Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
КПЗУ У. С. Лук'янчук, П. І. Пастушок, Ф. О. Коренга організували першотравневу демонстрацію, на яку вийшло понад 300 чоловік з прапорами і транспарантами. Але загін поліцаїв, що прибув з Ковеля, розігнав демонстрантів, заарештувавши при цьому 14 чоловік.
Згодом підпільники зірвали зустріч з кандидатом в посли до сейму від націоналістичної партії (УНДО) Підгірським. Тоді ж, незважаючи на заборону поліції, було проведено селянський мітинг, на якому виступив борець за кращу долю трудового народу К. Пелехатий. Своїм полум'яним словом він таврував поміщицько-буржуазний режим, закликав народ не коритись панським прихвосням і продажним українським буржуазним націоналістам, говорив, що землю і волю їм дасть тільки влада робітників і селян. Діяльність підпільників давала свої наслідки. На виборах до польського сейму, які відбулись 13 липня 1930 року, обрали селянина з Голобів П. Я. Копанчука — члена КПЗУ.
Партійний і комсомольський осередок Голобів проводили роботу в обстановці жорстокого поліцейського терору. 12 вересня 1932 року від рук катів загинув на шибениці в Ковелі один із організаторів боротьби проти окупантів голобчанин А. Копанчук, а через рік у Білостоцькій тюрмі польські фашисти закатували тяжко хвору комсомолку Т. Чумак. До в'язниці кинули В. С. Байду, Ф. О. Коренгу, Є. Т. Кудацьку, Г. Ф. Мартинюка та інших. Тероризували населення і члени польської націоналістичної організації «Союз стрільців». Щоб залякати селян, напередодні маївки в ніч з 30 квітня на 1 травня 1933 року «стрільці» разом з поліцією вчинили напад на голобчан і влаштували там справжнє побоїще.
Трудящі тоді жили в жахливих умовах. У поміщиці М. Подлевської-М'яновської, яка мала 1845 га землі, робочий день наймитів і поденних робітників тривав від 6-ї години ранку до 6-ї години вечора. За тяжку, виснажливу працю робітники одержували по 15 злотих на місяць.
Визискувала поміщиця і малоземельних селян, які змушені були працювати на неї, відробляючи право на випас худоби. Крім того, селяни платили податки, мито і штрафи в казну. Буржуазні власті наполегливо проводили політику заохочування осадників, яким надавалися в Голобах кращі землі.
Епідемії, постійні злидні, безправ'я штовхали селян на боротьбу проти гнобителів. Голобчани активно підтримали заклик Ковельського комітету КПЗУ про участь у страйку. В Голобах та навколишніх селах у 1934 році, коли застрайкували робітники Лодзі, Варшави і Білостока, було створено страйковий комітет. Селяни вимагали зниження цін на промислові товари і підвищення цін на сільськогосподарські продукти, бойкотували оплату податків. Під час страйку селяни перестали вивозити продукти до Ковеля на продаж, виставляли на дорогах пікети, які завертали назад підводи, що їхали до міста, розбирали містки тощо. Урядові каральні експедиції, щоб приборкати непокірних, провели пацифікацію, масові побої, арешти комуністів і страйкарів. Всіх підозрілих в організації страйку членів КПЗУ — М. К. Котика, В. С. Рудника, 1. А. Наумчика, М. І. Шинкарука, Ф. Ю. Романюка та інших — було заарештовано і ув'язнено. Проте ні масові арешти, ні злочинні дії карателів не зломили революційного руху голобських комуністів, передової молоді. Боротьба трудящих тривала. Комуністи і комсомольці, як і раніше, діяли в глибокому підпіллі.
В ці тяжкі роки трудящі Голобів брали активну участь у роботі МОДРу. Лише в червні 1935 року для політичних в'язнів вони зібрали 3 пуди хліба і 58 злотих.
Революційні виступи в Голобах не припинились і після формального розпуску КПЗУ. Так, в ніч на 1 травня 1939 року в Голобах були розклеєні 4 відозви комуністів з гаслами: «Пролетарі всіх країн, єднайтеся! Комуністична партія Польщі. Секція Комінтерну. Комуністична партія Західної України».
Борючись за краще життя, голобчани вірили, що сонце свободи зійде і над їх землею. Коли Червона Армія у вересні 1939 року визволила Голоби, в селищі утворився тимчасовий повітовий комітет. До його складу ввійшли колишні члени КПЗУ — С. Е. Ткач, Ф. Ю. Романюк, Ф. О. Коренга, Г. Ф. Мартинюк, П. І. Пастушок, П. К. Троць, Є. Т. Кудацька, У. С. Лук'янчук. Повітовий комітет взяв на облік все майно поміщицького маєтку Стахорів: худобу, зерно, хліб у скиртах, невиконані картоплю і буряки. Народне добро охороняв червоний загін селянської гвардії. Господарями стали колишні батраки, вони виконували всі роботи по догляду за худобою, обмолоту хліба, сівбі озимини. Повітовий комітет приступив до налагодження роботи громадських і
Голоби
Сторінка 4 з 8
РК КПЗУ У. С. Лук'янчук, П. І. Пастушок, Ф. О. Коренга організували першотравневу демонстрацію, на яку вийшло понад 300 чоловік з прапорами і транспарантами. Але загін поліцаїв, що прибув з Ковеля, розігнав демонстрантів, заарештувавши при цьому 14 чоловік.
Партійний і комсомольський осередок Голобів проводили роботу в обстановці жорстокого поліцейського терору. 12 вересня 1932 року від рук катів загинув на шибениці в Ковелі один із організаторів боротьби проти окупантів голобчанин А. Копанчук, а через рік у Білостоцькій тюрмі польські фашисти закатували тяжко хвору комсомолку Т. Чумак. До в'язниці кинули В. С. Байду, Ф. О. Коренгу, Є. Т. Кудацьку, Г. Ф. Мартинюка та інших. Тероризували населення і члени польської націоналістичної організації «Союз стрільців». Щоб залякати селян, напередодні маївки в ніч з 30 квітня на 1 травня 1933 року «стрільці» разом з поліцією вчинили напад на голобчан і влаштували там справжнє побоїще.
Трудящі тоді жили в жахливих умовах. У поміщиці М. Подлевської-М'яновської, яка мала 1845 га землі, робочий день наймитів і поденних робітників тривав від 6-ї години ранку до 6-ї години вечора. За тяжку, виснажливу працю робітники одержували по 15 злотих на місяць.
Визискувала поміщиця і малоземельних селян, які змушені були працювати на неї, відробляючи право на випас худоби. Крім того, селяни платили податки, мито і штрафи в казну. Буржуазні власті наполегливо проводили політику заохочування осадників, яким надавалися в Голобах кращі землі.
Епідемії, постійні злидні, безправ'я штовхали селян на боротьбу проти гнобителів. Голобчани активно підтримали заклик Ковельського комітету КПЗУ про участь у страйку. В Голобах та навколишніх селах у 1934 році, коли застрайкували робітники Лодзі, Варшави і Білостока, було створено страйковий комітет. Селяни вимагали зниження цін на промислові товари і підвищення цін на сільськогосподарські продукти, бойкотували оплату податків. Під час страйку селяни перестали вивозити продукти до Ковеля на продаж, виставляли на дорогах пікети, які завертали назад підводи, що їхали до міста, розбирали містки тощо. Урядові каральні експедиції, щоб приборкати непокірних, провели пацифікацію, масові побої, арешти комуністів і страйкарів. Всіх підозрілих в організації страйку членів КПЗУ — М. К. Котика, В. С. Рудника, 1. А. Наумчика, М. І. Шинкарука, Ф. Ю. Романюка та інших — було заарештовано і ув'язнено. Проте ні масові арешти, ні злочинні дії карателів не зломили революційного руху голобських комуністів, передової молоді. Боротьба трудящих тривала. Комуністи і комсомольці, як і раніше, діяли в глибокому підпіллі.
В ці тяжкі роки трудящі Голобів брали активну участь у роботі МОДРу. Лише в червні 1935 року для політичних в'язнів вони зібрали 3 пуди хліба і 58 злотих.
Революційні виступи в Голобах не припинились і після формального розпуску КПЗУ. Так, в ніч на 1 травня 1939 року в Голобах були розклеєні 4 відозви комуністів з гаслами: «Пролетарі всіх країн, єднайтеся! Комуністична партія Польщі. Секція Комінтерну. Комуністична партія Західної України».
Борючись за краще життя, голобчани вірили, що сонце свободи зійде і над їх землею. Коли Червона Армія у вересні 1939 року визволила Голоби, в селищі утворився тимчасовий повітовий комітет. До його складу ввійшли колишні члени КПЗУ — С. Е. Ткач, Ф. Ю. Романюк, Ф. О. Коренга, Г. Ф. Мартинюк, П. І. Пастушок, П. К. Троць, Є. Т. Кудацька, У. С. Лук'янчук. Повітовий комітет взяв на облік все майно поміщицького маєтку Стахорів: худобу, зерно, хліб у скиртах, невиконані картоплю і буряки. Народне добро охороняв червоний загін селянської гвардії. Господарями стали колишні батраки, вони виконували всі роботи по догляду за худобою, обмолоту хліба, сівбі озимини. Повітовий комітет приступив до налагодження роботи громадських і