Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Пропаганду революційних ідей серед голобчан у ті роки проводили також посли до сейму М. Луцькевич і А. Пащук. У донесенні волинському воєводі від 29 вересня 1923 року повітовий староста повідомляв, що 21 вересня в Голобах відбувся мітинг, на якому Пащук виступив із промовою, в якій
викривав політику буржуазного уряду, що відбирав землю в українських селян і наділяв нею осадників. Після мітингу А. Пащук разом з членами підпільного ревкому провів у хаті І. П. Зуба нараду, допоміг налагодити зв'язки з підпільниками Луцька, які надсилали голобчанам радянські газети, журнали та іншу нелегальну літературу.
Голобчани вшанували пам'ять В. І. Леніна, зібравшись 27 січня 1924 року на збори. Промовець, який виступив з повідомленням про тяжку втрату, відзначив, що В. І. Ленін дуже багато зробив для справи трудящих, що зерна, кинуті великим вождем і учителем, вже глибоко вкорінились у масі народній.
Після цих зборів відбулося таємне засідання членів ревному. На ньому був присутній член ЦК КПЗУ Г. В. Іваненко, який допоміг реорганізувати ревком в райком КПЗУ. До складу райкому увійшли П. Я. Копанчук, І. П. Зуб, Т. 3. Возний.
З ініціативи Г. В. Іваненка та членів райкому КПЗУ в Голобах, Битні, Радошині, Углах, Старому Мосирі, Поповичах, Нужелі, Бруховичах, Вівчицьку утворились осередки КПЗУ, КСМЗУ, налагодилися зв'язки між ними. В грудні 1924 року в Голобському райкомі було вже 20 осередків, які об'єднували 80 членів КПЗУ. Партійні і комсомольські осередки мали великий вплив на діяльність легальних організацій «Просвіти», «Сельроба» та інших. Підпільники розповідали селянам про життя в СРСР, читали газети, журнали, листівки та іншу заборонену політичну і художню літературу. Вони виступали проти соціального і національного гніту, агітували за впровадження навчання рідною мовою, закликали бойкотувати виступи білоемігрантів, які розпалювали національну ворожнечу серед населення. В дні революційних свят підпільники вивішували червоні прапори, транспаранти, організовували мітинги і демонстрації, розповсюджували листівки, брошури, нелегальну літературу.
Трудящі підтримували вимоги комуністів. Так, під заявою до сейму з проханням навчати в школі дітей українською мовою підписалося кілька десятків селян. Буржуазні власті побачили в цьому вияв непокори і поліція влітку 1925 року оштрафувала 46 селян, які підписали заяву. Непосильними штрафами уряд намагався примусити трудящих відмовитися від своїх вимог.
Населення співчувало підпільникам, переховувало їх. Усе ж поліції з допомогою провокаторів удалося натрапити на слід найактивніших організаторів революційного підпілля. У квітні 1925 року П. Я. Копанчука, І. П. Зуба та інших було заарештовано, а потім засуджено на три роки ув'язнення.
На зміну ув'язненим ставали нові борці за визволення народу. Про це свідчить той факт, що у Голобах, як і раніше, з'являлися листівки і нелегальна література. 25 вересня 1926 року комендант ковельської поліції писав воєводському управлінню: «Вночі з 20 на 21 вересня 1926 року близько четвертої години невідомими особами на шосе, яке веде з Голобів до Мельниці, були розкидані брошури КПЗУ».
На заклик підпільників трудящі піднімались на боротьбу проти своїх гнобителів. У 1926—1927 рр. голобчани бойкотували сплату податків. Буржуазні власті, щоб якось поповнити свою казну, силою відбирали у селян все їх майно. Ось як описувала газета «Воля народу» стягування податку у Голобах: «Правлять в нашому селі поліція, солтис, екзекутор. До селянина-бідняка О. Книша, який був задовжений на різні податки ще в 1924 році, прийшов солтис з поліціантом і екзекутор та забрали останні подушки. Так, бачите, товариші, пани затягують з податками по кілька літ і нічого їм ніхто не каже. А селянин хай помирає з голоду, — податок мусить заплатити, бо потягнуть йому останню подушку».
Проведені поліцією нові масові арешти в грудні 1929 року не могли не спинити наростаючої боротьби проти гнобителів. З ініціативи секретаря Голобського райкому партії Ф. О. Коренги при голобській школі утворилась комсомольська організація, якою керували юні підпільники Т. Чумак і В. Лук'янчук. За завданням комуністів молоді підпільники розповсюджували листівки, газети, нелегальну літературу, вивішували прапори і транспаранти.
Особливо пожвавлювалась робота партійних і комсомольських осередків у дні революційних свят і в період виборів до сейму. У 1930 році члени підпільного
Голоби
Сторінка 3 з 8
інтереси поневолених. За це він був заарештований і ув'язнений.Пропаганду революційних ідей серед голобчан у ті роки проводили також посли до сейму М. Луцькевич і А. Пащук. У донесенні волинському воєводі від 29 вересня 1923 року повітовий староста повідомляв, що 21 вересня в Голобах відбувся мітинг, на якому Пащук виступив із промовою, в якій
Голобчани вшанували пам'ять В. І. Леніна, зібравшись 27 січня 1924 року на збори. Промовець, який виступив з повідомленням про тяжку втрату, відзначив, що В. І. Ленін дуже багато зробив для справи трудящих, що зерна, кинуті великим вождем і учителем, вже глибоко вкорінились у масі народній.
Після цих зборів відбулося таємне засідання членів ревному. На ньому був присутній член ЦК КПЗУ Г. В. Іваненко, який допоміг реорганізувати ревком в райком КПЗУ. До складу райкому увійшли П. Я. Копанчук, І. П. Зуб, Т. 3. Возний.
З ініціативи Г. В. Іваненка та членів райкому КПЗУ в Голобах, Битні, Радошині, Углах, Старому Мосирі, Поповичах, Нужелі, Бруховичах, Вівчицьку утворились осередки КПЗУ, КСМЗУ, налагодилися зв'язки між ними. В грудні 1924 року в Голобському райкомі було вже 20 осередків, які об'єднували 80 членів КПЗУ. Партійні і комсомольські осередки мали великий вплив на діяльність легальних організацій «Просвіти», «Сельроба» та інших. Підпільники розповідали селянам про життя в СРСР, читали газети, журнали, листівки та іншу заборонену політичну і художню літературу. Вони виступали проти соціального і національного гніту, агітували за впровадження навчання рідною мовою, закликали бойкотувати виступи білоемігрантів, які розпалювали національну ворожнечу серед населення. В дні революційних свят підпільники вивішували червоні прапори, транспаранти, організовували мітинги і демонстрації, розповсюджували листівки, брошури, нелегальну літературу.
Трудящі підтримували вимоги комуністів. Так, під заявою до сейму з проханням навчати в школі дітей українською мовою підписалося кілька десятків селян. Буржуазні власті побачили в цьому вияв непокори і поліція влітку 1925 року оштрафувала 46 селян, які підписали заяву. Непосильними штрафами уряд намагався примусити трудящих відмовитися від своїх вимог.
Населення співчувало підпільникам, переховувало їх. Усе ж поліції з допомогою провокаторів удалося натрапити на слід найактивніших організаторів революційного підпілля. У квітні 1925 року П. Я. Копанчука, І. П. Зуба та інших було заарештовано, а потім засуджено на три роки ув'язнення.
На зміну ув'язненим ставали нові борці за визволення народу. Про це свідчить той факт, що у Голобах, як і раніше, з'являлися листівки і нелегальна література. 25 вересня 1926 року комендант ковельської поліції писав воєводському управлінню: «Вночі з 20 на 21 вересня 1926 року близько четвертої години невідомими особами на шосе, яке веде з Голобів до Мельниці, були розкидані брошури КПЗУ».
На заклик підпільників трудящі піднімались на боротьбу проти своїх гнобителів. У 1926—1927 рр. голобчани бойкотували сплату податків. Буржуазні власті, щоб якось поповнити свою казну, силою відбирали у селян все їх майно. Ось як описувала газета «Воля народу» стягування податку у Голобах: «Правлять в нашому селі поліція, солтис, екзекутор. До селянина-бідняка О. Книша, який був задовжений на різні податки ще в 1924 році, прийшов солтис з поліціантом і екзекутор та забрали останні подушки. Так, бачите, товариші, пани затягують з податками по кілька літ і нічого їм ніхто не каже. А селянин хай помирає з голоду, — податок мусить заплатити, бо потягнуть йому останню подушку».
Проведені поліцією нові масові арешти в грудні 1929 року не могли не спинити наростаючої боротьби проти гнобителів. З ініціативи секретаря Голобського райкому партії Ф. О. Коренги при голобській школі утворилась комсомольська організація, якою керували юні підпільники Т. Чумак і В. Лук'янчук. За завданням комуністів молоді підпільники розповсюджували листівки, газети, нелегальну літературу, вивішували прапори і транспаранти.
Особливо пожвавлювалась робота партійних і комсомольських осередків у дні революційних свят і в період виборів до сейму. У 1930 році члени підпільного