Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
платити нам, мовляв, він нас не наймав. А Короткевич теж не заплатив, адже земля йому більше не належала. Судитись ми не могли, бо не було коштів...».
Аграрна реформа звелась до розпродажу церковної землі переважно польським осадникам. І надалі 35 проц. селянських господарств мали лише по 1 га землі, 25 проц. — не мали її зовсім, ЗО проц. селян лишались без тягла.
У промисловості переважали ті галузі, які без значних капіталовкладень забезпечували високі прибутки. 1924 року в селі відкрили баластний кар'єр, який належав капіталістові Шинкеру. З 1925 року став до ладу лісопильний завод Шеля, де працювали майже 220 селян Любитова. У кар'єрі копали пісок і вручну вантажили його на залізничні платформи. На лісопильному заводі виготовляли бруси, дошки, фанеру, паркет, призначені для експорту. Умови праці були важкі, а плата — низька. На заводі за світловий день чоловікові платили 1 злотий 20 грошів, жінці — 1 злотий, у кар'єрі — 12 грошів за кубометр. Техніки безпеки і медичного обслуговування тут не знали. Багатодітний селянин-бідняк В. Білий, який хворим накидав пісок, тут же, у кар'єрі, помер. Таких випадків було чимало.
Серед робітників Любитова пропагандистську діяльність провадив перший комуніст села С. М. В'юн, який 1927 року очолив підпільний осередок Комуністичної партії Західної України. До осередка входили також Д. А. Ксьонзик, К. П. Федорук, І. В. В'юн та інші. Крім нелегальної літератури, комуністи села одержували із Львова легальну прогресивну газету «Воля народа» (з 1927 року — «Сель-Роб»). В 1928 році вони створили місцеву організацію об'єднання українських трудящих «Сельроб», до якої входило 23 чоловіка. Того ж року любитівські комуністи організовують у селі першотравневу демонстрацію. Члени осередку С. М. В'юн і О. Т. Кот були обрані до районної та повітової організації «Сельробу». Під час виборів до сейму 1930 року комуністи закликали трудящих села та навколишніх населених пунктів голосувати за кандидатів робітничо-селянського блоку. До Любитова на селянські віча неодноразово приїжджали зі Львова керівні працівники «Сельробу» К. Пелехатий, К. Вальницький. Незважаючи на терор та репресії, 4 з 5 депутатських мандатів в окрузі завоювали сельробівці. З лозунгом «Геть фашистську диктатуру Пілсудського!» вийшли трудящі села на першотравневу демонстрацію 1931 року. Любитівські підпільники вели активну антифашистську пропаганду, викривали агресивні наміри імперіалістичної вояччини проти СРСР. Першого серпня, яке Комінтерн оголосив антивоєнним днем, на вулицях Любитова з'явилися листівки із закликом «Геть війну проти Радянського Союзу!»
Панська Польща не дбала про охорону здоров'я трудящих. У селі не було лікарні.
Село животіло в лабетах неуцтва і темряви. До 1939 року жоден з бідноти так і не здобув вищої освіти. 65 проц. селян не вміло читати й писати. Викладання в початковій школі велось лише польською мовою.
Світова економічна криза згубно позначилась на становищі селянських господарств. Трудящі переконались — вихід з нестерпного становища у боротьбі, на яку кличуть комуністи. Лави Любитівського осередку КПЗУ зростали, окремі партійні групи створювались і в сусідніх селах Рокитниці, Волі-Любитівській, Вороні, Грушівці. У Любитові став діяти райком КПЗУ, який у травні 1933 року охоплював 198 комуністів з 18 навколишніх сіл. На початку 1934 року Любитівська районна організація КПЗУ була найчисленнішою і становила майже п'яту частину комуністів Волині (190 з 1039 чоловік).
Селяни Любитова, обурені свавіллям реакції, готувалися до першотравневої демонстрації 1933 року. Відбулися демонстрації в сусідніх селах Рокитниці та Вороні. Зокрема в Рокитниці у демонстрації взяло участь понад 150 чол. Її учасники несли прапори й транспаранти. У населеному пункті Вороні молодь двічі пройшла селом, співаючи революційних пісень, а в центрі села відбувся мітинг. Один з промовців — вісімнадцятирічний І. Бондар — закінчив свій виступ закликом «Хочемо хліба й землі! Годі вбивати селян!». У Любитові демонстрації не відбулося — сюди завчасно прибуло два десятки поліцаїв. Ковельський окружний комітет КПЗУ керував селянським страйком 1934 року в Любитові, спрямованим проти мізерної оплати праці, низьких купівельних
Любитів
Сторінка 3 з 7
Бідняки змушені були наймитувати у багатіїв. Оплата праці залежала від пана. «Повітовий суддя Короткевич програв за картами поміщикові Дибчинському 200 гектарів землі,— згадує житель села М. Калиток,— наша сім'я, як і десятки інших, збирала на тій землі поміщицький хліб. Дибчинський відмовився Аграрна реформа звелась до розпродажу церковної землі переважно польським осадникам. І надалі 35 проц. селянських господарств мали лише по 1 га землі, 25 проц. — не мали її зовсім, ЗО проц. селян лишались без тягла.
У промисловості переважали ті галузі, які без значних капіталовкладень забезпечували високі прибутки. 1924 року в селі відкрили баластний кар'єр, який належав капіталістові Шинкеру. З 1925 року став до ладу лісопильний завод Шеля, де працювали майже 220 селян Любитова. У кар'єрі копали пісок і вручну вантажили його на залізничні платформи. На лісопильному заводі виготовляли бруси, дошки, фанеру, паркет, призначені для експорту. Умови праці були важкі, а плата — низька. На заводі за світловий день чоловікові платили 1 злотий 20 грошів, жінці — 1 злотий, у кар'єрі — 12 грошів за кубометр. Техніки безпеки і медичного обслуговування тут не знали. Багатодітний селянин-бідняк В. Білий, який хворим накидав пісок, тут же, у кар'єрі, помер. Таких випадків було чимало.
Серед робітників Любитова пропагандистську діяльність провадив перший комуніст села С. М. В'юн, який 1927 року очолив підпільний осередок Комуністичної партії Західної України. До осередка входили також Д. А. Ксьонзик, К. П. Федорук, І. В. В'юн та інші. Крім нелегальної літератури, комуністи села одержували із Львова легальну прогресивну газету «Воля народа» (з 1927 року — «Сель-Роб»). В 1928 році вони створили місцеву організацію об'єднання українських трудящих «Сельроб», до якої входило 23 чоловіка. Того ж року любитівські комуністи організовують у селі першотравневу демонстрацію. Члени осередку С. М. В'юн і О. Т. Кот були обрані до районної та повітової організації «Сельробу». Під час виборів до сейму 1930 року комуністи закликали трудящих села та навколишніх населених пунктів голосувати за кандидатів робітничо-селянського блоку. До Любитова на селянські віча неодноразово приїжджали зі Львова керівні працівники «Сельробу» К. Пелехатий, К. Вальницький. Незважаючи на терор та репресії, 4 з 5 депутатських мандатів в окрузі завоювали сельробівці. З лозунгом «Геть фашистську диктатуру Пілсудського!» вийшли трудящі села на першотравневу демонстрацію 1931 року. Любитівські підпільники вели активну антифашистську пропаганду, викривали агресивні наміри імперіалістичної вояччини проти СРСР. Першого серпня, яке Комінтерн оголосив антивоєнним днем, на вулицях Любитова з'явилися листівки із закликом «Геть війну проти Радянського Союзу!»
Панська Польща не дбала про охорону здоров'я трудящих. У селі не було лікарні.
Село животіло в лабетах неуцтва і темряви. До 1939 року жоден з бідноти так і не здобув вищої освіти. 65 проц. селян не вміло читати й писати. Викладання в початковій школі велось лише польською мовою.
Світова економічна криза згубно позначилась на становищі селянських господарств. Трудящі переконались — вихід з нестерпного становища у боротьбі, на яку кличуть комуністи. Лави Любитівського осередку КПЗУ зростали, окремі партійні групи створювались і в сусідніх селах Рокитниці, Волі-Любитівській, Вороні, Грушівці. У Любитові став діяти райком КПЗУ, який у травні 1933 року охоплював 198 комуністів з 18 навколишніх сіл. На початку 1934 року Любитівська районна організація КПЗУ була найчисленнішою і становила майже п'яту частину комуністів Волині (190 з 1039 чоловік).
Селяни Любитова, обурені свавіллям реакції, готувалися до першотравневої демонстрації 1933 року. Відбулися демонстрації в сусідніх селах Рокитниці та Вороні. Зокрема в Рокитниці у демонстрації взяло участь понад 150 чол. Її учасники несли прапори й транспаранти. У населеному пункті Вороні молодь двічі пройшла селом, співаючи революційних пісень, а в центрі села відбувся мітинг. Один з промовців — вісімнадцятирічний І. Бондар — закінчив свій виступ закликом «Хочемо хліба й землі! Годі вбивати селян!». У Любитові демонстрації не відбулося — сюди завчасно прибуло два десятки поліцаїв. Ковельський окружний комітет КПЗУ керував селянським страйком 1934 року в Любитові, спрямованим проти мізерної оплати праці, низьких купівельних