Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Відзначаючи революційні свята — 1-го Травня, роковини Великої Жовтневої соціалістичної революції, — сенкевичівські комуністи вивішували в селищі червоні прапори. Член КПЗУ А. Й. Пермутер напередодні 1-го Травня 1937 року прикріпив червоний прапор навіть на даху поліцейського постерунку, де він майорів протягом кількох годин наступного дня.
Вірними помічниками комуністів були комсомольці. В Сенкевичівці організація КСМЗУ працювала під безпосереднім керівництвом партійного осередку. Комсомольці були зв'язковими, розповсюджували літературу, листівки тощо. Очолювала комсомольську організацію молода батрачка Марія Синиця.
Прагнучи відвернути молодь від революційної боротьби, польські власті створювали спеціальні молодіжні профашистські організації «Молодих стрільців». Така організація діяла і в Сенкевичівці, де жили польські осадники.
Члени Сенкевичівського осередку КПЗУ не раз зазнавали переслідувань і і арештів. Так, комуніста Й. Г. Ейхмана заарештовували двічі і просидів він у тюрмі 5 років. До 5 років каторги був засуджений В. І. Ярмолюк.
Боротьба проти польської окупації не припинялась до вересня 1939 року. Коли стало відомо, що Червона Армія за рішенням Радянського уряду перейшла польсько-радянський кордон, щоб взяти під свій захист західноукраїнське населення, в Сенкевичівці з ініціативи комуністів було створено тимчасовий революційний комітет та народну міліцію. їх очолили комуністи О. Г. Каліщук і Г. О. Харчук. Ще до приходу частин Червоної Армії ревком і народна міліція роззброїли поліцію, заарештували представників польських місцевих властей і оголосили про встановлення Радянської влади в селищі.
19 вересня 1939 року населення Сенкевичівки і навколишніх сіл радо вітало свою визволительку — Червону Армію. Для урочистої зустрічі радянських військ
у центрі селища було споруджено тріумфальну арку. Над колонами трудящих майоріли червоні прапори, транспаранти: «Хай живе Радянський Союз!», «Навіки разом з братами і сестрами з Радянської України!» та інші. Попереду колони у вінку живих квітів трудящі несли портрет В. І. Леніна, який комуністи зберігали в глибокому підпіллі. Голова тимчасового революційного комітету О. Г. Каліщук, комуністка М. І. Синиця піднесли радянському командирові на вишиваному рушникові хліб-сіль, дівчата вручили бійцям букети квітів. З натовпу лунали вигуки: «Слава Червоній Армії, армії-визволительці!», «Слава ВКП(б)!», «Навіки разом!», «Геть поміщиків і капіталістів!».
В Сенкевичівку прийшло нове життя. Під керівництвом тимчасового революційного комітету трудящі активно включились в створення органів Радянської влади. З ініціативи тимчасового ревному відновили свою роботу підприємства, крамниці. Безробітні одержали роботу. Сім'ї робітників, які не мали житла, були вселені у будинки багатіїв, що втекли від народного гніву.
Величезною політичною подією в житті трудящих західноукраїнських земель були вибори представників до Народних Зборів Західної України, які відбулися у Львові 26-28 жовтня 1939 року. Делегатом від Сенкевичівки обрали комуніста О.Г. Каліщука.
З великою радістю сприйняли трудящі звістку про рішення Народних Зборів і Указ Президії Верховної Ради УРСР від 15 листопада 1939 року про включення Західної України до складу Української РСР.
Сенкевичівка стала районним центром. Було створено районний комітет Комуністичної партії України. Секретарями райкому партії були обрані Г. В. Матіс, С. П. Костенко, О. Ф. Конопльов, головою районної Ради депутатів трудящих — І.І. Самойлов, районну комсомольську організацію очолив Г. А. Мельник.
Органи Радянської влади конфіскували землю у поміщиків та польських осадників і передали її селянам, націоналізували підприємства, які тепер стали державними або державно-кооперативними. До ладу стали цегельний завод, паровий млин, залізнична станція. Значно поліпшилося становище трудящих. Цьому сприяли введення 8-годинного робочого дня, підвищення заробітної плати. Робітники стали господарями підприємств. Тут створювалися профспілкові організації. Для обслуговування трудящих у селищі було відкрито кравецьку, шевську майстерні, промтоварні і продовольчі магазини, їдальню.
Величезною подією в житті трудящих Сенкевичівки, як і всіх західноукраїнських земель, була підготовка до виборів у Верховну Раду СРСР і Верховну Раду УРСР, які відбулися 24 березня 1940 року. Всі заходи спрямовувались на посилення політичного виховання трудящих, мобілізацію їх на розв'язання
Сенкевичівка
Сторінка 2 з 6
Гаті, Радомишлі, Скірчому, Тертках, Шклині.Відзначаючи революційні свята — 1-го Травня, роковини Великої Жовтневої соціалістичної революції, — сенкевичівські комуністи вивішували в селищі червоні прапори. Член КПЗУ А. Й. Пермутер напередодні 1-го Травня 1937 року прикріпив червоний прапор навіть на даху поліцейського постерунку, де він майорів протягом кількох годин наступного дня.
Прагнучи відвернути молодь від революційної боротьби, польські власті створювали спеціальні молодіжні профашистські організації «Молодих стрільців». Така організація діяла і в Сенкевичівці, де жили польські осадники.
Члени Сенкевичівського осередку КПЗУ не раз зазнавали переслідувань і і арештів. Так, комуніста Й. Г. Ейхмана заарештовували двічі і просидів він у тюрмі 5 років. До 5 років каторги був засуджений В. І. Ярмолюк.
Боротьба проти польської окупації не припинялась до вересня 1939 року. Коли стало відомо, що Червона Армія за рішенням Радянського уряду перейшла польсько-радянський кордон, щоб взяти під свій захист західноукраїнське населення, в Сенкевичівці з ініціативи комуністів було створено тимчасовий революційний комітет та народну міліцію. їх очолили комуністи О. Г. Каліщук і Г. О. Харчук. Ще до приходу частин Червоної Армії ревком і народна міліція роззброїли поліцію, заарештували представників польських місцевих властей і оголосили про встановлення Радянської влади в селищі.
19 вересня 1939 року населення Сенкевичівки і навколишніх сіл радо вітало свою визволительку — Червону Армію. Для урочистої зустрічі радянських військ
у центрі селища було споруджено тріумфальну арку. Над колонами трудящих майоріли червоні прапори, транспаранти: «Хай живе Радянський Союз!», «Навіки разом з братами і сестрами з Радянської України!» та інші. Попереду колони у вінку живих квітів трудящі несли портрет В. І. Леніна, який комуністи зберігали в глибокому підпіллі. Голова тимчасового революційного комітету О. Г. Каліщук, комуністка М. І. Синиця піднесли радянському командирові на вишиваному рушникові хліб-сіль, дівчата вручили бійцям букети квітів. З натовпу лунали вигуки: «Слава Червоній Армії, армії-визволительці!», «Слава ВКП(б)!», «Навіки разом!», «Геть поміщиків і капіталістів!».
В Сенкевичівку прийшло нове життя. Під керівництвом тимчасового революційного комітету трудящі активно включились в створення органів Радянської влади. З ініціативи тимчасового ревному відновили свою роботу підприємства, крамниці. Безробітні одержали роботу. Сім'ї робітників, які не мали житла, були вселені у будинки багатіїв, що втекли від народного гніву.
Величезною політичною подією в житті трудящих західноукраїнських земель були вибори представників до Народних Зборів Західної України, які відбулися у Львові 26-28 жовтня 1939 року. Делегатом від Сенкевичівки обрали комуніста О.Г. Каліщука.
З великою радістю сприйняли трудящі звістку про рішення Народних Зборів і Указ Президії Верховної Ради УРСР від 15 листопада 1939 року про включення Західної України до складу Української РСР.
Сенкевичівка стала районним центром. Було створено районний комітет Комуністичної партії України. Секретарями райкому партії були обрані Г. В. Матіс, С. П. Костенко, О. Ф. Конопльов, головою районної Ради депутатів трудящих — І.І. Самойлов, районну комсомольську організацію очолив Г. А. Мельник.
Органи Радянської влади конфіскували землю у поміщиків та польських осадників і передали її селянам, націоналізували підприємства, які тепер стали державними або державно-кооперативними. До ладу стали цегельний завод, паровий млин, залізнична станція. Значно поліпшилося становище трудящих. Цьому сприяли введення 8-годинного робочого дня, підвищення заробітної плати. Робітники стали господарями підприємств. Тут створювалися профспілкові організації. Для обслуговування трудящих у селищі було відкрито кравецьку, шевську майстерні, промтоварні і продовольчі магазини, їдальню.
Величезною подією в житті трудящих Сенкевичівки, як і всіх західноукраїнських земель, була підготовка до виборів у Верховну Раду СРСР і Верховну Раду УРСР, які відбулися 24 березня 1940 року. Всі заходи спрямовувались на посилення політичного виховання трудящих, мобілізацію їх на розв'язання