Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
По-новому почали жити трудящі селища, яке стало спочатку повітовим, а згодом районним центром. У серпні 1940 року 56 бідняцьких сімей виявили бажання колективно обробляти землю. До весни 1941 року колективізація в Голобах завершилась. Організаторами і керівниками колгоспу були М. К. Котик, О. Т. Борисюк, О. Б. Лук'янчук, В. Ф. Байда, В. Г. Бенесько, Ф. Ю. Савицький, Ф. П. Гергеша. У 1940 році в Голобах утворилась МТС.
Як пригадує перший голова колгоспу О. Б. Лук'янчук, перші кроки колективної праці давались нелегко. Великий лан землі обробляли звичайним плугом, бороною і сапою. Весь урожай збирали вручну. Тяглом служили коні й воли. Але бойовий дух колгоспників і висока організованість допомагали переборювати труднощі. Успіхами артілі цікавились керівники області, допомагали словом і ділом. Весною прислали два трактори. Скільки було радості, коли «залізний кінь» з п'ятилемішним плугом прокладав першу борозну і його вела дівчина-трактористка.
Вперше для дітей селян відкрилася школа з рідною українською мовою навчання. Почали працювати бібліотека, пересувний кінотеатр.
У Голобах відкрився перший на Волині пологовий будинок. Тут же були лікарня, аптека.
Радість мирної, творчої праці була перервана віроломним нападом на СРСР німецько-фашистських загарбників. Жителі селища мужньо стали на захист Радянської Батьківщини. В січні 1942 року в Голобах виникла велика антифашистська підпільна група, організатором її був досвідчений підпільник-комуніст Г. Ф. Мартинюк, колишній заступник голови Голобського райвиконкому. Група встановила зв'язки з підпільниками Ковеля, Рожищ, Луцька, Торчина, створила бойовий загін, який пізніше влився до складу партизанського з'єднання Героя Радянського Союзу А. П. Бринського.
Підпільники проводили широку роз'яснювальну роботу серед населення, інформували про становище на фронтах, вселяли в людей віру в перемогу Червоної Армії. Військовополонених, які втікали з таборів, радянських активістів і молодь вони направляли в партизанські загони, добували зброю і медикаменти для народних месників, збирали розвідувальні дані про дислокацію і сили ворожих військ.
Діями диверсійних груп керував командир Червоної Армії М. Соколов. У загоні підривників були В. С. Рудник, В. К. Стасюк, М. П. Лук'янчук, В. О. Хавін, О. П. Андросюк, Г. В. Байда та Г. В. Кримусь. За 1942—1943 рр. голобські партизани підірвали 9 ворожих поїздів і 3 мости на перегоні Голоби — Рожище.
Мужньо і безстрашно боролись юні партизани брати Хлопуки (Анатолій і Володимир), які загинули при виконанні бойових завдань в боротьбі з окупантами. Сміливо діяла юна партизанка Катя Щесюк.
В діях партизанських загонів і підпілля брали участь 27 чоловік із Голобів. Коли наблизився фронт, народні месники виконували завдання командування, ходили в розвідку, охороняли важливі стратегічні об'єкти, станцію, водогін, мости тощо. Виконуючи особливе завдання в тилу ворога, 23 березня 1944 року загинули смертю хоробрих Г. Ф. Мартишок, М. Соколов та інші бойові побратими.
На фронтах Великої Вітчизняної війни боролися проти фашистських загарбників у лавах Червоної Армії майже 200 голобчан, з яких 162 нагороджені орденами і медалями за бойові подвиги.
За час тимчасової окупації гітлерівці вивезли з селища майже 350 чоловік на каторжні роботи в Німеччину. Окупанти спалили 48 будинків, награбували багато народного добра. 16 березня 1944 року Червона Армія визволила селище від окупантів.
Після визволення Голоби знову стали районним центром. Почала налагоджуватися робота радянських, партійних і господарських органів. Діяльно працювали земельні комісії і будівельно-ремонтні бригади. Тим, хто залишився без житла, держава виділила лісоматеріали і кошти на будівництво. Лише за перший післявоєнний рік сім'ям колишніх фронтовиків було надано допомогу на суму 700 тис. карбованців.
Голоби
Сторінка 5 з 8
культурно-освітніх закладів. Водночас провадилась роздача поміщицької землі, зерна, худоби малоземельним і безземельним селянам Голобів. В конфіскації поміщицької і церковної землі брала участь селянська біднота. Селяни Нужеля, відбираючи у попа угіддя, заявили, що дармоїдам і шкурникам Радянська влада землі не дає. Як пригадує перший голова колгоспу О. Б. Лук'янчук, перші кроки колективної праці давались нелегко. Великий лан землі обробляли звичайним плугом, бороною і сапою. Весь урожай збирали вручну. Тяглом служили коні й воли. Але бойовий дух колгоспників і висока організованість допомагали переборювати труднощі. Успіхами артілі цікавились керівники області, допомагали словом і ділом. Весною прислали два трактори. Скільки було радості, коли «залізний кінь» з п'ятилемішним плугом прокладав першу борозну і його вела дівчина-трактористка.
Вперше для дітей селян відкрилася школа з рідною українською мовою навчання. Почали працювати бібліотека, пересувний кінотеатр.
У Голобах відкрився перший на Волині пологовий будинок. Тут же були лікарня, аптека.
Радість мирної, творчої праці була перервана віроломним нападом на СРСР німецько-фашистських загарбників. Жителі селища мужньо стали на захист Радянської Батьківщини. В січні 1942 року в Голобах виникла велика антифашистська підпільна група, організатором її був досвідчений підпільник-комуніст Г. Ф. Мартинюк, колишній заступник голови Голобського райвиконкому. Група встановила зв'язки з підпільниками Ковеля, Рожищ, Луцька, Торчина, створила бойовий загін, який пізніше влився до складу партизанського з'єднання Героя Радянського Союзу А. П. Бринського.
Підпільники проводили широку роз'яснювальну роботу серед населення, інформували про становище на фронтах, вселяли в людей віру в перемогу Червоної Армії. Військовополонених, які втікали з таборів, радянських активістів і молодь вони направляли в партизанські загони, добували зброю і медикаменти для народних месників, збирали розвідувальні дані про дислокацію і сили ворожих військ.
Діями диверсійних груп керував командир Червоної Армії М. Соколов. У загоні підривників були В. С. Рудник, В. К. Стасюк, М. П. Лук'янчук, В. О. Хавін, О. П. Андросюк, Г. В. Байда та Г. В. Кримусь. За 1942—1943 рр. голобські партизани підірвали 9 ворожих поїздів і 3 мости на перегоні Голоби — Рожище.
Мужньо і безстрашно боролись юні партизани брати Хлопуки (Анатолій і Володимир), які загинули при виконанні бойових завдань в боротьбі з окупантами. Сміливо діяла юна партизанка Катя Щесюк.
В діях партизанських загонів і підпілля брали участь 27 чоловік із Голобів. Коли наблизився фронт, народні месники виконували завдання командування, ходили в розвідку, охороняли важливі стратегічні об'єкти, станцію, водогін, мости тощо. Виконуючи особливе завдання в тилу ворога, 23 березня 1944 року загинули смертю хоробрих Г. Ф. Мартишок, М. Соколов та інші бойові побратими.
На фронтах Великої Вітчизняної війни боролися проти фашистських загарбників у лавах Червоної Армії майже 200 голобчан, з яких 162 нагороджені орденами і медалями за бойові подвиги.
За час тимчасової окупації гітлерівці вивезли з селища майже 350 чоловік на каторжні роботи в Німеччину. Окупанти спалили 48 будинків, награбували багато народного добра. 16 березня 1944 року Червона Армія визволила селище від окупантів.
Після визволення Голоби знову стали районним центром. Почала налагоджуватися робота радянських, партійних і господарських органів. Діяльно працювали земельні комісії і будівельно-ремонтні бригади. Тим, хто залишився без житла, держава виділила лісоматеріали і кошти на будівництво. Лише за перший післявоєнний рік сім'ям колишніх фронтовиків було надано допомогу на суму 700 тис. карбованців.