Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Відбудовуючи господарство, жителі селища подавали допомогу Червоній Армії, яка громила ненависного ворога. У 1944 році вони внесли до фонду оборони сотні тонн хліба, кошти з власних заощаджень. Відбудовані млини в районі перемололи для потреб Червоної Армії 5 тис. тонн зерна.
Школа відновила свою діяльність як семирічна, а з 1945/46 навчального року її реорганізували на середню. При ній відкрили оздоровчий майданчик для дітей сиріт, батьки яких загинули на фронті та від рук українських буржуазних націоналістів.
У грудні 1944 року в Сенкевичівці відновили роботу районний Будинок культури та бібліотеки для дорослих і дітей.
Велику організаційно-пропагандистську роботу проводила районна газета «Більшовицька правда» (орган Сенкевичівського райкому КП(б)У та районної Ради депутатів трудящих), яка почала виходити 27 березня 1945 року. (З січня 1953 року газета друкувалась під назвою «Маяк комунізму»). В 1945 році Сенкевичівка була повністю радіофікована.
В роки першої післявоєнної п'ятирічки розширювали своє виробництво цегельний завод, взуттєва, кравецька, столярна, жерстяна майстерні, кузня, вони були підпорядковані райпромкомбінату. Великих успіхів добився майстер-взуттєвик райпромкомбінату І. О. Отрадін. Міністерство місцевої промисловості УРСР у грудні 1947 року нагородило його значком «Відмінник соціалістичного змагання місцевої промисловості УРСР».
Значно зросла потужність цегельного заводу. Тут у 1953 році була побудована кільцева піч. Розширився асортимент продукції підприємства. Крім цегли-сирцю, завод почав випускати вогнетривку цеглу, хвилястий шифер.
Проводились роботи і по розширенню інших підприємств, які виробляли продукцію для задоволення потреб населення. Вже в 1955 році райпромкомбінат дав продукції на суму 650 тис. крб. - значно більше, ніж передбачалося планом.
Кращі виробничники райпромкомбінату І. Ф. Васильчук, М. X. Дадоєв, М. В. Новосад, Е. П. Середа, О. Г. Тияра та інші, виготовляючи продукцію відмінної якості, брали активну участь в громадсько-політичному житті. На загальновиробничій нараді працівників промкомбінату 1 квітня 1955 року їх обрали до складу комісії сприяння Радянського комітету захисту миру.
Значних успіхів досяг також колектив Сенкевичівського райхарчокомбінату. За підсумками соціалістичного змагання по Волин-ському облмаслопрому у 1950 році колектив Сенкевичівського маслозаводу по всіх показниках зайняв перше місце і йому було вручено перехідний Червоний прапор Волинського тресту маслопрому і обкому профспілки працівників м'ясомолочної промисловості. У 1954 році відкрився павільйон побутового обслуговування населення.
Післявоєнна відбудова Сенкевичівки, як і багатьох інших міст і сіл західних областей України, відбувалася в складних умовах. Доводилося боротися проти залишків буржуазно-націоналістичних банд, які тероризували населення, вбивали активістів. Від рук бандитів у 1946 році загинули перший секретар Сенкевичівського райкому ЛКСМУ О. С. Солоненко, секретар райвиконкому Д. В. Рудь, директор маслозаводу І. С. Садовий. На боротьбу з націоналістичними бандами піднялись трудящі Сенкевичівки і району. З числа місцевих активістів, комуністів і комсомольців створювались винищувальні загони. Районні партійна і комсомольська організації проводили велику роз'яснювальну роботу по викриттю антинародної суті українського буржуазного націоналізму. При активній підтримці місцевого населення в 1948 році з бандитизмом було назавжди покінчено.
В перші роки після війни частина населення Сенкевичівки працювала в сільському господарстві. В 1944 році 15 делегатів від Сенкевичівки брали участь у роботі обласної наради працівників сільського господарства. У квітні 1945 року в селищі утворилася земельна громада, яка організовувала взаємодопомогу під час проведення сільськогосподарських робіт. Очолювали її в різний час В. І. Смалюк і О. М. Білик.
Переконавшись, що єдино правильний шлях до заможного життя — колективне господарювання, селяни Сенкевичівки в лютому 1948 року організували сільськогосподарську артіль «Ленінський шлях». В ній об'єдналися 54 двори з населенням 177 чоловік, з них 100 працездатних, у тому числі 35 чоловіків і 65 жінок. У колгоспі було 220 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 208 га
Сенкевичівка
Сторінка 4 з 6
вона розширилася за рахунок приєднання плодоовочевої контори.Відбудовуючи господарство, жителі селища подавали допомогу Червоній Армії, яка громила ненависного ворога. У 1944 році вони внесли до фонду оборони сотні тонн хліба, кошти з власних заощаджень. Відбудовані млини в районі перемололи для потреб Червоної Армії 5 тис. тонн зерна.
У грудні 1944 року в Сенкевичівці відновили роботу районний Будинок культури та бібліотеки для дорослих і дітей.
Велику організаційно-пропагандистську роботу проводила районна газета «Більшовицька правда» (орган Сенкевичівського райкому КП(б)У та районної Ради депутатів трудящих), яка почала виходити 27 березня 1945 року. (З січня 1953 року газета друкувалась під назвою «Маяк комунізму»). В 1945 році Сенкевичівка була повністю радіофікована.
В роки першої післявоєнної п'ятирічки розширювали своє виробництво цегельний завод, взуттєва, кравецька, столярна, жерстяна майстерні, кузня, вони були підпорядковані райпромкомбінату. Великих успіхів добився майстер-взуттєвик райпромкомбінату І. О. Отрадін. Міністерство місцевої промисловості УРСР у грудні 1947 року нагородило його значком «Відмінник соціалістичного змагання місцевої промисловості УРСР».
Значно зросла потужність цегельного заводу. Тут у 1953 році була побудована кільцева піч. Розширився асортимент продукції підприємства. Крім цегли-сирцю, завод почав випускати вогнетривку цеглу, хвилястий шифер.
Проводились роботи і по розширенню інших підприємств, які виробляли продукцію для задоволення потреб населення. Вже в 1955 році райпромкомбінат дав продукції на суму 650 тис. крб. - значно більше, ніж передбачалося планом.
Кращі виробничники райпромкомбінату І. Ф. Васильчук, М. X. Дадоєв, М. В. Новосад, Е. П. Середа, О. Г. Тияра та інші, виготовляючи продукцію відмінної якості, брали активну участь в громадсько-політичному житті. На загальновиробничій нараді працівників промкомбінату 1 квітня 1955 року їх обрали до складу комісії сприяння Радянського комітету захисту миру.
Значних успіхів досяг також колектив Сенкевичівського райхарчокомбінату. За підсумками соціалістичного змагання по Волин-ському облмаслопрому у 1950 році колектив Сенкевичівського маслозаводу по всіх показниках зайняв перше місце і йому було вручено перехідний Червоний прапор Волинського тресту маслопрому і обкому профспілки працівників м'ясомолочної промисловості. У 1954 році відкрився павільйон побутового обслуговування населення.
Післявоєнна відбудова Сенкевичівки, як і багатьох інших міст і сіл західних областей України, відбувалася в складних умовах. Доводилося боротися проти залишків буржуазно-націоналістичних банд, які тероризували населення, вбивали активістів. Від рук бандитів у 1946 році загинули перший секретар Сенкевичівського райкому ЛКСМУ О. С. Солоненко, секретар райвиконкому Д. В. Рудь, директор маслозаводу І. С. Садовий. На боротьбу з націоналістичними бандами піднялись трудящі Сенкевичівки і району. З числа місцевих активістів, комуністів і комсомольців створювались винищувальні загони. Районні партійна і комсомольська організації проводили велику роз'яснювальну роботу по викриттю антинародної суті українського буржуазного націоналізму. При активній підтримці місцевого населення в 1948 році з бандитизмом було назавжди покінчено.
В перші роки після війни частина населення Сенкевичівки працювала в сільському господарстві. В 1944 році 15 делегатів від Сенкевичівки брали участь у роботі обласної наради працівників сільського господарства. У квітні 1945 року в селищі утворилася земельна громада, яка організовувала взаємодопомогу під час проведення сільськогосподарських робіт. Очолювали її в різний час В. І. Смалюк і О. М. Білик.
Переконавшись, що єдино правильний шлях до заможного життя — колективне господарювання, селяни Сенкевичівки в лютому 1948 року організували сільськогосподарську артіль «Ленінський шлях». В ній об'єдналися 54 двори з населенням 177 чоловік, з них 100 працездатних, у тому числі 35 чоловіків і 65 жінок. У колгоспі було 220 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 208 га