Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Головне

вересня 1939 року. Окупанти встановили жорстокий поліцейський режим і відновили капіталістичні порядки. Польський уряд проводив грабіжницьку аграрну політику. Він підтримував куркульські господарства і насаджував польських колоністів-осадників, наділяючи їх землею, конфіскованою у селян. У Головному було ство­рено 35 осадницьких господарств, яким
належало 796 га землі, тоді як 49,7 проц. господарств Головненської гміни мали ділянки менші за 5 га. Крім місцевих куркулів, селян експлуатували польські осадники. Свавілля властей викликало гнівний протест жителів. На захист їх інтересів виступили західноукраїнські й польські комуністи. В 1924 році депутати-комуністи з трибуни польського сейму подали запит урядові з приводу масової конфіскації землі у селян Головного на користь осадників. Такі запити становили одну з гострих форм боротьби проти антинародної політики польського уряду, на захист інтересів трудящих.
Великим тягарем для трудящих були численні податки та штрафи. Селяни сплачували поземельний, шляховий, гмінний та інші податки. Власті з наймен­шого приводу накладали на них штрафи. Штрафували навіть за те, що селянський віз не мав номера або не з того боку їхав чи йшов селянин. Особливо великі штрафи стягували за вирощування тютюну — по 5 злотих за кожне стебло.
Тяжке становище населення погіршувалося безробіттям. В Головному, крім парового млина, не було підприємств, і сільська біднота, шукаючи заробітку, змушена була йти з села. Близько половини чоловіків виїздили на кілька місяців до Польщі й навіть до Німеччини. В 1925—1936 рр. 16 сімей виїхало до Канади та Аргентіни. Внаслідок цього за часів польського панування населення села зростало повільно. В 1935 році чисельність його становила 1336 чоловік, тобто втроє менше, ніж до першої світової війни.
Трудящі Головного зазнавали також національного гноблення. Місцева адміністрація складалася виключно з поляків. В селі була лише початкова школа, на­вчання в якій велося польською мовою. Її відвідували переважно діти заможних батьків. Майже 70 проц. дітей шкільного віку лишалося поза школою. Не було жодного медичного закладу.
Трудящі Головного не мирилися з своїм тяжким і безправним становищем. Рік у рік посилювалася боротьба проти гнобителів. Зростанню політичної свідомості селянських мас сприяла діяльність комуністичного підпілля. Воно викри­вало підступність уряду та його агентури, розповсюджувало революційну літера­туру, підпільну пресу, листівки.
Активність революційного підпілля особливо виявлялася у революційні свята. Напередодні 16-ї річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції у Головному відбулася нарада активістів, у якій взяв участь член Ковельського окружкому КПЗУ Т. Д. Кавецький. 6—8 листопада 1933 року в кількох селах і хуторах Головненської гміни були вивішені плакати революційного змісту. Головне входило до сфери діяльності райкому КПЗУ, який тоді перебував у селі Кукуріках. Одним з активних членів головненського осередку КПЗУ був Ф. І. Семенюк. Комуністич­ний осередок багато зробив для організації бойкоту виборів до сейму в 1935 році.
На початку 30-х років у Головному виник кооператив «Поступ», який мав просвітительський характер. Він організовував колективні читання книг і газет, роботу гуртків художньої самодіяльності. На сцені «Поступу» жителі продивилися п'єси М. П. Старицького «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці», І. К. Карпенка-Карого «Мартин Боруля» та багато інших. В 1936 році властями було закрито коопе­ратив як такий, що є політичною організацією. На заклик комуністів селяни Голов­ного і всієї гміни взяли участь у сільськогосподарському страйку, який відбувся у 1936 році. Внаслідок цього скоротилося постачання продуктів на ринок у Любомль з ряду сіл цієї гміни.
Жителі Головного палко вітали визвольний похід Червоної Армії на західноукраїнські землі. Негайно розпочалася підготовка до зустрічі братів-визволителів. З ініціативи місцевих активістів було створено ревком, організовано загін червоногвардійців. На центральній вулиці жителі спорудили тріумфальну арку, прикра­сили її квітами та червоними прапорами. 24 вересня частини Червоної Армії всту­пили у село. За давнім звичаєм воїнам-визволителям піднесли хліб-сіль.
У житті трудящих Головного почався новий період. Вони стали господарями своєї долі. Відразу ж було створено орган революційної влади — селянський комітет, головою якого став П. І. Солодуха. Комітет швидко перетворився на


Сучасна карта - Головне