Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
В обстановці високого політичного піднесення у жовтні 1939 року в Головному відбулися вибори депутатів до Народних Зборів Західної України. На підставі Декларації цих Зборів селянський комітет націоналізував землі осадників, місцевої церкви, механічний млин. Націоналізована земля була безплатно передана селянам. Радянська влада звільнила їх від платежів за землю, від численних податків і боргів. Уряд Української PCP постановою від 9 травня 1940 року надав селянам пільги щодо сплати сільськогосподарського податку. В селі було налагоджено торгівлю предметами першої потреби. Селяни-бідняки одержали від держави довгостроковий кредит на придбання корів.
У січні 1940 року село стало центром Головненського району. Почав працювати райком КП(б)У. 15 грудня цього ж року відбулися вибори до районної і сільської Рад депутатів трудящих. Широким фронтом розгорнулося в селі соціалістичне будівництво. З ініціативи селян-бідняків навесні 1941 року було створено перший у районі колгосп «Правда», головою якого став Г. Д. Пикалюк. Молодій артілі подавала допомогу МТС. Розвивалася торгівля, почав працювати райунівермаг. Для подання медичної допомоги трудящим було відкрито медпункт, для якого збудували спеціальне приміщення.
З перших днів визволення почалося здійснення культурної революції. Вперше в історії села діти стали навчатися безплатно і рідною мовою. У 1940 році початкова школа була реорганізована на неповну середню. Органи народної освіти подбали про забезпечення її вчителями. Багато уваги приділялося ліквідації неписьменності серед дорослого населення. Велику допомогу вчителям у цій справі подав радянський актив. В райцентрі працювало 37 культармійців, які навчали грамоти понад 3 тис. неписьменних і малописьменних. Вогнищем культури став Будинок культури. Тут демонструвалися кінофільми, проводилися концерти художньої самодіяльності, читалися лекції. Для Будинку культури звели нове приміщення на 200 місць.
Віроломний напад німецько-фашистських загарбників на Радянський Союз перервав мирне соціалістичне будівництво. 25 червня гітлерівці окупували Головне. Вони встановили кривавий окупаційний режим. Німецько-фашистські загарбники та їх прихвосні — українські буржуазні націоналісти розстріляли і по-звірячому вбили 103 жителі села, 40 юнаків і дівчат примусово вивезли на каторжні роботи до Німеччини. Окупанти ліквідували радянські установи, колгосп, культурно-освітні заклади. Вони знищили багато селянських дворів, реквізували велику кількість худоби та іншого майна.
З перших днів війни населення Головного піднялося на боротьбу проти німецько-фашистських загарбників. 24 жителі села громили ворога на різних фронтах Великої Вітчизняної війни, серед них — М. Г. Гайовий. За мужність і героїзм, виявлені під час визволення міст Річиці, Старої Руси та під час боїв по ліквідації угруповання німецько-фашистських військ у Східній Пруссії, він був нагороджений двома орденами Червоної Зірки, орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня і кількома медалями.
В Головному активно діяло антифашистське підпілля. За його закликом населення саботувало заходи окупаційних властей, ухилялося від здачі сільськогосподарської продукції для потреб ворога. Частина жителів пішла в партизанські загони. Активними учасниками партизанського руху були Ю. Т. Абрамчук, С. П. Янчук та інші. Ю. Т. Абрамчук від початку окупації гітлерівцями села і до літа 1943 року був підпільником, а потім боровся в лавах партизанського загону ім. Ворошилова. С. П. Янчук перебував у партизанському загоні з лютого 1943 року по червень 1944 року. На його бойовому рахунку 32 вбиті фашисти, 2 знищені танки і 4 автомашини. У січні 1944 року в районі Головного протягом кількох днів діяло партизанське з'єднання під командуванням П. П. Вершигори. Партизани цього з'єднання за допомогою місцевих жителів розгромили гітлерівський гарнізон у сусідньому селі Кукуріках.
Народні месники подали велику допомогу військам Червоної Армії у визволенні Головного від німецько-фашистських окупантів. 20 липня 1944 року воїни
Головне
Сторінка 4 з 7
центр політичного, господарського і культурного життя села. В кінці вересня 1939 року він організував міліцію, яку очолив сільський активіст О. А. Камінський, нині майор Радянської Армії. У січні 1940 року село стало центром Головненського району. Почав працювати райком КП(б)У. 15 грудня цього ж року відбулися вибори до районної і сільської Рад депутатів трудящих. Широким фронтом розгорнулося в селі соціалістичне будівництво. З ініціативи селян-бідняків навесні 1941 року було створено перший у районі колгосп «Правда», головою якого став Г. Д. Пикалюк. Молодій артілі подавала допомогу МТС. Розвивалася торгівля, почав працювати райунівермаг. Для подання медичної допомоги трудящим було відкрито медпункт, для якого збудували спеціальне приміщення.
З перших днів визволення почалося здійснення культурної революції. Вперше в історії села діти стали навчатися безплатно і рідною мовою. У 1940 році початкова школа була реорганізована на неповну середню. Органи народної освіти подбали про забезпечення її вчителями. Багато уваги приділялося ліквідації неписьменності серед дорослого населення. Велику допомогу вчителям у цій справі подав радянський актив. В райцентрі працювало 37 культармійців, які навчали грамоти понад 3 тис. неписьменних і малописьменних. Вогнищем культури став Будинок культури. Тут демонструвалися кінофільми, проводилися концерти художньої самодіяльності, читалися лекції. Для Будинку культури звели нове приміщення на 200 місць.
Віроломний напад німецько-фашистських загарбників на Радянський Союз перервав мирне соціалістичне будівництво. 25 червня гітлерівці окупували Головне. Вони встановили кривавий окупаційний режим. Німецько-фашистські загарбники та їх прихвосні — українські буржуазні націоналісти розстріляли і по-звірячому вбили 103 жителі села, 40 юнаків і дівчат примусово вивезли на каторжні роботи до Німеччини. Окупанти ліквідували радянські установи, колгосп, культурно-освітні заклади. Вони знищили багато селянських дворів, реквізували велику кількість худоби та іншого майна.
З перших днів війни населення Головного піднялося на боротьбу проти німецько-фашистських загарбників. 24 жителі села громили ворога на різних фронтах Великої Вітчизняної війни, серед них — М. Г. Гайовий. За мужність і героїзм, виявлені під час визволення міст Річиці, Старої Руси та під час боїв по ліквідації угруповання німецько-фашистських військ у Східній Пруссії, він був нагороджений двома орденами Червоної Зірки, орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня і кількома медалями.
В Головному активно діяло антифашистське підпілля. За його закликом населення саботувало заходи окупаційних властей, ухилялося від здачі сільськогосподарської продукції для потреб ворога. Частина жителів пішла в партизанські загони. Активними учасниками партизанського руху були Ю. Т. Абрамчук, С. П. Янчук та інші. Ю. Т. Абрамчук від початку окупації гітлерівцями села і до літа 1943 року був підпільником, а потім боровся в лавах партизанського загону ім. Ворошилова. С. П. Янчук перебував у партизанському загоні з лютого 1943 року по червень 1944 року. На його бойовому рахунку 32 вбиті фашисти, 2 знищені танки і 4 автомашини. У січні 1944 року в районі Головного протягом кількох днів діяло партизанське з'єднання під командуванням П. П. Вершигори. Партизани цього з'єднання за допомогою місцевих жителів розгромили гітлерівський гарнізон у сусідньому селі Кукуріках.
Народні месники подали велику допомогу військам Червоної Армії у визволенні Головного від німецько-фашистських окупантів. 20 липня 1944 року воїни