Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Артіль «Ленінський шлях» була малим і слабким господарством. Йому не під силу було розв'язання ряду таких важливих проблем, як механізація трудомістких процесів, інтенсифікація господарства тощо. Тому 11 лютого 1951 року сенкевичівський колгосп «Ленінський шлях», а також колгоспи
навколишніх сіл — ім. Шверніка (с. Наталин) та дві сільськогосподарські артілі, розташовані в селі Колодежі («Нове життя» та «Дружба»), — об'єдналися в один великий колгосп ім. Фрунзе з центром у селі Колодежі, розташованому за 8 км від Сенкевичівки. З того часу Сенкевичівка стала розвиватися як робітниче селище, населення якого було більш зв'язане з промисловим виробництвом. Так, наприклад, на 1 січня 1952 року в Сенкевичівці налічувалось 211 господарств, з них 165 сімей робітників, службовців і кооперованих кустарів (543 чоловіка) і 46 сімей колгоспників (166 чоловік).
Сенкевичівська селищна Рада депутатів трудящих систематично приділяє значну увагу питанням благоустрою. Велику роль в цій справі відіграла жіноча Рада, обрана 6 червня 1945 року. Швидких темпів справа благоустрою селища набрала з 1958 року. Комбінат комунальних підприємств селища виконав ряд важливих робіт по ремонту та прокладанню вулиць і тротуарів, установленню вуличного освітлення, будівництву водонапірних колонок. В цілому на благоустрій Сенкевичівки в 1958 році затрачено понад 150 тис. карбованців.
Великим святом для жителів селища став день відкриття пам'ятника вождю і учителю всіх трудящих, генію людства В. І. Леніну.
Дальшого розвитку набувають місцева промисловість і благоустрій Сенкевичівки у роки семирічки, коли тут з'явились нові підприємства та були реконструйовані старі. Найбільшим підприємством у селищі є асфальтобетонний завод. Він споруджений у 1958—1961 рр. Тут працює понад 100 робітників і службовців, які обслуговують батареї бітумварильних печей, локомобілі, асфальтомішалки, залізобетонний полігон, токарний, електро- і газозварювальний цехи, пилораму. Колектив підприємства з року в рік нарощує виробничі потужності. Якщо в 1963 році було вироблено 13 тис. тонн асфальту, 115 кубометрів залізобетону і 600 тонн бітуму, то через 5 років виробництво продукції становило: асфальту —20 тис. тонн, залізобетону — 203 кубометри, бітуму — 3105 тонн. На заводі виросли висококваліфіковані спеціалісти будівельної промисловості — І. А. Ко-билянський, М. Т. Роюк та інші.
З кожним роком зростає і потужність цегельного заводу. Тут протягом 1960-1968 рр. встановлено нове обладнання: прес потужністю 5 тис. штук цегли за зміну, вальці грубого і дрібного помелу, конвейєр-транспортер тощо. Це дало можливість механізувати найбільш трудомісткі процеси, підвищити продуктивність праці за вказаний період маже в 5 разів. У 1968 році завод випустив близько 2 млн. штук цегли, а працювало на підприємстві всього 32 робітники.
З1962 по 1968 рік майже вдвоє збільшило випуск продукції Сенкевичівське відділення Горохівського рай харчокомбінату, яке виготовляє для населення хлібобулочні і ковбасні вироби, фруктові соки, безалкогольні напої тощо.
Близько 150 чоловік налічує колектив Сенкечівської заготконтори Горохівської райспоживспілки. ЇЇ продукцію – мариновані і солені огірки, помідори, капусту, фруктові соки і компоти можна побачити на прилавках магазинів і за межами Волинської області.
Значно зросла технічна оснащеність трудівників сільського господарства. Якщо в 194 році, на час свого створення, Сенкевичівська МТС мала всього 4 трактори, то вже в 1956 році в машинно-тракторному парку було 99 тракторів, 56 зернових комбайнів, 29 молотарок. Техніку обслуговувало 295 механізаторів. У 1968 році МТС була реорганізована в РТС. У 1961 році на базі РТС утворюється відділення «Сільгосптехніки».
Воно подає велику допомогу колгоспам в справі механізації трудомістких робіт, зокрема розкиданні мінеральних і місцевих добрив, боротьбі з шкідниками сільськогосподарських рослин тощо. Для цього тут створено механізований загін, в розпорядженні якого 23 трактори, 36 автомашин, 18 розкидачів добрив. У майстернях «Сільгосптехніки» виготовляється обладнання для механізації тваринницьких ферм. У колективі є чимало кадрових робітників, справжніх майстрів своєї справи, серед них – коваль Г.О. Масюкевич, що працює тут з 1946 року і нагороджений орденом «Знак пошани», механізатори С.І. Голоюх, М.Т. Самочко, О.О. Янощук та інші.
Протягом 1961-1968 рр. на території «Сільгосптехніки» були побудовані типові
Сенкевичівка
Сторінка 5 з 6
орної землі і 12 га луків. Першим головою колгоспу обрали В. С. Дерепайла.Артіль «Ленінський шлях» була малим і слабким господарством. Йому не під силу було розв'язання ряду таких важливих проблем, як механізація трудомістких процесів, інтенсифікація господарства тощо. Тому 11 лютого 1951 року сенкевичівський колгосп «Ленінський шлях», а також колгоспи
Сенкевичівська селищна Рада депутатів трудящих систематично приділяє значну увагу питанням благоустрою. Велику роль в цій справі відіграла жіноча Рада, обрана 6 червня 1945 року. Швидких темпів справа благоустрою селища набрала з 1958 року. Комбінат комунальних підприємств селища виконав ряд важливих робіт по ремонту та прокладанню вулиць і тротуарів, установленню вуличного освітлення, будівництву водонапірних колонок. В цілому на благоустрій Сенкевичівки в 1958 році затрачено понад 150 тис. карбованців.
Великим святом для жителів селища став день відкриття пам'ятника вождю і учителю всіх трудящих, генію людства В. І. Леніну.
Дальшого розвитку набувають місцева промисловість і благоустрій Сенкевичівки у роки семирічки, коли тут з'явились нові підприємства та були реконструйовані старі. Найбільшим підприємством у селищі є асфальтобетонний завод. Він споруджений у 1958—1961 рр. Тут працює понад 100 робітників і службовців, які обслуговують батареї бітумварильних печей, локомобілі, асфальтомішалки, залізобетонний полігон, токарний, електро- і газозварювальний цехи, пилораму. Колектив підприємства з року в рік нарощує виробничі потужності. Якщо в 1963 році було вироблено 13 тис. тонн асфальту, 115 кубометрів залізобетону і 600 тонн бітуму, то через 5 років виробництво продукції становило: асфальту —20 тис. тонн, залізобетону — 203 кубометри, бітуму — 3105 тонн. На заводі виросли висококваліфіковані спеціалісти будівельної промисловості — І. А. Ко-билянський, М. Т. Роюк та інші.
З кожним роком зростає і потужність цегельного заводу. Тут протягом 1960-1968 рр. встановлено нове обладнання: прес потужністю 5 тис. штук цегли за зміну, вальці грубого і дрібного помелу, конвейєр-транспортер тощо. Це дало можливість механізувати найбільш трудомісткі процеси, підвищити продуктивність праці за вказаний період маже в 5 разів. У 1968 році завод випустив близько 2 млн. штук цегли, а працювало на підприємстві всього 32 робітники.
З1962 по 1968 рік майже вдвоє збільшило випуск продукції Сенкевичівське відділення Горохівського рай харчокомбінату, яке виготовляє для населення хлібобулочні і ковбасні вироби, фруктові соки, безалкогольні напої тощо.
Близько 150 чоловік налічує колектив Сенкечівської заготконтори Горохівської райспоживспілки. ЇЇ продукцію – мариновані і солені огірки, помідори, капусту, фруктові соки і компоти можна побачити на прилавках магазинів і за межами Волинської області.
Значно зросла технічна оснащеність трудівників сільського господарства. Якщо в 194 році, на час свого створення, Сенкевичівська МТС мала всього 4 трактори, то вже в 1956 році в машинно-тракторному парку було 99 тракторів, 56 зернових комбайнів, 29 молотарок. Техніку обслуговувало 295 механізаторів. У 1968 році МТС була реорганізована в РТС. У 1961 році на базі РТС утворюється відділення «Сільгосптехніки».
Воно подає велику допомогу колгоспам в справі механізації трудомістких робіт, зокрема розкиданні мінеральних і місцевих добрив, боротьбі з шкідниками сільськогосподарських рослин тощо. Для цього тут створено механізований загін, в розпорядженні якого 23 трактори, 36 автомашин, 18 розкидачів добрив. У майстернях «Сільгосптехніки» виготовляється обладнання для механізації тваринницьких ферм. У колективі є чимало кадрових робітників, справжніх майстрів своєї справи, серед них – коваль Г.О. Масюкевич, що працює тут з 1946 року і нагороджений орденом «Знак пошани», механізатори С.І. Голоюх, М.Т. Самочко, О.О. Янощук та інші.
Протягом 1961-1968 рр. на території «Сільгосптехніки» були побудовані типові