народних месників ім. Ворошилова були комуністи В. С. Жук, М. М. Сендер, Г. М. Максимук, Ю. П. Яльницький та інші. Син Г. М. Максимука А. Максимук бився у партизанському загоні ім. Дзержинського.
21 липня 1944 року війська 1-го Білоруського фронту, здійснюючи Ковельсько-Люблінську операцію, визволили Піщу. У боях за село брав участь 416-й полк 185-ї стрілецької дивізії. Переслідуваний радянськими частинами, ворог поспішно відступив за Буг.
За час окупації фашистські загарбники знищили в селі 16 житлових будинків і 33 надвірні будівлі, відібрали у населення 195 коней, 990 голів великої рогатої худоби, 76 свиней, 1388 кіз і овець. Було спалено лісопильний завод.
Відразу ж після визволення перед населенням Піщі постало важливе завдання — в найкоротші строки відбудувати зруйноване господарство. Жителі села всіляко допомагали фронту. Частина з них поповнила лави Червоної Армії. Воїном став А. Г. Максимук, який брав участь у визволенні Польщі, Чехословаччини і був нагороджений медаллю «За відвагу». Країна і фронт потребували продовольства. Хлібороби Піщі з перших днів збирання врожаю почали здавати хліб державі.
Велику допомогу селянам Піщі у відбудові господарства подала Радянська держава. Всім господарствам, де окупанти та їх прихвосні спалили житло, були виділені будівельні матеріали. Згідно з постановою РНК CPСP від 8 лютого 1944 року, значна частина селян одержала пільги щодо сільськогосподарського податку. Лише за рішеннями райвиконкому від 11
Піща
Сторінка 4 з 8
рідною мовою.22 жовтня в обстановці високої політичної активності жителі села одноголосно обрали Н. І. Сендера своїм депутатом до Народних Зборів Західної України. З великою радістю вони вітали рішення цих Зборів про встановлення Радянської влади і возз'єднання Західної України з Радянською Україною. У відповідності
Сільська Рада на підставі Декларації Народних Зборів Західної України здійснила націоналізацію поміщицьких і церковних земель і розподілила їх між безземельними і малоземельними селянами. Були націоналізовані також поміщицький маєток і лісопильний завод. Радянська влада звільнила селян Піщі від тяжкого податкового гніту, від боргів поміщикам і куркулям. Постановою уряду УРСР від 9 травня 1940 року значна кількість бідняцько-середняцьких господарств була повністю звільнена від сплати сільськогосподарського податку.
Влітку 1940 року в Піщі утворився колгосп, головою якого селяни обрали активного борця за соціалізм X. Ю. Гарбарука. Держава передала молодій артілі колишній поміщицький маєток. У 1940 році в селі було відкрито медпункт. Радянська влада невтомно дбала про розвиток освіти і культури. З перших днів її встановлення почалося здійснення культурної революції. З жовтня 1939 року в Піщі стала працювати початкова школа, на базі якої у 1940 році було створено семирічку. Проводилася велика робота по ліквідації неписьменності. У селі почала працювати вечірня школа. Центром культурно-масової роботи став сільський клуб на 150 місць, збудований у 1940 році. Тут демонструвалися кінофільми, працювали гуртки художньої самодіяльності, бібліотека, проводилися лекції. Передова молодь створила комсомольську організацію.
Віроломний напад фашистської Німеччини на Радянський Союз перервав мирну ходу соціалістичного будівництва. Вже в перший день війни Піщу окупували німецько-фашистські загарбники. Тяжких знущань і великого лиха зазнало населення за роки тимчасової окупації. 69 жителів села було розстріляно і закатовано, понад 150 юнаків і дівчат силоміць вивезено на каторгу до Німеччини. Серед вбитих фашистами — сім'я колишнього голови ревкому Г. М. Максимука, перший голова колгоспу X. Ю. Гарбарук, комсомолка О. Шевчук та багато інших активістів. Тяжкі злочини проти народу чинили також українські буржуазні націоналісти. Вони по-звірячому розправилися з сім'єю партизана В. С. Жука.
Незважаючи на жорстокий окупаційний режим, ворог не міг здолати трудящих Піщі. Вони активно боролися проти німецько-фашистських загарбників. У загоні народних месників ім. Ворошилова були комуністи В. С. Жук, М. М. Сендер, Г. М. Максимук, Ю. П. Яльницький та інші. Син Г. М. Максимука А. Максимук бився у партизанському загоні ім. Дзержинського.
21 липня 1944 року війська 1-го Білоруського фронту, здійснюючи Ковельсько-Люблінську операцію, визволили Піщу. У боях за село брав участь 416-й полк 185-ї стрілецької дивізії. Переслідуваний радянськими частинами, ворог поспішно відступив за Буг.
За час окупації фашистські загарбники знищили в селі 16 житлових будинків і 33 надвірні будівлі, відібрали у населення 195 коней, 990 голів великої рогатої худоби, 76 свиней, 1388 кіз і овець. Було спалено лісопильний завод.
Відразу ж після визволення перед населенням Піщі постало важливе завдання — в найкоротші строки відбудувати зруйноване господарство. Жителі села всіляко допомагали фронту. Частина з них поповнила лави Червоної Армії. Воїном став А. Г. Максимук, який брав участь у визволенні Польщі, Чехословаччини і був нагороджений медаллю «За відвагу». Країна і фронт потребували продовольства. Хлібороби Піщі з перших днів збирання врожаю почали здавати хліб державі.
Велику допомогу селянам Піщі у відбудові господарства подала Радянська держава. Всім господарствам, де окупанти та їх прихвосні спалили житло, були виділені будівельні матеріали. Згідно з постановою РНК CPСP від 8 лютого 1944 року, значна частина селян одержала пільги щодо сільськогосподарського податку. Лише за рішеннями райвиконкому від 11