Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
належало 796 га землі, тоді як 49,7 проц. господарств Головненської гміни мали ділянки менші за 5 га. Крім місцевих куркулів, селян експлуатували польські осадники. Свавілля властей викликало гнівний протест жителів. На захист їх інтересів виступили західноукраїнські й польські комуністи. В 1924 році депутати-комуністи з трибуни польського сейму подали запит урядові з приводу масової конфіскації землі у селян Головного на користь осадників. Такі запити становили одну з гострих форм боротьби проти антинародної політики польського уряду, на захист інтересів трудящих.
Великим тягарем для трудящих були численні податки та штрафи. Селяни сплачували поземельний, шляховий, гмінний та інші податки. Власті з найменшого приводу накладали на них штрафи. Штрафували навіть за те, що селянський віз не мав номера або не з того боку їхав чи йшов селянин. Особливо великі штрафи стягували за вирощування тютюну — по 5 злотих за кожне стебло.
Тяжке становище населення погіршувалося безробіттям. В Головному, крім парового млина, не було підприємств, і сільська біднота, шукаючи заробітку, змушена була йти з села. Близько половини чоловіків виїздили на кілька місяців до Польщі й навіть до Німеччини. В 1925—1936 рр. 16 сімей виїхало до Канади та Аргентіни. Внаслідок цього за часів польського панування населення села зростало повільно. В 1935 році чисельність його становила 1336 чоловік, тобто втроє менше, ніж до першої світової війни.
Трудящі Головного зазнавали також національного гноблення. Місцева адміністрація складалася виключно з поляків. В селі була лише початкова школа, навчання в якій велося польською мовою. Її відвідували переважно діти заможних батьків. Майже 70 проц. дітей шкільного віку лишалося поза школою. Не було жодного медичного закладу.
Трудящі Головного не мирилися з своїм тяжким і безправним становищем. Рік у рік посилювалася боротьба проти гнобителів. Зростанню політичної свідомості селянських мас сприяла діяльність комуністичного підпілля. Воно викривало підступність уряду та його агентури, розповсюджувало революційну літературу, підпільну пресу, листівки.
Активність революційного підпілля особливо виявлялася у революційні свята. Напередодні 16-ї річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції у Головному відбулася нарада активістів, у якій взяв участь член Ковельського окружкому КПЗУ Т. Д. Кавецький. 6—8 листопада 1933 року в кількох селах і хуторах Головненської гміни були вивішені плакати революційного змісту. Головне входило до сфери діяльності райкому КПЗУ, який тоді перебував у селі Кукуріках. Одним з активних членів головненського осередку КПЗУ був Ф. І. Семенюк. Комуністичний осередок багато зробив для організації бойкоту виборів до сейму в 1935 році.
На початку 30-х років у Головному виник кооператив «Поступ», який мав просвітительський характер. Він організовував колективні читання книг і газет, роботу гуртків художньої самодіяльності. На сцені «Поступу» жителі продивилися п'єси М. П. Старицького «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці», І. К. Карпенка-Карого «Мартин Боруля» та багато інших. В 1936 році властями було закрито кооператив як такий, що є політичною організацією. На заклик комуністів селяни Головного і всієї гміни взяли участь у сільськогосподарському страйку, який відбувся у 1936 році. Внаслідок цього скоротилося постачання продуктів на ринок у Любомль з ряду сіл цієї гміни.
Жителі Головного палко вітали визвольний похід Червоної Армії на західноукраїнські землі. Негайно розпочалася підготовка до зустрічі братів-визволителів. З ініціативи місцевих активістів було створено ревком, організовано загін червоногвардійців. На центральній вулиці жителі спорудили тріумфальну арку, прикрасили її квітами та червоними прапорами. 24 вересня частини Червоної Армії вступили у село. За давнім звичаєм воїнам-визволителям піднесли хліб-сіль.
У житті трудящих Головного почався новий період. Вони стали господарями своєї долі. Відразу ж було створено орган революційної влади — селянський комітет, головою якого став П. І. Солодуха. Комітет швидко перетворився на
Головне
Сторінка 3 з 7
вересня 1939 року. Окупанти встановили жорстокий поліцейський режим і відновили капіталістичні порядки. Польський уряд проводив грабіжницьку аграрну політику. Він підтримував куркульські господарства і насаджував польських колоністів-осадників, наділяючи їх землею, конфіскованою у селян. У Головному було створено 35 осадницьких господарств, яким Великим тягарем для трудящих були численні податки та штрафи. Селяни сплачували поземельний, шляховий, гмінний та інші податки. Власті з найменшого приводу накладали на них штрафи. Штрафували навіть за те, що селянський віз не мав номера або не з того боку їхав чи йшов селянин. Особливо великі штрафи стягували за вирощування тютюну — по 5 злотих за кожне стебло.
Тяжке становище населення погіршувалося безробіттям. В Головному, крім парового млина, не було підприємств, і сільська біднота, шукаючи заробітку, змушена була йти з села. Близько половини чоловіків виїздили на кілька місяців до Польщі й навіть до Німеччини. В 1925—1936 рр. 16 сімей виїхало до Канади та Аргентіни. Внаслідок цього за часів польського панування населення села зростало повільно. В 1935 році чисельність його становила 1336 чоловік, тобто втроє менше, ніж до першої світової війни.
Трудящі Головного зазнавали також національного гноблення. Місцева адміністрація складалася виключно з поляків. В селі була лише початкова школа, навчання в якій велося польською мовою. Її відвідували переважно діти заможних батьків. Майже 70 проц. дітей шкільного віку лишалося поза школою. Не було жодного медичного закладу.
Трудящі Головного не мирилися з своїм тяжким і безправним становищем. Рік у рік посилювалася боротьба проти гнобителів. Зростанню політичної свідомості селянських мас сприяла діяльність комуністичного підпілля. Воно викривало підступність уряду та його агентури, розповсюджувало революційну літературу, підпільну пресу, листівки.
Активність революційного підпілля особливо виявлялася у революційні свята. Напередодні 16-ї річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції у Головному відбулася нарада активістів, у якій взяв участь член Ковельського окружкому КПЗУ Т. Д. Кавецький. 6—8 листопада 1933 року в кількох селах і хуторах Головненської гміни були вивішені плакати революційного змісту. Головне входило до сфери діяльності райкому КПЗУ, який тоді перебував у селі Кукуріках. Одним з активних членів головненського осередку КПЗУ був Ф. І. Семенюк. Комуністичний осередок багато зробив для організації бойкоту виборів до сейму в 1935 році.
На початку 30-х років у Головному виник кооператив «Поступ», який мав просвітительський характер. Він організовував колективні читання книг і газет, роботу гуртків художньої самодіяльності. На сцені «Поступу» жителі продивилися п'єси М. П. Старицького «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці», І. К. Карпенка-Карого «Мартин Боруля» та багато інших. В 1936 році властями було закрито кооператив як такий, що є політичною організацією. На заклик комуністів селяни Головного і всієї гміни взяли участь у сільськогосподарському страйку, який відбувся у 1936 році. Внаслідок цього скоротилося постачання продуктів на ринок у Любомль з ряду сіл цієї гміни.
Жителі Головного палко вітали визвольний похід Червоної Армії на західноукраїнські землі. Негайно розпочалася підготовка до зустрічі братів-визволителів. З ініціативи місцевих активістів було створено ревком, організовано загін червоногвардійців. На центральній вулиці жителі спорудили тріумфальну арку, прикрасили її квітами та червоними прапорами. 24 вересня частини Червоної Армії вступили у село. За давнім звичаєм воїнам-визволителям піднесли хліб-сіль.
У житті трудящих Головного почався новий період. Вони стали господарями своєї долі. Відразу ж було створено орган революційної влади — селянський комітет, головою якого став П. І. Солодуха. Комітет швидко перетворився на